Закрилися магазини та відділення пошти. По цивільний інфраструктурі Катеринівки, що в Покровській громаді, армія РФ завдає ударів "шахедами" та КАБами. Зокрема, днями поцілили по житлових будинках та місцевому закладу культури, де раніше видавали гумдопомогу. За словами жителів, після цих обстрілів багато людей вирішили евакуюватися.
Як живуть ті, хто залишаються, та що розповідають про російські атаки по селу — читайте у матеріалі Суспільного.
Місцевий житель Василь розповідає про життя в Катеринівці. Каже у населеному пункті зруйновані будинки та інфраструктура.
"Тут приблизно так, як із сигаретою сидиш на пороховій бочці. Ось сьогодні, звісно, тихо було. Десь бахкає. Одна хата (побита — ред.), друга, третя. Клуб, магазини", — каже він.
Чоловік зазначає, через атаки РФ двічі був поранений його онук — із товаришем вони потрапили під удар.
"Йому перенісся пошкодило, і добре пошкодило. А товаришу уламок в область грудей залетів. І ще чоловіка поранило — мій однокласник, теж лежить у лікарні. У клуб пішов — що він там робив, я не знаю, — але уламок у ногу отримав", — згадує Василь.
Василь у Катеринивці, каже, мешкає майже все життя. Народився на Донеччині, а в трирічному віці потрапив на Дніпропетровщину.
"В 56-му році батько захворів, мати вирішила, що там дуже дорого було ховати, і сюди привезла. А він ще пожив, ще й пенсію отримував. Так що сільське повітря — найкращі ліки від будь-чого. Я тут залишаюся. Моя невістка залишається", — каже він.
Переселенець з Гуляйполя Юрій каже: у Катеринівці будинок купили ще два роки тому, та остаточно сюди переїхав вже як пів року.
"З Гуляйпільським будинком — останні новини, які я знаю: мій будинок був зруйнований. Хлопці, які тікали останніми з наших країв, сказали, що в мене вже даху немає, стіни розбиті. Ворота зав'язані на вузол, парканів немає. Біля сусідньої хати впав КАБ, через дорогу — ще один КАБ. Взагалі, вулицю нашу розбили. Останні новини, ті, що я знаю — це було так. Що там зараз — я навіть не уявляю, що там відбувається", — каже він.
Чоловік каже, вибухи чує постійно. "Якщо чесно, я вже ніде не ховаюся. Воно мені вже за чотири роки війни так набридло ховатися, що я вже ніде не ховаюся. Я вже так, знаєте, так живу: як пощастить, то виживу, не пощастить, то це ж таке. Але найголовніше — якщо не пощастить, щоб було одразу, щоб не мучитися. Просто не хочеться вже, воно вже набридло наскільки…", — розповів чоловік.
У населеному пункті не працюють магазини та пошта. Чоловік каже, харчуються запасом продуктів з гуманітарної допомоги.
"Багато в мене і круп є, і консервів. І своє, і консервація. У Гуляйполі, як жив, трошки не сидів без діла. У мене були запаси, зроблені своїми руками", — розповів він.
Виїжджати чоловік поки не планує, адже в Катеринівці має майстерню.
"Я виїхав би. Тільки куди я вивезу свою майстерню? Я трошки з паяльником займаюся — ремонтую людям і собі. З паяльником я з дитинства. Це моє хобі, це моє життя. Свою майстерню я перевіз сюди, яка складається з дуже багатьох цих всіх мілких радіодеталей, приладів і всього такого. І це все обладнання, це все я сюди притягнув, і далі я його не потягну, тому що в машину воно мені все не влізе. А без нього я нічого не значу для себе", — розповів Юрій.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
