Військовий на позивний Хадсон — стрілець розвідувального взводу 42 окремої механізованої бригади. У цивільному житті боєць працював пожежником у Нью-Йорку, США, проте вирішив доєднатись до лав ЗСУ. Нині чоловік воює на Дніпропетровщині, на Олександрівському напрямку, знищуючи війська РФ, які намагаються зайти в Новопавлівку.
Чому долучився до Сил оборони України та як росіяни влаштували атаку FPV-дронами на його підрозділ — Хадсон розповів Суспільному. Далі — пряма мова.
"Дивлячись новини, як Росія продовжує бомбити цивільні будівлі, мені стало погано"
Мій позивний — Хадсон, я родом з Нью-Йорка, що у Сполучених Штатах Америки. Я був пожежником у США, маю певний досвід у медицині. Я знав, що медичний досвід тут дуже потрібен, тому я вирішив, що можу застосувати свої медичні навички тут, в Україні. Дивлячись новини, просто дивлячись, як Росія продовжує бомбити цивільні будівлі, мені стало погано, тому, я подумав, що якщо я можу приїхати сюди і щось зробити, то чому б і ні.
Коли я вперше приїхав до України, я був дуже гордий. Я відчував, що ухвалив правильне рішення, приїхавши сюди. Перебуваючи тут, я відчував гордість за себе.
"Я служу у чудовому підрозділі"
У мене були друзі, які йшли до 42-ї бригади. Це допомогло мені вирішити, куди вступити. І я не шкодую про це. Я служу у чудовому підрозділі.
У нас у Новопавлівці все досить добре. В усіх бригадах, з якими ми працюємо, дуже витривалі хлопці. Моя команда, а саме розвідка, ми круті. Ми отримуємо завдання ліквідувати російських диверсантів, які проникають за лінію фронту і потрапляють у нашу зону відповідальності. Чимало з них опиняються тут, але надовго не затримуються. Ми дізнаємося, де вони, і потім вони вже там не працюють.
Ми — розвідувально-штурмовий підрозділ. Зазвичай наші місії тривають близько десяти днів, або трохи довше. Кожного разу, коли нас відправляють до Новопавлівки, ми вступаємо в контакт. Нас відправили туди, тому що є підтверджена присутність росіян у цьому районі. Отже, ми залишаємося в зоні операцій, доки вони не покинуть цей район, що нам і вдалося зробити. У нас ще не було невдалих місій.
"По нас запустили рій FPV-дронів"
У нас був контакт з росіянами на вулицях Новопавлівки, у нас була задача відпрацювати по них. Солдати РФ звʼязалися зі своїми підрозділами, повідомили, що ми працюємо там. І по нас запустили цілий рій FPV-дронів. Ми повинні були шукати місце, де сховатися, і навіть одна "Молнія" поцілила по сусідньому із нашим будинку. Дуже гучні були вибухи, FPV кружляли всюди. Це було дуже хаотично.
"Ми ліквідували чимало росіян"
Під час останньої нашої місії росіяни ховалися в підвалах на певній вулиці. Ми не могли з'ясувати, в якому саме будинку або підвалі вони перебували, тому з початку вулиці обходили будинок за будинком, зачищаючи їх, поки не знайшли військових РФ і не вигнали їх з цієї території. Їх там більше немає. Не можу сказати точної кількості, але знаю, що ми ліквідували їх чимало.
"Вбивати складно. Але або моє життя, або їхнє"
Натискати на курок та вбивати складно. Але я знаю, що росіяни зробили б те ж саме зі мною. Це або моє життя, або їхнє. Ми захищаємо Україну, тому передусім не повинно бути тут саме їх. Мені шкода людей, але якщо вони не хотіли бути частиною цієї війни, їх не повинно було б тут бути.
"Після закінчення війни допомагатиму відновлювати Україну"
Думаю, що я залишусь в Україні ненадовго, навіть після закінчення війни. Допомагатиму відновлювати країну. Я люблю Україну, це прекрасна країна, тут прекрасні люди, я люблю місцеву культуру.
Авторка: Христина Мартинова
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
