Зруйнований клуб, розбиті оселі та кинуті тварини. Такий вигляд має село Романки на Дніпропетровщині, що за 20 кілометрів від фронту. За словами місцевої жительки Тетяни, росіяни вперше вдарили по селу "шахедами" у ніч на 16 листопада. Після того з села евакуювалася майже половина населення. Через обстріли в Романках — перебої з мобільним зв’язком та світлом. Крім того, по селу бігають десятки покинутих тварин.
Чому, попри небезпеку обстрілів, люди продовжують жити у селі — читайте у матеріалі Суспільного.
Тетяна народилася та все життя прожила у Романках. Розповідає, нині з села евакуювалися майже всі жителі. Вона теж планує виїжджати.
"Син тут живе. Вони хочуть їхати й мене взяти. Дід мій давно помер. Оце 22 роки вже. Я жила з онучком. Внучок десь тепер на війні, а я сама. Син до мене ходить. І воду носить, і хліб носить, і все, що треба. І їсти, коли зварить», — каже вона.
Жінка каже, через удари "шахедами" в селі знищений клуб, також пошкоджені оселі місцевих жителів. Сама ж, говорить, ховатися під час атак не може, бо не має де.
"Боюсь страшно. Страшно мене трясе. І вже не можу ні спати, нічого. Воно і вночі, всю ніч, уже до початку 12-ї. Гуркотіло, гуркотіло, гуркотіло. І "шахеди" летять, чую. Де мені ховатися? У підвалі? Як залізу, то не вилізу. Та й що там у підвалі, якщо провалиться, так мене плитою туди придавить — та і все. Сиджу вже", — каже Тетяна.
Вона розповіла: раніше тримала велике господарство. Зараз, з власності, лишились оселя. Каже, коли евакуюватиметься — залишить усе, а з собою візьме тільки одяг.
"Я родилась на війні й помру на війні"
"Оце в мене так випало. Я родилась на війні і помру на війні тепер. Застала, все пам’ятаю. Мені було три з половиною роки. Тоді такого страховища не було. А зараз що це робиться? Зараз і малих, і старих, і всіх вбивають, усіх. Те, що хочеться — те і роблять. Хіба це можна так? Мирне ж населення не займає їх. Ну, воюйте там і з солдатами. Ну, нащо ж ви це таке робите? Тих не подужають, так вони тут усе руйнують", — каже Тетяна.
Через атаки у селі іноді немає світла, також зникає звʼязок.
"От колись вибили вони, то не було дві доби чи півтори світла. А так світло, вода ще є. У нас же в криницях вода добра, привезена. А вдома в кожного — то або колодязь, або свердловина", — каже жінка.
Після відʼїзду місцевих жителів у селі багато покинутих тварин, яких жінка підгодовує.
Місцевий житель Олексій каже, через удар російських військових майже знищений місцевий клуб. Нині від нього лишилися лише стіни.
"Даху, стелі немає. У залі вигоріло все. Зала у нас на 400 місць була. Також в хатах дахи порозбивало, розвернуло. Люди там були, отримали опіки", — згадує він.
Чоловік говорить, уже невдовзі планує їхати з села.
"У нас уже валізи складені. А що я тут? Покровське вже вирівняли. Від Покровського — 10 кілометрів, до нас — 20 кілометрів. Фронт чути сюди. Аж дико, коли не чути", — каже чоловік.
У населеному пункті, каже, ще працюють деякі магазини. А от місцеві фермерства теж уже евакуювалися.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
