У селі Веселе на Дніпропетровщині люди вже понад два місяці живуть без світла. Населений пункт розташований в 12 кілометрах від лінії фронту. Російські військові атакують село безпілотниками, від ударів – побиті з десяток осель. У відокремленій частині села, яку місцеві називають "Дубове", залишилися жити лише вісім людей. Від атак РФ там згоріли декілька будинків.
Місцева жителька Лідія розповіла Суспільному: доводиться жити у темряві, питної води також немає, магазини зачинені.
"Сиджу під хатою і плачу. Більше нічим я не займаюся. Чим займатися, якщо не сьогодні-завтра нас розіб’ють. Світла нема, води нема, над головою — дрони... Діти забирають, а я не хочу. Вже думаю, щоб на рідній землі померти... Дрони влучили в хату, де мама жила, побило все... Все виглядаєш, чи не горить хата. Багато хат вже погоріло... Син у Павлограді, донька у Дніпрі. Забирають до себе, а я тут хочу померти. Так нема кому й могили викопати. Це треба в Шахтарське їхати, труну замовляти... Вода і світло нам потрібні, і спокій. Привезіть нам спокій", — говорить жінка.
Микола також мешкає в цій частині села. Чоловік зазначив: нещодавно на нього буквально полював FPV-дрон, але він встиг сховатися у сарай.
"Місяць назад я прибирав город. Він (дрон — ред.) летів і помітив мене. Я швиденько-швиденько у двір вскочив. Бачу, він розвертається і сюди, за мною. Я в сарайчик, а він не зрозумів, куди я сховався. По веранді, по автівці вдарив, а я за якісь секунди сховатися встиг", — розповів Микола.
Він додав: у дворі побитий паркан, у будинку довелося вставляти вибиті вікна, один з безпілотників зачепив вітряк — сталася пожежа. Автівки, за словами чоловіка, під постійним прицілом, тож гуманітарну допомогу в село привозять рідко.
"Боялися дронів. Б'ють же ж машини. Боялися сюди показуватися. Навіть гуманітарку не привозили. Потім привезли, роздали по два ящики. Цукор, борошно, інше", — додав він.
Вчителька Світлана зазначила: досі викладає уроки, у сільраді, розташованій в тій частині села, де є світло, виділили для цього кабінет.
"Діти в основному виїхали. Але дехто залишилися, ходять на уроки, у нас в селі немає ж евакуації. До фронту кілометрів 15", — говорить жінка.
Вона додала: в будинку вже страшно ховатися, тож біжать з чоловіком у сарай. А ще про наближення дронів сповіщає їхній собака — гавкає по-особливому.
"Готуємо на вулиці, у нам пічка. Опів на шосту ранку встали, розтопили, приготували. Ну зараз у хаті собі будемо топити. Це наше життя. Ми нашу хатку ліпили стільки років. З чим і куди ми поїдемо? З зарплатою вчителя?", — каже Світлана.
Місцева жителька Людмила додала: багато хто з села виїхав, вона ж зібрала покинутих котів та собак, годує їх.
"Ось це бабуся одна, нас тут троє, потім чоловік там живе і жінка одна, і чоловік з дружиною живуть ось там. Оце і всі. Було тут ціле село, нас багато було. Всі повиїжджали. А я не хочу виїжджати. Що буде – те й буде. Син і онук в мене тут. Вони (російські війська — ред.) недалеко звідси, біля Новопавлівки, це ж недалеко. Наші (українські військові — ред.) їх не пускають..", — сказала вона.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
