Перейти до основного змісту
Долає біль через щоденні справи. Як мати загиблого на фронті бійця з Дніпропетровщини переживає втрату

Долає біль через щоденні справи. Як мати загиблого на фронті бійця з Дніпропетровщини переживає втрату

Мати воїна, втрата, як пережити втрату, загибель
Мати загиблого військового Тетяна Манжелій. Суспільне Дніпро

Мешканка Самара, що на Дніпропетровщині, Тетяна Манжелій втратила сина Костянтина у серпні 2023 року — він загинув на фронті. Жінка розповіла Суспільному: аби пережити біль втрати, доєдналася до спільноти родин загиблих військових, почала займатися скандинавською ходьбою та фітнесом, долучилася до груп підтримки.

Про сина Тетяна говорить: жив у Павлограді, мав родину, двох дітей, працював на заводі. На фронт пішов добровільно.

"Він пішов сам, нам сказав, як уже все вирішив. Сам записався в десантну штурмову бригаду, пройшов навчання... Завжди усмішка на обличчі. Позитивна така людина. Коли їхав з Павлограда, сказав: "Не треба мені там плакати". Не ховався за інших. Хлопці розповіли, що з ним можна було йти в бій", — згадала мати воїна.

Долає біль через щоденні справи. Як мати загиблого на фронті бійця з Дніпропетровщини переживає втрату
Тетяна Манжелій з сином Костянтином. Особистий архів

За її словами, Костянтин востаннє зателефонував 21 серпня 2023 року. Через два дні рідні дізналися про його загибель.

Сина Тетяна впізнала одразу, на його руці був оберіг від його доньки Аліни — жовто-синій браслет, який вона сплела власноруч.

Після похорону, зазначила жінка, відчула потребу в русі, спілкуванні та діях. Спочатку це була участь у Днях пам'яті, зустрічах у школі, де навчався її син. Потім — забіг пам'яті. Першого разу пройти всю дистанцію не змогла.

"Важко було. За зиму набрала вагу — 102 кілограми... Пішла на фітнес, зайнялася скандинавською ходьбою. А потім уже пробігла майже два кілометри. Це було перемогою", — розповіла вона.

Дружина Костянина та його діти Артем і Аліна нині живуть в Литві. Тетяна говорить: часто зідзвонюються і спілкуються.

Долає біль через щоденні справи. Як мати загиблого на фронті бійця з Дніпропетровщини переживає втрату
Тетяна Манжелій з онукою Аліною. Особистий архів родини

Вона додала: долає біль через щоденні справи — город, квіти, приготування їжі для родини, допомога паралізованій сусідці, підтримка сімей загиблих. Говорить: краще комусь допомагати, ніж сидіти в тиші.

"Цей біль — він ніколи не пройде. Але рух — це життя. Я йду обрізати троянди. Йду гуляти... Потрібно спілкуватися з тими, хто має таке ж горе. І пам’ятати, що життя триває. Треба щось робити", — зазначила жінка.

У пам’ять про сина вона живе далі — працює з громадою, бере участь у заходах, допомагає іншим.

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

Топ дня
Вибір редакції
На початок