Галина Богуславська з міста Самар, що на Дніпропетровщині, втратила сина-військового, а кілька місяців до того — і чоловіка. Жінка розповіла Суспільному: вперше змогла "випустити біль", коли цьогоріч відвідала проєкт з психологічної підтримки матерів загиблих військових, організований громадською організацією "Від мрії до дії".
"Коли чоловік і син пішли майже один за одним — мені хотілося кричати. Самій цього — не перенести", — сказала вона.
За її словами, переживати втрату до психологічної реабілітації допомагала віра й підтримка таких, як і вона матерів.
"Ми якось виговорилися одна одній, розповіли про свій біль, і стало трохи легше. Тепер у нас шестеро в тісному колі — зустрічаємось, згадуємо наших хлопців. Це неформальна, але дуже сильна підтримка", — говорить Галина.
Проєкт, у якому вона взяла участь, передбачав неформальні тренінги, артзаняття, підтримку психологів. Жінка зазначила: саме тут вперше відчула полегшення.
"Ми плакали, сміялися, співали, танцювали. Біль наче вийшов. Вдома я б цього не змогла. А тут я побачила, як багато жінок, що пройшли те саме. Ми об’єдналися", — додала вона.
Галина зазначила: найбільше ранять фрази від тих, хто не був у подібній ситуації.
"Нехай краще не кажуть "тримайся". За що триматися? Коли син загинув у 23, коли не встиг створити родину, коли молодість уся пішла на війну — немає слів, які могли б зарадити. Він був волонтером, патріотом, сам захотів іти...", — говорить мати військового.
Вона додала: має багато любові, яку хоче віддати — хлопцям, які зараз у шпиталях. Жінка волонтерить, пече, готує передачі.
"Я вірю, що син бачить і радіє. Я їжджу в шпиталі, печу пиріжки, купую солодке. Їм треба знати, що вони потрібні. Ми обіймаємо їх, як своїх дітей, і молимось за кожного", — сказала Галина.
Вона закликає інших матерів не замикатися в собі.
"Якщо немає поруч такої спільноти — шукайте. Створюйте. Мирні люди нас не зрозуміють, вони не пройшли через це. Але ми можемо зрозуміти одна одну", — зазначила мати бійця.
Нині Галина продовжує волонтерити, підтримує інших матерів. Каже, що подібні ініціативи важливі для тих, хто пережив втрату, — аби мати змогу говорити, ділитися й не залишатися наодинці.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
