У видавництві Ist Publishing вийшла книжка для підготовки до публічних виступів — "Так би мовити". До видання увійшли промови: Бенджаміна Франкліна, Олени Зеленської, Мирослава Мариновича, Олександри Матвійчук та Вудро Вільсона.
Загалом автори сподіваються, що видання стане підручником та опорою для індивідуальної підготовки до виступів та інших форм публічної комунікації.
Суспільне Культура публікує фрагмент про дискусію та дебати з книжки "Так би мовити" видавництва Ist Publishing.
Що таке дискусія
Запитайте кількох друзів, як вони розуміють слово "дискусія". Найпевніше, у кожного чи кожної буде свій варіант. Хтось називає дискусією те, що для інших — срач у соцмережах. І нема чому дивуватися. Ми часто кажемо "це ж усім зрозуміло" і не замислюємося, що кожному зрозуміло щось своє.
То що таке дискусія? Це спільне обговорення заради пошуку істини. Люди збираються, щоб разом дійти найкращого рішення. Не зовсім правильно, коли слово "дискусія" вживають у негативному значенні. Дискусія — це не конфлікт, не суперечка. Люди, які беруть у ній участь, мають єдину мету. Тоді як у суперечці, дебатах кожна зі сторін намагається перемогти, пересилити позицію візаві.
Чому ми про це говоримо? Бо розуміння того, що є дискусією, — перший крок до її результативності. Якщо кожна зі сторін розуміє, що мета — вислухати всіх заради спільного рішення, значно більше шансів знайти те рішення. Поки люди не зійдуться на спільних визначеннях, змістовна дискусія неможлива, бо неможливе порозуміння. Спробуйте-но домовитися про справедливість із людьми, які саме́ слово "справедливість" розуміють інакше.
Рамки
Отже, дискусія — це спільні пошуки істини, рішення. Щоб вони вдалися, маєте спочатку переконатися, що говорите про одне й те саме. І мусите знати, на які питання шукаєте відповіді, чого хочете від дискусії. Що чіткіше визначені рамки, тема, то більше шансів для успіху. Уявіть, збереться когорта науковців на дискусію "Виклики ХХІ століття". Кожний говоритиме про те, на чому розуміється найбільше, це триватиме годинами й нічим не закінчиться.
Тема має бути конкретною. "Чи дозволяти учням користуватися смартфонами під час уроку" краще, ніж "Користь і шкода сучасних технологій для освіти". У другому випадку можна говорити й про смартфони, і про соцмережі, і про те, де взяти гроші на мультимедійну панель для 7-Б класу. Люди, знову ж таки, поговорять кожний про своє і розійдуться ні з чим.
Ваша думка важлива
На дискусію ви йдете з власною точкою зору. Не варто підлаштовуватися під інші позиції, підкріплені чи керівною посадою, чи більшим досвідом. Навіть якщо ваш досвід менший — це ваш досвід. Ваша точка зору — це ваша точка зору. Вона тим і цінна, що відрізняється від усталених авторитетних поглядів.
Готуватися до дискусії можете за тим самим алгоритмом, що й до будь-якого іншого публічного виступу. Сформулюйте тези, на які будете спиратися, завчасно. Запишіть. Потренуйтеся, проговоріть. Можливо, побачите помилки, суперечності, які треба усунути.
Пам'ятайте, що дискусія — не бенефіс. Ваш час й увага до вас будуть обмежені. Тому зосередьтеся на тому, що у ваших тезах головне. Усе необов'язкове викиньте. Що менше слів, то більша їхня вага.
Кілька слів про дебати
Дебати в класичному вигляді — не надто впливовий чи популярний в Україні формат. У нашій політиці він часто скочується до популістського шоу, яке не має майже нічого спільного, скажімо, з президентськими дебатами в Сполучених Штатах.
Чи є сенс узагалі говорити про цей формат, якщо ви нікуди не балотуєтеся? Безперечно. Ми часто вдаємося до дебатів, хоча так їх не називаємо. Це може бути пітчинг, робоча нарада. Будь-яка ситуація, де є дві сторони зі своїми позиціями й результат залежить від того, наскільки добре кожна захищає свою. У цьому якраз основна відмінність від дискусії, де всі разом шукають істину. У дебатах істина в кожного своя. А ваша мета — перемогти. Переконати аудиторію, що ви маєте рацію, а сторона, яка опонує, — помиляється.
Дебати — це спаринг. І хто вийде з нього переможницею або переможцем, дуже залежить від підготовки.
Насамперед варто заздалегідь підготувати власну аргументацію. Чому ваш проєкт, програма чи пропозиція найкращі? У чому їхні переваги? Шукати відповіді під час дебатування вже трохи запізно. В ідеалі, це домашня робота.
Вибудуйте систему аргументів, на які будете спиратися. Попрацюйте над її слабкими місцями — такі завжди будуть. Уявіть себе на місці візаві чи модераторів і поставте всі можливі складні запитання. Дайте на них відповіді. Чи достатньо вони переконливі й вичерпні? Якщо відчуваєте, що десь недоговорюєте, ллєте воду — ваші суперники й ваша аудиторія також це помітять. Не треба їх недооцінювати. Натомість допрацюйте слабкі місця, щоб ваша позиція була максимально ґрунтовною.
Добре, коли є людина, яка може допомогти вам підготуватися. Нехай вона зіграє роль опонентки чи опонента. Інша голова — це інший спосіб мислення. Це можливість звернути увагу на речі, яких самотужки ви просто не помітили б.
Варто подумати не тільки про свої, а й про відповіді опонентів. Спрогнозувати вразливі місця в його чи її аргументах — також важлива частина домашньої роботи. Окремо поміркуйте і про репутаційні ризики цієї людини. Можливо, ви знайдете козирі, які можна буде використати в грі.
Золоте правило: про людину, з якою будете дебатувати, треба знати все. Вивчіть її біографію. Подивіться її виступи, промови. Ознайомтеся з її проєктами. Спробуйте зрозуміти, як вона мислить, говорить. Ви здивуєтеся, скільки переваг це вам дасть, наскільки зросте ваша впевненість. Правило стосується не лише дебатів. Вас чекають чи то перемовини, чи то інтерв'ю — вивчіть свого візаві.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
