Перейти до основного змісту
Передати каральну психіатрію через рок — це виклик: режисер Денис Тарасов про фільм "БожеВільні"

Передати каральну психіатрію через рок — це виклик: режисер Денис Тарасов про фільм "БожеВільні"

"БожеВільні", Денис Тарасов
Режисер Денис Тарасов. Facebook/Olexo Gladushevskyy

Нещодавно фільм "БожеВільні" про каральну психіатрію в Радянському Союзі отримав нагороду на Міжнародному фестивалі в Угорщині. Уже 31 жовтня стрічка виходить в український прокат.

В етері програми "Культура на часі" на Суспільне Культура режисер Денис Тарасов розповів про роботу над фільмом "БожеВільні", історичне підґрунтя зображеного, а також реакції на стрічку за кордоном.

Ви прийшли до нас у студію з нагородою. Розкажіть про неї.

Я повернувся з міжнародного кінофестивалю в угорському місті Сольнок — Alexandre Trauner Art/Film Festival. Це нагорода нашому художнику-постановнику Вані Тищенко за продакшн-дизайн — за художні рішення. Головною нагородою на цьому фестивалі є саме відзнака за художнє рішення фільму. Для нашого фільму це ювілейна десята відзнака.

"БожеВільні" — перший художній фільм, в основі якого лежить історія каральної психіатрії Радянського Союзу. З чого починалася робота над фільмом?

Декілька років тому до нас прийшла Ксенія ЗаставськаПоетеса, письменниця та сценаристка. Вона принесла ідею та перший драфт сценарію. Нам дуже сподобалася ця тема, тому що, по-перше, в Україні ніхто не знімав художніх фільмів про каральну медицину і психіатрію в Радянському Союзі. Мене ця тема зачепила тим, що це серйозна історична тема, яка замовчувалась. Дуже хотілося говорити про це і бути першим, хто зніме про тиранічні обставини, в яких опинялися люди в психлікарні.

Дослідження цих історій — наскільки доступна інформація про таке зараз?

Зараз є багато інформації в інтернеті, також є книжки та статті. Нашим експертом і консультантом був Семен Глузман — психолог і психіатр, який був дисидентом. Він сам пройшов всі ті тортури. Ми показали приблизно 3–5 % тортур, які були в тих лікарнях.

Кожен персонаж у фільмі має реального прототипа. Головний герой Андрій Довженко — збиральний образ дисидентського руху. Всі люди, які разом із ним були в психлікарні, — реальні люди, з яких ми писали драматургічні моменти.

Ще від початку фільму бачимо, що владі не подобається зовнішність Андрія Довженка: його критикують за зачіску, а також за смак до "забороненої" музики. Чому саме через музичне мистецтво, а не через письменницьку діяльність, вирішили показати цю історію?

Я дуже люблю музику, вона дає багатошаровість. Композитор Хосе Мірзахоль, який написав музику до фільму, допоміг зробити історію дуже об'ємною. Про письменництво вже знімали кіно, а про музику... Передати каральну психіатрію через рок, через естетику 70-х років — це виклик. Завдяки нашій потужній команді ми цей виклик побороли.

Чому важливо показувати масштаб трагедії?

Масштаб трагедії важко осягнути. Ми знайшли дані про близько від 5 до 6 млн людей, які постраждали від каральної психіатрії в Радянському Союзі.

Коли ми знімали досить жорстокі сцени, я думав, чи не буде це занадто для глядача. Однак під час повномасштабного вторгнення ми побачили Бучу, Ірпінь, то я думаю, що сцени у фільмі ще лайтовенькі.

Найстрашніша психлікарня розташовувалася у Дніпропетровську, куди звозили всіх дисидентів і непокірних людей зі всього Союзу. Дуже жорстока і страшна психлікарня: не так багато свідчень залишилося про те, що відбувалося всередині. Щоб це осягнути, не знаю, скільки потрібно років. Це треба розкопувати архіви КДБ у Москві, до яких ми ніяк, ніяк не доберемось.

Яка роль фільму в боротьбі з російською пропагандою? Адже ми бачимо, що Росія, як і Радянський Союз, досі застосовує каральну психіатрію.

Я дійшов до думки, що у радянських людей, а зараз вони росіяни, все побудовано на страху та залякуванні. Чому зараз Росія не може постати проти Путіна? На Росії багато людей, які незадоволені владою, але з покоління в покоління передається страх через залякування. Людей більше, ніж влади і поліції, але вони все одно бояться.

Також у 1960–1970-х роках дуже сильно почали працювати інститути пропаганди. Людям дуже красиво і чітко вкладали, що таке добре, а що — погано. Через каральні психіатричні методи теж було залякування.

Як міжнародна аудиторія реагує на стрічку?

Я багато разів дивився фільм. Я вже знаю моменти, коли люди перестануть жувати попкорн, бо там є такі драматургічні точки. Мене дуже тішить, що всі реагують із розумінням.

Тобто вони усвідомлюють масштаби абсурду?

Вони все усвідомлюють. Ми ж всі однакові, тільки розмовляємо різними мовами, а сутність людська однакова. Тому мене тішить, що люди розуміють, про що ми говоримо. Вони дуже співчувають тим часам, коли відбуваються події у фільмі, та війні, яка зараз у нас. Після кожного показу зал ставить питання.

Які питання найчастіше ставлять?

Багато питають: а де ви це знімали? як вам вдалося це зробити настільки правдоподібно, наче документалістика? де ви надихалися, де ви брали головних героїв?

Чи не буде цей фільм занадто жорстоким для українців зараз? Чому вони його мають побачити?

Цей фільм важливий і потрібний, якщо у когось залишилися ностальгічні нотки за Радянським Союзом. Для того щоби розуміти, що таке "коріння зла", звідки воно походить, треба знімати та дивитися такі фільми. Треба кричати на весь світ про те, що відбувалося раніше, щоби протистояти тому, аби такого не відбувалося зараз і в майбутньому.

Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

Топ дня

Вибір редакції

На початок