Триває третій Львівський тиждень скульптури, що зосереджений на темі пам'яті. Фестиваль пропонує поглиблений погляд не тільки на історичну спадщину, але й на мистецькі підходи в публічному просторі. Учасники можуть відвідати виставкові простори, прогулятись містом і парками, відкриваючи для себе скульптурні об'єкти, а також згадати меморіальні місця Львова та області.
Цьогорічна тема акцентує на потребі осмислення нових тенденцій у мистецтві й підходів до меморіалізації. Програма заходу охоплює лекції, екскурсії, дискусії та подорожі, що мають на меті порушити важливі питання щодо громадського простору та мистецтва пам'яті.
Суспільне Культура об'єднало інформацію про цьогорічний фестиваль скульптури та основні виставки, що тривають в його межах.
Дитинство як віддзеркалення суспільства
У Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького відбувається виставка скульптур Володимира Семківа під назвою "Kindergarten". Ця виставка триває з 8 жовтня до 10 листопада 2024 року. Семків, відомий своїм оригінальним підходом до скульптури, у цій серії робіт досліджує глибинні емоційні стани дорослих, приховані за маскою дитинства.
Основна тема виставки — дитинство як складний і багатошаровий феномен, що несе у собі не лише світлі спогади, але й глибокі психологічні стани та випробування. Скульптури Семківа подібні до персонажів казок або іграшкових фігурок, однак вони навмисне залишаються недопрацьованими, що створює простір для різноманітних інтерпретацій. Ці твори провокують глядачів на роздуми про те, чи дійсно дитинство є настільки безтурботним, як це часто уявляють.
Митець відмовляється від ретельної обробки дерева, працюючи виключно бензопилою, залишаючи грубі, рвані поверхні. Такий підхід створює відчуття безпосередності та навіть жорсткості, що підкреслює контраст між зовнішньою м'якістю дитинства і його прихованими, складними аспектами. У центрі уваги "Kindergarten" — образ дитини, яка проходить різні етапи свого росту і дорослішання. У першому залі відображено момент народження, далі — розвиток і дорослішання, яке супроводжується улюбленими іграшками, що поступово перетворюються на важкі символи реальних життєвих труднощів.
Простір виставки — це застиглий театр, у якому дитячі фігури — великі та монументальні — стають метафорами для людської долі. Від народження до дорослості, скульптури відображають ті внутрішні процеси, які ховаються за зовнішньою невинністю дитинства. Погойдування "гойдалок життя", яке глядачі бачать у скульптурах, натякає на постійне чергування успіхів і невдач, радості й труднощів.
Виставка не лише порушує питання дитинства, але й ставить під сумнів традиційні уявлення про роль суспільства у формуванні особистості. Вона досліджує, як випробування і травми, що переживає суспільство, відображаються в дитинстві й впливають на майбутнє доросле життя.
Скульптури Володимира Семківа — це не лише об'єкти для споглядання, а й важливі елементи діалогу з сучасним суспільством. Використовуючи дерево як основний матеріал, митець створює твори, що зберігають свою природну простоту і викликають складні асоціації з емоційними та психологічними станами. Відвідувачі зможуть відчути запах різаного дерева і пережити внутрішню подорож серед цих великих, але водночас вразливих фігур.
Трансформація людської тендітності через мистецтво
З 17 жовтня у Львові в "Я Галерея Пентхаус" триває спільний проєкт двох сучасних українських митців — скульптора Олексія Абрамова та графіка Ярослава Герасименка під назвою "Захисна оболонка". Виставка відкрита для відвідувачів до 19 січня 2025 року.
Основною темою виставки є дослідження концепції захисту — як фізичного, так і психологічного. У роботах обох митців ця тема простежується через символіку оболонок і панцирів, які еволюційно допомагали істотам захищатися від зовнішніх загроз. Олексій Абрамов у своїх скульптурах зосереджується на внутрішніх психологічних станах людини, відображаючи страхи та потребу захисту від агресивного середовища. Він використовує міцні матеріали, які підсилюють відчуття захищеності та стійкості.
Графічні роботи Ярослава Герасименка доповнюють скульптури Абрамова, вносячи нотки декадансу та меланхолії. Його графіка досліджує ідею вразливості людської натури, яка ховається за міцними обладунками. Малюнки показують, як захисні елементи, такі як панцирі, оболонки, роги та бивні, стають частиною не лише фізичного, але й емоційного світу людей. Це символізує спробу людини створити власну захисну оболонку, подібно до тварин, які використовують природні панцирі, щоб вижити.
Виставка "Захисна оболонка" ставить під сумнів традиційне уявлення про людську слабкість. Автори розглядають людей через призму еволюційної біології, проводячи паралелі між поведінкою тварин і людською історією. Вони показують, що війни та агресія навчили людину створювати власні "оболонки": металеві обладунки, дерев'яні щити і навіть сучасні захисні технології. Тож люди, хоч і виглядають слабкими порівняно з іншими істотами, здатні пристосовуватися до ворожих умов за допомогою своїх захисних механізмів.
Експозиція організована так, що глядачі потрапляють у світ, де скульптури і графіка взаємодіють між собою, створюючи ефект застиглого театру. Кожен об'єкт має своє місце і свою роль у цій "п'єсі", де людина постає одночасно тендітною і сильною. Скульптури Абрамова мають грубу текстуру, що нагадує природні матеріали, такі як дерево чи камінь, натякаючи на силу природи і здатність людини пристосовуватися до неї. Натомість графіка Герасименка пропонує більш інтимні й чуттєві моменти, які розкривають внутрішні конфлікти людської природи.
Проєкт є важливим для розуміння того, як сучасне мистецтво може рефлексувати на теми захисту, війни та людської вразливості. Митці пропонують глядачам філософське обговорення природи людського страху та необхідності захисту. Виставка також підкреслює важливість збереження майстерності та поваги до традицій, адже автори активно використовують у своїй роботі елементи старовинного ремесла, підносячи його на рівень сучасного мистецтва.
Гра пам'яті: відлуння форм
Персональна виставка Дениса Шиманського "Головоломка" у "Я Галереї", Львів, пропонує глядачам зануритися у гру, яка змушує задуматися про історії, суспільства та особистості. Виставка, створена у форматі інсталяції, поєднує архаїчні елементи минулого із сучасними мистецькими тенденціями.
Денис Шиманський відомий своєю здатністю працювати з образами голови як із символічними об'єктами. У його творчості голови постають не як портрети чи фігуративні зображення, а як абстрактні форми, що втілюють архетипічні ідеї. Цей підхід наслідує традиції великих митців минулого, зокрема ритуальні статуї острова Пасхи та модерністські експерименти Костянтина Бранкузі. Шиманський працює з такими складними темами, як ієрархії, суспільні структури, ритуали та домінування, втілюючи їх у своїх скульптурах.
Окрема увага надається ігровому аспекту виставки. Кожна зала пропонує свою тему, яка розкривається через взаємодію скульптур та простору. У залі "Ієрархії" чітко відчувається вплив вертикальної структури, де голови складаються у колони, що символізують соціальні підвалини, на яких будується ієрархічний лад. Кожна голова є унікальною, емоційно виразною, і разом вони формують нестійку, але дієву конструкцію.
У другій залі, "Напрямок", розміщена металева стрілка, що вказує на одну зі скульптур, встановлених на столах. Ця зала говорить про вибір та невизначеність напрямку руху, залишаючи питання відкритим: хто чи що керує цим вибором?
Третя зала, "Розхитування", присвячена процесам нестабільності та змін. Скульптури в ній нагадують древні божества, що свідчить про вразливість і те, як голови можуть втратити стійкість, призводячи до падіння чи трансформації.
Остання зала, "Домінування", зосереджує увагу на гігантській голові, що, здається, поглинула інші навколо себе. Ця скульптура може викликати різні асоціації — від самотності до абсолютної влади. Вона є символом сили та ізоляції, що стоїть окремо від інших, водночас притягуючи до себе увагу та викликаючи почуття страху й захоплення.
Куратор Павло Гудімов зазначає: "Мистецтво Дениса Шиманського — це завжди ризик, балансування між крахом і створенням чогось нового. Кожен об'єкт у виставці несе в собі відчуття напруженості і небезпеки. Водночас його роботи змушують глядача переосмислити наше сприйняття форм і їхніх значень у просторі. Це мистецтво, яке живе в думках і викликає внутрішні зміни".
Шиманський продовжує досліджувати тему скульптури як гри, де фізична форма стає відправною точкою для мисленнєвих експериментів і психологічних досліджень. Його твори, створені з шамотної глини, мають сліди випробувань матеріалом і процесами випалу, що підкреслюють їхню вразливість та водночас міцність. Автор навмисно залишає грубу текстуру, що робить кожен об'єкт живим та сповненим енергії.
Театр крізь час: пам'ять у скульптурах
Виставка "Пам'ять театру", що триватиме до 1 грудня у фоє першого балкону Національного театру імені Марії Заньковецької, об'єднує минуле та сучасне мистецтво.
Основна ідея виставки полягає в тому, щоб через предмети, пов'язані з театром, його історією та повсякденним життям, зберегти пам'ять про театральні традиції та поєднати їх із сучасною скульптурою. Глядачі зможуть побачити предмети, які раніше використовували в театрі, але не були частиною публічних показів. Це різноманітні елементи: від театральних дзеркал і шаф до макетів сценографії та реквізиту, таких як перуки чи декоративні вантажі для підйому декорацій. Ці предмети створюють своєрідний зв'язок між минулим театру і сучасністю, а також символізують його еволюцію.
Окрім історичних театральних об'єктів, експозиція також доповнена творами сучасних українських скульпторів. Серед авторів, представлених на виставці, такі відомі митці, як Микола Малишко, Олекса Фурдіяк, Володимир Семків, Денис Шиманський, Іван Самотос, Олексій Абрамов, Володимир Лобода, Василь Гриневич та багато інших. Кожен із цих авторів додає свою інтерпретацію теми пам'яті через свої скульптурні роботи, що дає можливість створити діалог між традиційною театральною культурою та сучасним мистецтвом.
Павло Гудімов коментує ідею проєкту: "Мене захоплює створення нетрадиційних виставок і проєктів, які досліджують нові теми, поєднуючи теперішній контекст з історичними предметами. Львівський тиждень скульптури 2024 зосереджений на темі пам'яті, і театр імені Марії Заньковецької став ідеальним простором для реалізації цієї концепції".
Він також наголошує на важливості поєднання історичних артефактів із творами сучасних авторів, що дає відчути еволюцію театру та його зв'язок із сучасною культурою.
Діалог машин та скульптур
Спецпроєкт "Машини/скульптури" проходить у креативному кластері "Ківш", який поєднує залишки старого обладнання з новими сучасними скульптурами та інсталяціями. Виставка має на меті створити діалог між минулим і теперішнім, між машинами, що колись працювали на виробництві, і витворами сучасного мистецтва, які тепер заповнюють цей постіндустріальний простір.
Виставка не є статичною, адже митці продовжують створювати свої роботи прямо в просторі, що перетворює її на "work in progress". Це означає, що глядачі мають унікальну можливість побачити живий процес створення скульптур та інсталяцій, спостерігати за тим, як майстри завершують свої твори, додають нові елементи та вивчають взаємодію з простором. Таке динамічне оформлення виставки робить її не лише естетично захопливою, але й інтерактивною.
Креативний кластер "Ківш" є чудовою локацією для такого проєкту. Грандіозний постіндустріальний простір, що колись був частиною заводу "Автонавантажувач", тепер перетворюється на новітній центр культури та мистецтва. Приміщення ангара площею 1500 м² без жодної опорної колони уособлює історію міста та його еволюцію від індустріального до сучасного культурного простору.
Машини, які колись працювали на заводах, тепер стають частиною мистецького діалогу, символізуючи перехід від технічного виробництва до художнього творення. Простір наповнений великими, грубими формами машин, які у поєднанні з сучасними скульптурами створюють унікальну атмосферу. Скульптури, інсталяції та механічні елементи вступають у діалог, підкреслюючи важливість технологічних процесів і водночас звертаючи увагу на їхню перетворювальну силу в мистецтві.
Окремий акцент виставки — пошук зв'язків між мистецтвом і технологіями. Художники досліджують, як машини впливають на нашу свідомість, як вони змінюють наші уявлення про естетику та функціональність. Нові скульптури взаємодіють із машинами минулого, створюючи інсталяції, що не лише викликають захоплення, а й змушують задуматися над роллю техніки в сучасному суспільстві.
Камінь пам'яті
Експозиція стала своєрідним продовженням дослідження Андрія Кіся про наївну цвинтарну скульптуру західної України, що глибоко вплинула на його світогляд та творчість.
Назва виставки походить від книги Андрія Кіся "Сльоза і камінь", у якій автор досліджував традиції наївної скульптури на українських цвинтарях. Він залишив за собою багатий фотоархів і маршрут подорожі цвинтарями області, де працювали майстри, чиї твори вражають своєю щирістю і емоційною виразністю.
На виставці представлені світлини, які Кісь зібрав протягом своїх мандрівок місцями, де збереглися унікальні зразки наївної цвинтарної скульптури. Кожен кадр зберігає частку історії і культурної пам'яті, віддзеркалюючи традиції, що передаються з покоління в покоління через ці скульптури. Водночас виставка розмірковує про те, як сучасне суспільство може зберігати і інтерпретувати цей культурний спадок.
Архітектура часу
Виставка "Фраґменти" організована "Мистецькою Бібліотекою" у співпраці з Управлінням охорони історичного середовища та "Я Галереєю". Ця подія покликана привернути увагу до архітектурних елементів Львова, які часто залишаються непомітними, але зберігають історію епох, з якими вони пов'язані. На виставці будуть представлені різноманітні фрагменти архітектури міста — від барокових металевих деталей до модерних табличок, кожен з яких розповість свою унікальну історію.
Влодко Костирко, куратор виставки, звертає увагу на автономну цінність цих елементів, які, хоча й були частиною більшого архітектурного контексту, тепер набувають самодостатності у межах цієї експозиції. Це унікальна можливість для відвідувачів побачити фрагменти архітектурного спадку Львова, які зазвичай недоступні широкому загалу. Ці артефакти, зібрані й збережені Управлінням охорони історичного середовища, вперше будуть представлені як окремий мистецький проєкт.
Відвідувачі матимуть змогу побачити барокові металеві оздоби, класицистичні світильники, сецесійні маскарони, модерні таблички та інші архітектурні деталі, які допоможуть краще зрозуміти багатошарову історію Львова через його архітектуру. Ця виставка є своєрідним запрошенням до роздумів над тим, як елементи минулого можуть набувати нового значення в сучасному контексті.
Відродження міфу в Стрийському парку
Невдовзі завершиться робота над новою парковою скульптурою Ярослава Мотики "Викрадення Європи", яка незабаром буде встановлена в Стрийському парку. Для Ярослава Мотики встановлення цієї скульптури стало реалізацією давньої мрії — створити ще одну роботу на міфологічну тематику поряд зі своєю відомою скульптурою "Лілея", яка вже багато років прикрашає озеро з лебедями.
Нова скульптура, що зображує викрадення Європи, вражає своїми масштабами і деталізацією. Родзинкою цієї роботи є те, що вона виконує функцію фонтану: вода ллється з пащі бика, символізуючи міфологічну подію, а струмені води, що стікають по скульптурі, створюють ефект сяйливих переливів, які додають руху і динаміки.
Важливим елементом цього проєкту стала співпраця Мотики з колегами-скульпторами Володимиром Семківим і Денисом Шиманським, які допомагали у ліпленні та підготовці фігури. Особливого значення процесу додала участь ветеранів, які проходять реабілітацію в центрі Unbroken. Завдяки програмі Unbroken Art, військові мали можливість використовувати ліплення як форму арттерапії, що зробило проєкт ще більш соціально значущим.
Про фестиваль
Львівський тиждень скульптури 2024, що відбудеться втретє, зосереджує увагу на темі пам'яті, не лише порушуючи питання минулого, але й пропонуючи нові мистецькі формати, особливо в публічному просторі. Учасники зможуть відвідати численні мистецькі майданчики, прогулятися вулицями міста та парками, шукаючи скульптурні об'єкти, а також відкривати для себе місця пам'яті у Львові та регіоні, що тісно пов'язані зі скульптурним мистецтвом, зокрема меморіальними творами.
Враховуючи події війни, тема пам'яті набуває особливої актуальності, спонукаючи до глибшого обговорення та нових підходів до мистецьких концепцій і меморіалізації. Програма фестивалю насичена різноманітними заходами: лекціями, екскурсіями, дискусіями та подорожами до знакових місць.
Головною метою фестивалю є пошук нових творчих ідей, які здатні змінити підходи до мистецтва пам'яті в громадських просторах, вплинути на суспільний діалог і стати важливим елементом просвітницької роботи.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]