Науковці з університету Кертін в Австралії — аспірант Ентоні Кларк і професор Кріс Кіркленд — виявили, що вівтарний камінь зі Стоунгенджу в графстві Вілтшир не походить з Уельсу, а є пісковиком, родовища якого розташовуються в Шотландії.
Про це повідомляє Arkeonews.
Вівтарний камінь у Стоунгенджі, можливо, походить із північно-східної Шотландії, не менше ніж за 700 кілометрів від його остаточного розміщення на південному заході Англії в графстві Вілтшир.
Висновки з нового дослідження суперечать теорії, яка побутувала в науковій думці про походження вівтаря зі Стоунгенджу. Раніше вважали, що камінь походить з Уельсу. Крім того, згідно з новим дослідженням використовували "надзвичайно складні види транспорту та соціальної структури", щоб доправити камінь на його теперішнє місце перебування близько 5 тисяч років тому. Однак як саме доправляли камінь із Шотландії до Англії — невідомо.
Дослідження під назвою "Шотландське походження вівтаря Стоунгенджу" (A Scottish Provenance for the Altar Stone of Stonehenge) опублікували в журналі Nature.
Стоунгендж почали будувати близько 5 тисяч років тому, а добудовували впродовж наступних 2 тисяч років. Попередні дослідники вважали, що для будівництва мегалітичного комплексу використовували камінь сарсен, родовища якого є за 25 кілометрів від Стоунгенджу в Мальборо, а також блакитні камені з Преселі в південному Уельсі.
Вівтарний камінь — масивна брила пісковику, що рівно вкопана посеред мегалітичного комплексу та має розміри 5 на 1 метр. Дослідники вважали, що це валлійський блакитний камінь, однак останнє дослідження спростовує цю теорію.
Вчені з університету Кертін вивчили вік і хімічний склад мінеральних зерен у фрагментах вівтарного каменя, який розташовується в центрі знакового кам'яного кола Стоунгенджу.
Дослідженням займався провідний автор, аспірант Ентоні Кларк із Timescales of Mineral Systems Group у Школі Землі та планетних наук Кертіна. Він розповів, що аналіз віку та хімічного складу мінералів у фрагментах вівтарного каменя збігається з породами, які є на північному сході Шотландії, а також чітко диференціює їх з валлійською породою.
"Наш аналіз показав, що конкретні мінеральні зерна в камені вівтаря здебільшого мають вік від 1000 до 2000 мільйонів років, тоді як вік інших мінералів становить близько 450 мільйонів років", — сказав Кларк.
"Це забезпечує чіткий хімічний відбиток, який свідчить про те, що камінь походить зі скель в Оркадському басейні, Шотландія, принаймні за 750 кілометрів від Стоунгенджу. Враховуючи його шотландське походження, знахідки викликають захопливі питання через технологічні обмеження епохи неоліту щодо того, як такий масивний камінь транспортувався на великі відстані близько 2600 року до нашої ери", — продовжив він.
Кларк також розповів, що це відкриття було для нього особистим. Він зізнався, що виріс посеред пагорбів Преселі, Уельс, звідки походять інші камені Стоунгенджу.
Співавтор дослідження, професор Кріс Кіркленд, також із групи Timescales of Mineral Systems у Кертіні, сказав, що результати мають значний вплив на розуміння стародавніх спільнот, їхніх зв'язків і методів транспортування.
"Наше відкриття про походження вівтарного каменю підкреслює значний рівень суспільної координації в період неоліту та допомагає намалювати захопливу картину доісторичної Британії", — сказав професор Кіркланд.
Вчений припускає, що для транспортування вівтарного каменя могли використовувати морський шлях, оскільки транспортування по суші було "надзвичайно складним". Тож це відкриття може означати те, що в суспільстві неолітичної Британії міжміська торгівля могла бути більш розвинена, ніж здавалося раніше.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
