Суспільне Культура розпочинає серію матеріалів про різноманіття української мови і, зокрема, про особливості мови у масовій культурі, музиці, літературі, кіно та стендапі. У першій статті йтиметься про особливості південно-східного наріччя, яке охоплює майже половину країни.
У цьому матеріалі з’ясовуємо, чим відрізняється суржик від діалектів, чого не можна питати "куди?", розбираємо слобожанський говір (не плутати зі "слобожанською мовою" від мера Харкова Ігоря Терехова), на прикладі пісень "Курган і Agregat"Курган & Agregat" ─ популярний хіп-хоп гурт із Харківської області, який у своїх текстах використовує суржик і слобожанський говір. Безпосередні та "свої" хлопці неодмінно збирають повні зали та натовп прихильників під фестивальними сценами. Під час повномасштабної війни Євген Володченко вступив до добровольчого батальйону, а Раміль та Аміль Насірови збирають мільйони гривень для підтримки військових.", розчулюємося від "канхфета" та "габелі", бо так балакала наша бабуся. А ми скажемо "паляниця" та пояснимо на прикладах, що мова має значення. Жодних нудних правил, тільки хіп-хоп та приклади з життя.
Читати також: Хейтспіч, суржик та мовна толерантність. Літературознавець Ростислав Семків про мову війни
Трошки про суржик: за і проти
У цьому розділі не буде пісень "Курган і Agregat", а тільки намагання розібратися, що таке суржик. Не допитливі можуть одразу прогорнути трохи нижче або послухати сольний альбом учасника гурту "Курган & Agregat" Євгена Володченка з красномовною назвою "Квантовий суржик".
Суржик іноді називають мовним бур'яном. Це слова з інших мов, найчастіше з російської, якими ми заміняємо українські слова. Суржик ─ наш колоніальний спадок та наслідок примусової русифікації України, який запроваджувала спочатку Російська імперія, потім Радянський Союз.
Шансів на існування діалектів та говірок у великих містах, де провладний вплив відчувався сильніше, майже не було. Саме тому українська мова та традиції краще збереглися в селах.
Напевно, ви чули таку думку, що селяни розмовляють не українською, а на суржику.
Але за суржик часто сприймають регіональні особливості та діалектизми, хоча це частина живої повсякденної мови, яка роблить наше мовлення багатшим, цікавішим, різноманітнішим.
Так, деякі слова в українській та російській мові збігаються. Це природно, бо вони спільнословянського походження. Однак у прагненні очистити українську мову від суржику ми відкидаємо слова, яким просто не пощастило бути подібними до російських: буква, туфлі, машина, стакан, город, лента.
Слова "лента" зустрічається у творах Ольги Кобилянської, Павла Тичини, в поезії автора гімну України Павла Чубинського і у пісні українських повстанців, воїнів УПА "Лента за лентою набої подавай". А тепер слово "лента" для нас русизм.
Ще один приклад — слово "город", яке ми заміняємо словом польського походження "місто". "Город" має суто українське повноголосся і зберігається в назвах наших міст: Звенигород, Городок, Вишгород, Миргород. Натомість російській мові характерно неповноголосне "град", тому ось типові назви для російських міст: Ленінград, Сталінград, Волгоград, за часів панування радянської влади Луганськ називався Ворошиловград. При цьому на сучасній російській території є Великий Новгород та Бєлгород. Здогадайтеся, чому? Правильно, бо ці міста мають українське коріння.
В українській культурі відбуваються й інші процеси: виникає мода на діалекти й суржик, яка існує переважно у літературі, музиці, кіно — у всіх тих сферах, де мова підкреслює персональні особливості, культурну ідентичність тощо. Але треба бути свідомими того, що суржик, на відміну від діалектів та говірок, не збагачує українську, а спрощує наш чималий спадок. Так, усе складно.
Знати літературну мову, яку ми вчимо в школі або чуємо по національних теле- та радіо каналах, необхідно. Однак розмовляти зі своїми друзями, батьками, сусідами, однокласниками саме літературною мовою не обов’язково. Вона вам знадобиться, наприклад, щоб порозумітися, коли ви приїдете в інший регіон.
Читати також: "Сечі немає терпіти борошна": як російські іпсошники ламають зуби об українську мову
Щось на "слобожанському"
Якщо кондитерську назвати "Канхфета" ─ ото сміху буде. А слово польського походження "Цукерня" розповсюдилося по всій Україні та не викликає жодних питань, навіть на Харківщині. Хоча "цукерня" — галицький діалект, "канхфета" — слобожанський діалект.
Галицький діалект став привабливою фішкою заходу України. Додають місцевого колориту львівські заклади, які використовують у своїх назвах регіоналізми: "Кнайпа", "Гасова лямпа", "Кумпель", "Пструг, хліб та вино".
Але хлопці з "Курган і Agregat" зробили й слобожанський діалект дуже популярним.
"У нас же велика країна. У великій країні не всі мають одинаково говорить. Понятно дєло, шо кацапську уже надо іскорєнять. А оте, як в регіонах разгаварівают, своя говірка ─ це прикольна штука", ─ Аміль "Курган і Agregat".
Фото 5: Мова поділяється на наріччя, наріччя на діалекти (говори), діалекти на говірки. Вони існували ще до того, як сформувалася національна мова та являються її місцевим забарвленням.
Слобожанський діалект належить до південно-східного наріччя, яке охоплює майже половину країни. Говірки південно-східного наріччя досі можна почути у Бєлгородській, Курській, Воронезькій, Ростовській області, а також Краснодарському й Ставропольському краї. Тому що ці землі не такі вже "ісконно русскіє".
Розберімо на рядках з пісень "Курган і Agregat" особливості південно-східного наріччя.
Звуки д,з, ж замість [дж] і [дз]: сидю, звоню.
"І ось которий раз я виходю сам гулять, Дождь опять капає на мене, ...";
"Я заходю в клуб...".
Скорочення дієслів: зна, гука.
"Постоянно кида, з рота ллється вода, На любу просьбу: "Та не вопрос, братан"";
"То він тут, то він там, то його нема. Убиває дружбу среднєвекова чума"
Відсутність чергування при відмінюванні слів: у книгі, в бібліотекі замість у книзі, в бібліотеці.
"Я начинаю jungle, продовжую daft punk-ом, І тобі стало жарко в твоїй атласній піжамкі";
"Ми на лавочкє вдвойом, В тебе громкий тєлефон".
Аміль з "Курган і Agregat" розповідає, що не так вже і легко було зберегти свій говір, коли вони переїхали до Харкова. Навіть були думки перейти на російську, бо середовище суттєво впливало та давило: "Іногда боролись з цим, іногда нєт, но більше ─ да. Потом в один момент вапще перестали, а смисл, тіпа зачєм. І всьо. Ми вивели лінію, що зашкварно приїхать з села і переходить на російську. Ми цю лінію тянули і даже начинали прикалуваться з цих людей. Поетому змогли зберегти своє".
Тремпель, тормозок, ампулка, ополоник, стулка, хвіртка (двері в огорожі), балачки, гичка (стебла та листя коренеплодів), льох (погріб), віхтик (ганчірка), пучки (пальці), митрики (документи), кучма (пасмо волосся) ─ це діалектизми південно-східного наріччя, поширені в понад десяти областях України. А ще кухвайка, тухлі, трахтор, хвабрика, канхвета. Замість тісто кажуть "кісто" на Донеччині, Полтавщині, Запоріжжі, Луганщині, Харківщині.
А слово "габелі"?! Хлопці з "Курган і Agregat" пояснили, що використовують його у випадках, коли стається важка ситуація.
"Я у кукушки уточнив свою жизнь. Вона сказала мені: "Просто держись". Я так і знав шо мені скоро прийдуть габелі"
Просто запам'ятайте, що в жодному разі не можна питати "куди?", а тільки "де?": "Де ти пішов?" А якщо вже почув: "Ти куди?", то треба неодмінно відповісти в залежності від частини південно-східного регіону: "за кудикіни гори", "не закудикуй мені дорогу", або, як на Миколаївщині, "в Крим по сіль". Наші пращури не кудикали з часів язичництва, бо це погана прикмета.
Ще замість "чому?" часто питають "чого?". І згадаємо "тю" без якого харків'яни просто не уявляють свою розмовну мову. "Тю на вас" — таким вигуком зупиняють того, хто верзе дурниці. "Тюкають" також українці в Дніпропетровській, Херсонській, Полтавській, Луганській, Донецькій, Запорізькій області, в Києві та Криму. Авторка цієї статті пригадує, як сміялися житомиряни з її "тю", бо Житомирщина, то вже північне наріччя, тому "тю" там незвичне.
Читати також: Меми, які допомагають не з'їхати з глузду – СПЕЦЕПІЗОД
Скажи "паляниця" або йди "за поребрик"
Мова – це зброя проти окупантів. Коли у 2014 році озброєні росіяни почали захоплювати наші території, то вони дуже довго заперечували свою присутність, намагалися видати воєнне вторгнення за громадянський конфлікт. Пам'ятаєте відео, яке стало вірусним, коли під час захоплення будівлі МВС в Краматорську бойовик без розпізнавальних знаків сказав жителям відійти далі "за поребрик"? В Україні так не говорять.
У лютому 2022 року на Сумщині місцевий житель побачив танк на узбіччі, два БМП та озброєних людей поряд. Він привітався до них: "Слава Україні!", а коли у відповідь вони промовчали, додав: "Ага, понятно, раз не здороваються... Скажи слово "паляниця"!" Чоловік знімав усе це на телефон, відео потрапило в соцмережі. Так з'явився відомий мем "скажи паляниця".
Згадані події, які потрапили на відео, відбувалися в областях, які межують з Росією. Не зважаючи на це, тут майже одразу почують, хто свій, а хто приїхав до нас хоч і з сусідньої, але іншої країни.
Це лише кілька випадків, коли мова ставала тестом на свій/чужий, який росіяни провалили. Мова має значення, як і її регіональні особливості.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
