Чи були мусульманки Кримського ханства феміністками

Чи були мусульманки Кримського ханства феміністками

Чи були мусульманки Кримського ханства феміністками
Колаж: Вікторія Желєзна

Про становище жінки у Кримському ханстві, права жінок, які сьогодні живуть у мусульманському світі, особливості їхнього статусу, життя і праці та про те, наскільки ми перебуваємо в полоні певних стереотипів стосовно жінки у східному світі — міркувала в ефірі Радіо Культура історикиня Гульнара Абдулаєва.

Які джерела використовують у дослідженнях

Це мандрівники, які часто бували у Кримському ханстві у різні часи, також дипломати-"шпигуни", котрі записували все, що бачили у країні кримських татар. Для європейців це взагалі була "терра інкогніта" – історія, яку вони взагалі не знали.

А вона була дуже потужна. Що в Україні, що в Кримському ханстві з’явилися перші навчальні заклади. Ще за часів Золотої Орди там правили хани або еміри Криму, які були предками кримських ханів. Їхні жінки брали активну участь у політичному або суспільному житті країни.

Наприклад, дружина хана Інджі-Бек-хатун у 1332 році побудувала на власні кошти перше медресе — вищий навчальний заклад, розташований у Старому Криму. Ця тюркська жінка, мусульманка, мала благодійні фонди, була дуже впливовою, на рівних зі своїм чоловіком, мала шляхетне походження. Залучала до медресе велику кількість вчених того періоду.

Жінки мали право на освіту

Коли у 1441 році утворилося Кримське ханство, жінки отримували домашню освіту, вміли читати й писати. Проста дівчинка-селянка або містянка на рівні з хлопчиками повинна була відвідувати мектеп — початкову школу при мечеті. Відвідували мектеп із 5 років.

Із XVII-XVIII століття хлопчики і дівчатка навчалися разом. Про це свідчать гравюри, які залишили ті ж мандрівники – це ті джерела, на які спираємося зараз. Шляхетні дівчата отримували іншу освіту. Їм було простіше, тому що у них були гроші та вчителі, які займалися з ними вдома — читанням, письмом, тлумаченням Корану, рукоділлям. У XVI ст. вже були відомі жінки-поетеси, викладачки у мектепах.

Гульнара Абдулаєва нагадала, що після революції 1917 року була створена Кримська народна республіка і відбувся перший Курултай кримськотатарського народу. Курултай ухвалив першу кримськотатарську конституцію, де було сказано, що чоловіки та жінки мають рівні права.

"Жінка мала право голосувати на виборах і могла обіймати високу посаду. Якщо суфражистки в Англії багато років добивалися цього, то в Криму це було втілено у 1917-му".

Чи були мусульманки Кримського ханства феміністками
Гульнара Абдулаєва і Наталія Грабченко. Фото: Українське Радіо

Чи були жінки політикинями

"Жінка у перші роки Кримського ханства була дуже впливовою. Тюркські жінки взагалі волелюбні, стримати їх важко, це не арабська жінка, тут зовсім інший світогляд і традиції. Нас об’єднує лише іслам. Мати першого кримського хана Хаджі-Герая Асія-хатун була дуже впливовою жінкою, а його ханські сини згодом також не цуралися, щоб їхні жінки були поруч та їхня думка впливала на ті чи інші політичні рішення.

На думку історикині, хан зазвичай дослухався до порад своєї дружини, матері, навіть сестри. Наприклад, коли кримський хан відправляв своє посольство до європейських держав, завжди був присутній особистий секретар дружини. Потім у Кримському ханстві запровадили титул валіде-султан — "велика мати", яка була впливовою у політиці, її представник завжди був присутній у державній раді Кримського ханства, він був її очима, вухами і вустами, і через нього вона могла вплинути на ухвалення того чи іншого закону.

Статус заміжньої жінки

Якщо говорити про сучасність, то ми можемо не виходити заміж і будувати свою кар’єру. Але це було неможливо в часи ханства або у XIX і на початку XX ст. Жінки повинні були обов’язково виходити заміж, незаміжній жінці неможливо було побудувати кар’єру. Максимум, що вона могла собі дозволити, – це стати незалежною поетесою, адже в Кримському ханстві дуже поважали поезію, багато читали.

Лише статус заміжньої жінки давав статус вільної жінки. До заміжжя вона підкорялась батькам, а у шлюбі жінка отримувала свободу. Шляхетні заміжні пані могли на свої кошти будувати мечеті, лікарні, лазні, мектепи, фонтани, мости тощо. Вони могли багато чого робити і допомагати тим, хто потребував цієї допомоги.

Щодо простих жінок, вони не могли отримувати якусь професію. Але якщо її чоловік викладав, наприклад, у медресе, вона могла йому допомагати. Взагалі жінка була відстороненою від усілякої праці. Чоловік вважався недостойним, якщо його дружина мусила працювати, навіть у хатній роботі мали бути помічники. Жінки мали час збиратися, розважатися, у кримських татар є звичай ходити в гості, пити каву, вишивати, спілкуватися, вони мали на це багато часу. Це оберігалося, і чоловік мусив виконувати забаганки своєї дружини.

Адже під час вінчання жінка повинна була сказати, чого вона очікує від цього шлюбу, а чоловік мав відповісти "так" або "ні". Тобто вони заздалегідь домовлялися, були свідки, і якщо чоловік не виконував своїх зобов’язань, то жінка могла подати на нього скаргу. Було багато таких випадків. Залишилися книги, де все це описано.

Чи можливим було розлучення

Розлучення якщо й траплялися, то дуже рідко – важливим було зберегти сім’ю. До депортації 1944 року взагалі було не прийнято, щоб дівчина виходила заміж в інше село. Старійшини громади спостерігали й обирали пари, і важливо було врахувати, щоб до сьомого коліна не було споріднення. Лише принцеса мала привілей розлучитися з чоловіком, який їй не подобався.

Щодо питання, народжувати чи не народжувати дітей, це була особиста справа кожної родини. Філософія була проста: скільки Бог дав, стільки і є.

Сучасне становище жінок у мусульманському світі

Іслам нічого не забороняє жінці, він ставить її на один рівень із чоловіком. Вона мусила бути незалежною фінансово, мати свої статки. Виходячи заміж, жінка їх не втрачала, а утримувати її повинен був чоловік. Іслам взагалі жінку захищає, а те, що ми бачимо сьогодні в арабському світі, – це маніпуляції ісламською релігією.

Пророк Мухаммед з повагою ставився до жінок, від його доньки Фатіми пішла династія Фатімідів. Зараз ми спостерігаємо принизливе становище жінки, якого взагалі в ісламі не повинно бути. Носити хеджаб чи ні — це також вибір самої жінки, а в традиційному національному костюмі кримських татар обличчя взагалі не ховали.

Як живуть кримські татарки сьогодні, в умовах окупації рідної землі

Завдяки жінці багато чого відбувається. Не відбулося б повернення кримських татар у 1990-х роках до Криму, і це визнають наші чоловіки. Жінки копали перші землянки в полі після повернення, разом із чоловіками будували свої будинки. Сьогодні дуже багато кримськотатарських людей воюють на боці Україні, і матері самі відправляли своїх дітей до лав армії боротися проти путінського режиму. Ці жінки мають велике серце, вони не тримають поруч із собою своїх синів, відпустили їх воювати. Після перемоги ми дізнаємося їхні імена. Крим чекає на Україну.

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

На початок