Перейти до основного змісту
Kler: «Диско-акула» — така велика, що вміщує тисячі пісень

Kler: «Диско-акула» — така велика, що вміщує тисячі пісень

Співака KLER
Українська співачка Kler. Надано пресслужбою

Kler випустила повноформатний альбом «Диско-акула», який продовжує дискоісторію співачки, розпочату платівкою «Яка є» у 2024 році. До релізу увійшли дев'ять композицій про життя, стосунки, кохання, біль і пошук внутрішнього світла, що допомагає не втрачати себе та знаходити сили рухатися далі.

Що робити, коли нова музична ідея приходить о другій ночі, а під рукою — фортепіано і сусіди за стіною? І як у родині Kler влаштована спільна робота над піснями?

У шоу «Вікенд нової музики» на Радіо Промінь співачка розповіла ведучому Олександру Стасову про свій другий альбом «Диско-акула», його персонажа та історію, що стоїть за назвою платівки. А ще — про те, як танцювальна музика допомагає говорити про складні переживання.

Вітаю з виходом альбому! Хто він тобі: іграшка, дитина, збірка пісень, концепція?

Думаю, що все разом. Альбом ми створювали разом із моїм чоловіком і музичним продюсером Антоном Кукрі. Загалом ішов довгий процес, але найпліднішим став вересень. Спочатку планували писати влітку, проте я була в турі з Максом Барських. Думала, що встигатиму між поїздками, але так це не працює. Тож коли я остаточно повернулася додому, ми взялися за роботу з Антошею.

Коли пишеш щось потаємне, лелієш його і вкладаєш усю найкращу енергію, а потім показуєш людям, то, звісно, переживаєш, як сприймуть. Але сприйняли дуже гарно! Я неймовірно вдячна всім, хто слухає і підтримує.

Звісно, ми далі працюємо, бо я раніше не розуміла: треба людям показати спочатку музику, донести, і тоді тільки вони скажуть, сподобається чи ні. Тому ми ще доносимо і збираємо коментарі — хтось не розуміє, не знає, що таке: «А чому "диско-акула"? А що це таке?», а хтось розуміє.

Альбом називається «Диско-акула». Звідки взялася назва?

Розділю «диско» і «акулу».

Чому диско? Я для себе трактую, що все почалося з пісні «Любов», яка вийшла у 2023 році, і самі слухачі так охрестили це — диско, — сказавши: «Вау, українське диско знову повернулося!».

Там дійсно є елементи, хоча це й не класичне диско. Якщо заглибитися в саме диско, коли і як воно виникло, і що там є, — це 70-ті роки. Від французької discothèque, «дискотека». І раніше, коли воно тільки-но виникло, в клубах збиралися спільноти ЛГБТ, афроамериканці, латиноамериканці, яких не сприймало суспільство, і їм потрібно було таке місце, де вони можуть вільно почуватися: танцювати, веселитися. Але вони співали там уже тоді про щось сумне.

Я повернулася в історію диско, бо для себе я взяла оці елементи, що ти можеш під веселу, ритмічну музику висловити якийсь свій біль, те, що наболіло, чи щось не обов'язково веселе, або якусь, можливо, філософію світу заспівати. Тому, в принципі, у нас це є в піснях, і звідси «диско».

А чому «акула»? Колись у Львові після виступу на фестивалі ми гуляли парком і побачили намет, де хлопці продавали диско-наліпки, і в них уже була готова така біла диско-акула. Ми навіть хотіли її викупити, але нам її не продали. Ми записали це на майбутнє, бо класне словосполучення — диско-акула — нам сподобалось. Я дуже люблю персонажів, тому що пишу казки, і воно якось у мене склалося так у голові.

Але тут же тур із Максом Барських, я приїжджаю додому, і мій Антон каже: «Слухай, а я тут придумав початок», — вмикаю диктофон і чую, як він там наспівує: «Диско-акула сіла і заплакала». І я кажу: «Боже, як це гарно! Пішли писати». Ми накидали демо і зійшлися на тому, що треба якась символіка, що це персонаж.

Шукали щось візуальне і зрозуміли, коли почали розробляти з нашими дизайнерами, що біла акула якась агресивна. Я сама добра людина і почала досліджувати, які бувають акули, і знайшла найкрасивішу, найбільшу акулу у світі — китову. Вона мені дуже сподобалася: по-перше, вона добра, по-друге, в неї є три тисячі зубів — маленьких, гострих. І третє, феноменальне, — це те, що на її спинці є такі візерунки, схожі на сузір'я, і також вони унікальні тим, що візерунки кожної акули, як відбиток пальця людини, унікальні: одна акула — один візерунок.

Тому «диско-акула». І ще вона така велика, що вміщує тисячі пісень. Це продовження диско-історії, вона буде нести всі наші пісні.

Ти кажеш, що диско для тебе — це не лише про танці. А про що тоді? Які теми є в альбомі?

Теми є різні. От пісня «П'янію й плачу» — це про кохання. Ну, от хто таке придумав, що коли ти любиш, обов'язково десь будеш страждати? Воно десь поруч постійно ходить. Чому не можна просто бути закоханим, щоб метелики в животі літали? От постійно якісь сльози.

У цій пісні я оспівую те, що хай грає ця музика, нехай вирує кохання, і, можливо, я таки навчуся кохати так, щоб не завдавати болю собі й людині, яку кохаю. Бо іноді кохані люди можуть ранити словом чи якоюсь поведінкою, не бажаючи цього. Тому в цій пісні так.

Наприклад, Oh My Love — там кохання, яке зносить дах, і настільки воно вирує, що ти починаєш ставити якісь такі дурні питання: а чому ми взагалі ходимо ногами, чого не руками? І от ти настільки переповнений щастям і ейфорією, що починається оце таке дуркування, як коли ти дитина.

Також є пісня «Під одним сонцем» — вона більш така про сьогодення, про те, що, на жаль, на нашій планеті ходять монстри. Хотілося, щоб їх було менше або взагалі не було. Про те, що ми під одним сонцем, що планета продовжує крутитися, життя вирує і що дуже хочеться іноді, як вітер, всю планету облетіти, подивитися, що є, які світи, піраміди, Антарктиду подивитися. Але дуже важливо повернутися у свою оселю, тому що кожному потрібен свій дім, свій куток.

Там є відсилання також (я дуже рада, що люди це бачать) — «Пінгвіни страшно веселі», — звичайно, це данина Кузьмі. І також це данина тим часам, коли я була ще маленькою дитиною і не знала, що робиться в політиці, та і взагалі у світі. Але ті емоції, те дитинство, ці «класики», які ми малювали, «резинки» — це було дуже класно. Музика класна була, навколо все було чудово. Тому це про ці часи.

«Тисяча пісень» — я вважаю, що в кожної пісні є своя доля, тому що ця композиція народилася в демо ще у 2021 році. Ми її випустили, здається, у 2025 році, а тепер вона є гімном «Фабрики зірок» — я навіть мріяти про таке не могла, дуже вдячна Вові Завадюку і всім, хто зробив так, щоб це сталося, це неймовірно.

Ти всі пісні створюєш зі своїм чоловіком Антоном Кукрі. Як воно взагалі працюється в сімейному підприємстві?

Ну, по-різному, звичайно, тому що ми ж живі люди. Буває, іноді мені треба достукатися, що ця пісня класна, нумо її зробимо, або, наприклад, пісня «Моє серце» — Антон написав музику і сказав: «Ану, от ти відчуєш, як тобі?». Я зрозуміла, що клас, я відчуваю.

Можемо сваритись, можемо миритись, може бути таке, що коли Антон з іншими артистами працює — це тільки в студії, а коли ми разом — то це не закінчується ніколи. Ми можемо приїхати додому, друга ночі, може бути тривога, поки ми чекаємо відбою, комусь може прийти ідея, і він каже: «О, слухай, а якщо ми там поставимо цей бас і буде такий грув, буде класно». Я: «Вау, так, точно!».

А в яких стосунках ви із сусідами?

Нормально, нормально. Я так не дуже афішувала, я трошки інкогніто. Вони тільки нещодавно дізналися, що я артистка, і такі: «Що ж ти не казала?». Ми стараємося не шуміти. Я чемна артистка, я шумлю в студії. Стараємося, не кажу ніколи, ні. У нас є фортепіано, і от нещодавно я якусь демо почала наспівувати, і мені терміново треба були акорди о другій ночі. Ну, вибачте, будь ласка, я дуже стараюся не шуміти [сміється].

З візуалізацією альбому ви пішли нетиповим шляхом. Розкажи, як ви її зробили.

Зазвичай ми знімаємо кліпи й фотографуємо це все. А тут я кажу: «А якщо піти навпаки? Якщо ми зробимо акцент на якихось цікавих образах, на фото і від цього відштовхнемося, зробимо візуалайзери?».

Ми спробували цього разу зробити — це коли є 20 секунд зацикленого відео типу бекстейдж, десь така творча відеозйомка. І на кожен трек ми зробили оцей візуалайзер. А саме на «Диско-акулу» вирішили ще добити цю історію і дозняти кліп, у якому також ми тягнемо історію цього фешну, фото, де я йду в різних образах, у різних станах.

І як режисер Олександр Гірченко придумав, що це нібито подіум, хоча це не подіум, це була галерея «Цех», — я іду, і я вже як артоб'єкт зі своїми емоціями, переживаннями, але ми тримаємо трошечки оцей строгий фешн, і я йду в кліпі в таких образах.

У тебе стартує тур. Яка його географія і чого чекати?

Вінниця, Чернівці, Івано-Франківськ, Львів, і от далі трохи вже плутаюсь, тому що дуже багато інформації. Я запрошую вас перейти в мої соціальні мережі, подивіться дати, які міста є ближче до вас, якщо немає у вашому місті. Ми вас дуже чекаємо, ми готуємось.

Має бути дуже красиве шоу. Буде класно. Прийдіть подивіться, або заходьте після першого концерту, ми будемо точно виставляти відео. Подивитесь, як там у нас буде бекстейдж, і я думаю, вам сподобається і ви захочете прийти.

Будуть музиканти, нас буде п'ятеро на сцені, всі мої музиканти. Буде багато пісень, приблизно 20–22 треки в програмі. Тому будемо співати все: і старі хіти, і нові пісні.

Фінал 18 грудня у Києві. Чого чекати там?

Як я і казала, ми готуємось. Не можу розказати всі деталі, буде класно та драйвово. Найголовніше — ми будемо дарувати класні емоції. Як завжди, це все буде з любов'ю, з енергією. Ви самі знаєте, які пісні, про що вони. Нудно не буде. Будемо, звичайно, донатити, збирати, обов'язково. Не можу розкрити, на жаль, усі секрети, але буде класно. Приходьте обов'язково.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

Топ дня
Вибір редакції
На початок