19 січня християни відзначають свято зимового циклу – Водохреще. Напередодні ввечері люди святкують Голодну кутю, або Другий Святий вечір, та постяться, а зранку багато хто йде до водоймищ на вирубування хреста та освячення води.
Коли святкувати – 6 чи 19 січня, звідки походить звичай пірнати в ополонку та як Богоявлення стосується Водохреща розповідає у своїй колонці ведучий Українського Радіо Роман Коляда, який у 2010 році був рукоположений в сан диякона Патріархом Філаретом. Наводимо авторський текст без змін.
Купацця... чи не купацця... або про третій празник на тверезу голову. Ні, як я вже і казав, відповідь на це класичне питання я залишу для вашого особистого вирішення. Та й ополонка при теперішньому кліматі може бути хіба символічна. Якщо ще підходи до річки до озера не заміновані. Пильнуйте. Але я про інше.
Роздуми про традиції Різдва та календар: колонка Романа Коляди
Чому перед Різдвом читають початок Біблії
Якщо ви на Святвечір навідаєтеся до найближчого православного чи греко-католицького храму на Всенічне бдіння (зазвичай служиться десь тако години від 17-ї до 20:30 плюс-мінус), то можете серед інших текстів, що промовляються на службі, почути таке:
"На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: Нехай буде світло! І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло – день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок – день перший. Тоді сказав Бог: Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод!.."
Це називається "паремія", або ж уривок з Старого завіту, який вказує на суть свята, яке відкриває всенічна служба. Чому ж, спитаєте ви, перед Різдвом читається (і то першим з паремій) самісінький початок Біблії, книга Буття, її перші рядки, що оповідають про створення світу? Цим текст богослужіння дуже точно, хірургічно точно, хоча і через метафору, вказує на дві речі:
- Хто народжується? Той, хто все це колись "в началі начал" сотворив.
- Навіщо народжується? Щоб врятувати своє творіння від наслідків Едемського гріхопадіння і сотворити нового Адама.
В іншій паремії, з Ісайї, уточнюється: "Хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім'я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру".
Тут можна ще довго сипати цитатами, але... Моя бабуся казала, коли натякала, що не годна слухати довгу передісторію питання: "Від Адама і Єви почав". Та нема ради, майте трохи терпцю. Одна з небагатьох істин, які я засвоїв від свого покійного духівника: хочеш у чомусь розібратися – починай від сотворення світу. Там, у Шеситодневі, при уважному погляді є багато відповідей. Одна з них – води сотворив Господь і побачив, що добре вийшли вони в Нього. "То чом же ж не купатися?", – спитаєте ви. А я і скажу: а хто сказав, що не купатися? Я не казав. Просто міркую вголос.
Різдво та Йордан – одне свято
А причому тут Різдво до Йордану, спитаєте ви мене ще раз? А до того, нагадаю, що в перші віки християнства це було одне свято. Звалося воно Богоявленням. Святкувалося завжди 6 січня. Потім з нього виокремилося Різдво, яке логічно пов'язали з сонцеворотом 25 грудня.
Давайте так: якщо ви святкували Різдво 25 грудня за григоріанським чи новоюліанським календарем, то в ополонку треба було (якщо, звісно, треба) пірнати 6 січня. Якраз коли прихильники "старого юліанського стилю" готували кутю до Святвечора.
Виходить, що Водохреще 19 січня — це такий собі "Старий Новий" Йордан за аналогією зі Старим новим роком. Чи не забагато свят? Та хіба шкода. Аби радість була. Бо Різдво та Хрещення – це саме про радість. І про очищення. Але от щодо чистоти – то вона передовсім духовна. А не про помитися в холодній воді.
Про купання на Водохреще
Для того, хто вірує, вода, освячена на свято Хрещення, відсилає нас молитовно до сотворення світу і до хрещення Христа в Йордані. До ключових подій священної історії. І є їхньою, сказати б, "матеріальною іконою". Чудотворною безумовно. У нас є звичай цілування ікон на знак шанування, але купатися в "іконічній воді"... Ну, не знаю. Етнографи такий звичай фіксували, звісно, і не раз. І не в одному місці, але я б відніс його радше до магічної частини нашого світогляду, аніж до християнської. Не факт, що варто їх змішувати.
Традиції на Водохреще: священник з Рівного пояснив, чому пірнання у воду не змиває гріхи
Ну і давайте чесно, Йордан – річка тепла. А "йорданська" ополонка – це метафора-ікона Йордану-річки, води якої так збурилися явленням Бога в тілі, що аж потекли в зворотному напрямку. Кажуть, таки було діло, до речі. Особливості місцевої гідрології? Цілком можливо. Але ж як вчасно проявилися!
До речі. Юдеї часів Івана Предтечі – не єдиний народ, який знає ритуальні омовіння. Індусів з Гангом пригадає, певно, кожен. Температура в басейні Гангу в січні в середньому +20, якщо що. А у наших широтах? Хоча глобальне потепління і тут каже своє слово. Не без того.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
