Cтоличний інді-гурт GannaBaby здобув популярність у ТікТок-покоління завдяки хітам "Класні лосини" та "Лежебоче (ЛЖБЧ)". На початку цього року команда планувала презентацію альбому, проте не так сталося, як гадалося. Але після тривалої паузи музиканти повернулися з новим треком "День рубця", який досить контрастує з легковажністю попередніх пісень колективу.
Що мають на увазі GannaBaby, коли співають "зараз всі ми в одному човні", чим вони зараз надихаються і яка доля відкладеної через воєнну агресію Росії платівки – про це вокалістка гурту GannaBaby Ганна Нелуп розповіла Ксенії Івась в ефірі шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь.
Що тебе спонукало написати "День рубця"?
Враховуючи те, що ми зараз усі знаходимося в новій для себе реальності, я зрозуміла, що люди, які створюють мистецтво, якось по-іншому все відчувають. Хоча мені не хочеться, щоб ця пісня була пов’язана з якимись маркерами, які є в попкультурі і які з’являються через цю війну. Мені хотілося б, щоб ця пісня була більш актуальною. Там не можна знайти якихось прямих відсилок, та мені здається, що пісня вийшла на злобу дня.
У цій пісні одним з основним меседжів є те, що ми усі зараз в одному човні. Як ти для себе уявляєш цей метафоричний човен? Це галера, козацька чайка чи, може, космічний човен?
Авжеж, це козацька чайка! Унікальний човен, за допомогою якого наші козаки робили неймовірні речі! Хоча іноді я уявляю і човен, який пливе по річці Рось – залізний такий, ще радянського виробництва. Багато таких бачила у дитинстві, коли відпочивала там влітку на базах відпочинку.
Хто допомагав вам знімати відео і чия то була ідея?
Основну ідею ми придумали самостійно з Тимуром і Стасом – це учасники гурту. Зараз усі готові знімати, допомагати один одному. Ми знайшли чудового оператора Степана Клима, він працював із великою кількістю різних артистів, і саме він став і оператором, і режисером, і монтажером. Степан – то справжній подарунок долі, він нам дуже допоміг. Та й взагалі ми зібрали хорошу команду з його допомогою.
На своїй сторінці в інстаграмі ти розповідала, як твоя сім’я переживала перший день війни і в планах твого тата було, щоб ви з молодшою сестрою виїхали за межі України. Що вплинуло на твоє рішення залишитися?
Я отримувала освіту протягом 5 років за кордоном. Я розумію, що таке стан відірваності від домівки, Батьківщини. Для мене то був стрес. Так вже трапилося. Пропозиція тата була логічною – в мене є сестра, якій 15 років, та й взагалі ми для нього діти. А в перші дні все було незрозумілим. Танки в Києві, перестрілки. Але я розуміла, що на чужині не зможу знайти собі місця. Малу ми все одно потім відвезли під Самбур, вона там з тіткою перечекала той напружений весняний період.
Який найбільший дискомфорт під час війни ти б згодилася витримати?
Я готова проходити будь-що. От чесно. Готували коктейлі Молотова, заряджали автомати тут у Києві – і я була готова тим всім користуватися. Але після всіх тих подій прийшло розуміння, що то була певна романтика. Я згодом поїздила по Україні з журналістами "Голосу Америки" – перекладала для них, – і я спілкувалася з великою кількістю людей, котрі виїжджали з Маріуполя, з окупованих територій . У мене завжди виникало в голові питання – а чи змогла б я? Людина до всього звикає, психіка адаптується.
Мороз і відсутність світла – може це витиснути тебе за межі країни?
Ні, не думаю. У мене нещодавно був інцидент з поліцейським, після якого виникло питання зневіри до своєї країни. А от мороз – це не той фактор, який мене змусить поїхати.
Ще у 2021 році ви анонсували вихід альбому, але його ще й досі ніде на стрімінгах немає.
Так, немає. На жаль, він навіть для нас стає все менш актуальним. Ми хотіли поставитися до випуску альбому більш серйозно, знайти команду, яка б запустила цей альбом. 14 лютого ми підписали контракт, але через 10 днів почалася війна і ніхто до цього питання більше не повертався. Та музика перестала мати ту вагу, яку вона мала в той період часу. Тому як авторка прошу хлопців випустити хоч декілька пісень, а потім, можливо, ми повернемося до альбому. Це навіть моя порада усім, хто починає музичну діяльність. Не тримайте свій матеріал в шухлядах. Випускайте їх – нехай летять!
Про що буде твоя наступна пісня?
Вперше це анонсую. Є така виконавиця Сестричка Віка, є її виступ 1989 року на фестивалі "Червона Рута" з піснею "Ганьба". Раджу вам подивитися це відео. Це така сильна робота! Якщо ти відчуваєш весь контекст усього, що відбувалося в той момент на сцені, ти усвідомлюєш, наскільки сильним може бути рупор митця у будь-яких обставинах.
Я вже кілька років хочу створити кавер на цю пісню. Вчора я була в студії, ми прописували вокали.
Правда, нам Володимир Бебешко, який є власником прав на цю пісню, ще не дав кінцевого дозволу на її виконання. Каже: "Ви зробіть і скиньте мені. Якщо мені сподобається, я вам дозволю". Хитрий лис. Але я сподіваюся, що йому сподобається. Аранжування вже готове. За тиждень-півтора щось на неї відзнімемо та випустимо. Я вважаю, що це перлина творчого протестного руху – треба її показувати.
Редакторки тестової версії: Світлана Берестовська і Міла Кравчук.
Підписуйтеся на подкаст "Вікенд Нової Музики” на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
