На початку літа гурт Blooms Corda випустив свій четвертий альбом, що отримав назву "Найдорожчі речі у світі". В ефірі "Вікенду Нової Музики" на Радіо "Промінь" музикант, поет, ілюстратор, копірайтер та лідер інді-фанк гурту Blooms Corda Данило Галико розповів, як створювався альбом, які інструменти "з історією" використовувалися для його запису, чи змінилися сенси в піснях, написаних до повномасштабного вторгнення РФ в Україну, і як на самого артиста вплинула війна.
Як створювався ваш новий альбом "Найдорожчі речі у світі"?
Альбом створювався майже два роки. Процес його створення розпочався ще за першого локдауну, а закінчувався наприкінці весни 2022 року.
Ти відчув різницю між створенням альбому в мирний час і під час війни?
Так, звичайно відчув. Теперішні події вплинули на мою концентрацію. Наприклад, мені потрібно було записати партію гітари. Частину альбому я дописував уже в себе вдома (у мене є домашня мікростудія), я налаштовував мікрофони й розумів, що в будь-який момент може пролунати або сирена, або ще бозна-що, і мені потрібно за цей час максимально налаштуватися і максимально цей час використати. Я навіть швидше, ніж зазвичай, все робив, більше поглинав у процес і відчував більшу відповідальність.
Під час прослуховування альбому помічаєш, що там є декілька пісень, які перетікають одна в іншу. Але не всі. Чому? І чи закладали ви якісь "пасхалки" для своїх фанів?
Загалом усі пісні нового альбому пов'язані між собою. Деякі перетікають одна в одну, а деякі римуються одна з одною. Наприклад, пісня "Київський вокзал" закінчується щільним акордом на кларнетах, а наступна пісня починається з акордів на кларнетах. Ми додавали такі рими, щоб ці пісні між собою поєднувались.
У шоу "Селекція" ти казав, що під час запису цього альбому були використані інструменти "з характером та історією". Що це за історії?
Дійсно, цього разу ми захотіли, щоб кожен інструмент, використаний у записі альбому, був особливий. Наприклад, гітара, яка звучить в більшості пісень, — це дуже рідкісна вінтажна гітара, яку важко дістати. Я взяв її у свого друга, який допомагав мені створювати мій перший альбом.
І я кожного разу їздив на лівий берег Києва, щоб брати для запису цю гітару. Кларнети та флейти, які звучать в альбомі, — це старовинні французькі інструменти середини ХХ століття. Барабани ми записували на студії Юрія Рябчука. Він надав нам рідкісні найдорожчі барабани, які спеціально робилися для нього десь в Британії. Справді, ці інструменти особливі, зі своїм характером та навіть з душею.
Ти автор слів і музики у своєму гурті. Ти помітив, як з початком війни змінилися сенси у твоїх піснях?
Так насправді й було. Більшість текстів були написані ще до війни. І я думав, що це буде один з найособистіших альбомів, у якому дуже багато мене, моїх особистих відчуттів та переживань. А перед релізом альбому я його переслуховував і розумів, що в контексті сьогоднішніх подій багато сенсів будуть сприйматися інакше. Навіть я, як людина, яка їх писала, сприймаю їх інакше. Та ж пісня "Київський вокзал", в якій я співаю про мільйон людей на київському вокзалі, — одразу перед очима вокзал з людьми, які намагаються евакуюватися. І таких сенсів не перерахувати.
Як на тебе особисто вплинула війна?
Насправді я думав над цим і зрозумів, що, на жаль, мені не потрібна була війна для того, щоб змінити погляди на якісь речі. Альбом має назву "Найдорожчі речі у світі". З приходом війни цей список найдорожчих речей особисто для мене не змінився. Я і до війни усвідомлював, що треба любити своє життя, своїх рідних. Можливо, зараз ці почуття стали яскравішими. Усе, що відбувається зараз навколо нас, впливає на нас, прокидається людяність, любов до життя, пошук прекрасного.
На своїх сторінках у соцмережах ти публікуєш вірші. Ти пишеш їх від руки та фотографуєш. Чи плануєш видавати збірку віршів, яку ти написав під час війни?
Я б з радістю, але не знаю, як це зробити. Треба шукати якихось людей, щоб з цим допомогли. Якісь видавництва. Можливо, навіть можна записати аудіозбірку віршів.
Ти випустив альбом, перегорнув певну сторінку свого життя, що будеш робити далі?
Я вже записую пісні для нового альбому. Це процес, який не зупиняється. Якби він зупинився, мені було б дуже зле. І морально, і фізично. Ще до випуску альбому "Найдорожчі речі у світі" я вже почав записувати пісні для нового альбому. Творчість мені допомагає під час війни зібрати себе докупи.
У твоєму новому альбомі є пісня "Тарханкут". Чим для тебе особисто є мис Тарханкут?
Це одне з моїх місць сили. Я дуже багато часу проводив там у дитинстві. Коли я був маленьким, ми з батьками їздили туди ледве не щороку. Навіть якщо ми відпочивали десь в іншому місці, Тарханкут ми обов’язково відвідували. Це такі щасливі спогади дитинства, які, до речі, зараз знову виринають. Сподіваюсь, це місце до нас повернеться і я також повернуся до нього.
Редакторки текстової версії: Міла Кравчук, Світлана Берестовська.
Більше інтерв'ю з українськими музикантами
- Артем Пивоваров: "Моя місія – відстоювати культуру нашої країни"
- "Зараз у всіх свій обов’язок перед країною": Сергій Соловій, гурт Kozak System
- "У піснях постійно повинне звучати слово "перемога": Іво Бобул про війну, своє волонтерство, мову, російських митців
- Лаура Марті: "Моя місія зараз – співати на підтримку України"
Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
