Упродовж останніх місяців в Україні набирають популярності книжкові рейви — заходи від книгарень, закладів та культурних просторів, які пропонують людям зібратися й почитати разом.
«Зумери придумали бібліотеки», — часом жартують коментатори. Водночас, за спостереженнями учасників та організаторів, цей формат є самобутнім та вкрай потрібним у часи, коли книжці так важко конкурувати за увагу з гаджетами.
Суспільне Культура вирішило дізнатися більше про книжкові рейви — розповідаємо, чому вам варто спробувати це «нішеве» хобі.
Звідки взялися книжкові рейви — і чому вони потрібні нам саме зараз
Ми звикли асоціювати рейви з андеграунд-культурою та танцювальними вечірками під техно — і місце читання в цьому синонімічному ряді здається неочевидним. А якщо сприймати рейв як простір, у якому незнайомі люди збираються, щоб прожити кожен своє, але й стати частиною спільного досвіду?
Уявіть: десятки людей сидять і читають разом під звуки ембієнту (чи й у тиші — під шелест сторінок). Кожен читає свою, але в цьому відчувається спільність — навіть якщо хтось прийшов без компанії і за вечір не сказав жодного слова.
За кордоном уже багато років існують Silent Reading Clubs («Тихі читацькі клуби») — як альтернатива класичним літературним клубам, які передбачають спільне прочитання й подальше обговорення одного, заздалегідь визначеного твору.
Ще у 2012 році у Сан-Франциско виник Silent Reading Club, який згодом переріс у глобальну мережу — тисячі клубів на усіх континентах. З роками формат набирав популярності, ставши масовим трендом у 2026 році: люди збираються почитати разом у барах, кінотеатрах просто неба, парках та кавʼярнях. У тиші, під музику чи диджейський live-сет.
Так цьогоріч «тихі читацькі клуби» трансформувалися у «книжкові рейви». І українські культурні простори, натхненні закордонним прикладом, також почали їх організовувати. Зокрема, ми розпитали про читацькі рейви у Києві медіа Ukraїner, культурний простір Hinaus, видавництво Vivat і книгарню Zakapelok. Окрім цього, поспілкувалися з кафе суспільного впливу «Місто.Кафе» з Луцька та громадською організацією «Текстура» з Івано-Франківська, які влаштовують такі події в регіонах.
«Коли ми дізналися про цей формат, подумали, що він добре відповідає тому, що ми самі відчуваємо. Хотілося створити простір, де можна на певний час відкласти телефон, сповільнитися й просто почитати серед інших людей. Адже читати книжку — це проживати її зміст, залучати її у свою реальність і пріоритезувати попри легкий цифровий контент», — пояснює команда Ukraїner.
Вони називають свої події «Ukrейв», бо «тихі читання» надто асоціюються із закритим простором. Натомість Ukraїner прагнув залишити в назві відчуття живого публічного досвіду.
Цю думку доповнює й креативна директорка Hinaus Світлана Левченко: «Мені здається важливим сьогодні мати приводи фізично збиратися разом і робити щось, що потребує уваги. Ми постійно перебуваємо на зв'язку, але це зовсім не означає, що ми справді перебуваємо разом».
Схоже, популярність спільночитання зростає пропорційно до зростання впливу гаджетів і соцмереж у боротьбі за нашу увагу. Адже зараз на читання важко знайти не лише час, а й внутрішній ресурс — багатьом книголюбам стає дедалі складніше фокусуватися на літературі. Дуже часто єдиний варіант зберегти читання у своєму житті — це зробити з нього фіксоване хобі, на яке виділяєш таке ж віконечко у планері, як на спортзал чи вивчення іноземної мови.
«У кожного з нас є книжки, які місяцями лежать біля ліжка, накопичуються й уже трохи звинувачують самим своїм існуванням. А коли навколо тебе сто двадцять людей читають, якось значно складніше через сім хвилин полізти в телефон», — кажуть у Hinaus.
Цінність книжкових рейвів полягає у тому, що учасникам дійства вдається виділити дві години на книжку — тоді, коли наш час часто розподілений між роботою чи навчанням, родиною, друзями, спортом, побутом і постійним потоком інформації.
Так, Ukraїner вирішив зробити свої читацькі рейви максимально вільним простором: до нього можна приєднатися в будь-який момент упродовж події, піти раніше або залишитися довше. І тут немає потреби в обов'язковому обговоренні після читання — навпаки, переконані в команді, розмова може порушити той стан зосередженості, заради якого люди приходять.
«Такі події створюють спільне відчуття, що ти робиш крок із шумного міста в перформативний простір, який створюють самі читачі. Ти заходиш у нього, залишаючи позаду турботи дня, а виходиш вже набутим новим змістом і своєю внутрішньою тишею».
Книжковий рейв VS читацький клуб
Обидва формати пов'язані із соціалізацією читання та потребою людей бути належними до певної спільноти. Водночас читацькі рейви є більш інтровертним варіантом, адже тут не обов'язково з кимось узгоджувати книжку чи брати участь у дискусії.
Організатори «Ukrейву» зазначають, що для них читацький рейв став своєрідним компромісом:
«Ти виходиш зі звичного ритму, приходиш у публічний простір, але знаходиш там свій маленький закуток тиші. Поруч сидять люди, які роблять те саме, і ця присутність інших допомагає залишатися в моменті. При цьому ніхто не визначає, що саме тобі читати. Можна почати нову книжку, продовжити ту, яку давно відклав, або просто погортати щось, що давно хотілося прочитати. На відміну від літературного клубу, тут не обов'язково говорити про книжку чи навіть дочитувати її до кінця. Головне — дати собі час на читання».
Cпівзасновниця «Місто.Кафе» Уляна Кашепа своєю чергою зазначає, що читати разом з іншими людьми набагато легше, ніж читати вдома — адже є відчуття спільного часу, але без необхідності постійно комунікувати. Така собі соціалізація для інтровертів: ти серед людей, але можеш три години мовчати й читати свою книжку.
«Вражає, коли сто двадцять людей мовчать не тому, що їм нічого сказати, а тому, що кожен у цей момент кудись дуже далеко пішов усередину книжки», — доповнює Світлана Левченко з Hinaus.
Засновниця книгарні «Закапелок» Наталя Паромська зазначає, що такі події — знахідка для втомлених роботою людей:
«Одна з наших постійниць працює редакторкою, тож для роботи має постійно читати те, що їй не подобається. Тому вона щаслива, що може прийти на книжковий рейв і дві години поспіль читати те, що хоче».
Попри відчуття інтровертної свободи та спокою, книжкові рейви все одно створюють простір для соціалізації. Як розповідають у Vivat, це не просто година мовчазного читання:
«Під час події люди знайомляться, спілкуються та обговорюють прочитане. Кожен залишається у своєму читацькому світі, але водночас відчуває себе частиною спільноти».
До речі, рейви від Vivat вирізняються тим, що організатори залучають до них ведучих. У Києві ними в різні рази були комікеса Ганна Кочегура, Максим Щербина та Олександра Гонтар із «Телебачення Торонто». А в серпні видавництво вперше провело рейв у Харкові на «7-му складі», де ведучою стала художниця та поетка Діна Чмуж. У команді пояснюють, що ведучі допомагають тримати ритм події, залучають учасників до спілкування та створюють невимушену атмосферу.
Для Vivat обговорення є важливою частиною формату. Після кожного блоку читання учасники, які сидять поруч, об'єднуються у невеликі групи й діляться враженнями за питаннями, які заздалегідь готує та озвучує модераторка.
А Hinaus одного разу запропонував учасникам інтерактив: усі відкрили книжки на 23-й сторінці, знайшли п'ятий рядок і вибрали одне слово. Так із понад сотні окремих книжок на кілька хвилин склався один колективний текст.
В Івано-Франківську на рейві від «Текстури» учасники за бажання могли наклеїти наліпку зі своїм іменем, що означало: «Зі мною можна познайомитися». Ба більше, «Текстури» запросили на подію книжкові клуби: зробили для них таблички з назвами, які вони могли поставити біля себе, щоб інші учасники дізнавались про можливість доєднатись до цих спільнот.
Окрема складова таких рейвів — музика. У Hinaus читають під ембієнтний сет від куратора Hinaus Sound WiELOROMAN, а в «Закапелку» — під джаз. Водночас деякі організатори врахували, що музика підходить не всім, тому почали роздавати беруші — щоб можна було обрати, читати під музику чи в тиші.
Ефективність формату: хто, що і скільки читає на книжкових рейвах
Книжковий рейв — це не лише привід зібрати людей в одному місці, а й спосіб реально повернути час на читання. Найкраще це видно з цифр. На першому читацькому рейві «Місто.Кафе» у Луцьку 13 учасниць за три години разом прочитали 1147 сторінок — майже чотири середні книжки. Загалом вони провели 39 «людиногодин» за читанням. Подія також принесла 2440 гривень у грантовий фонд Misto.Cafe: символічно це 2,13 гривні за кожну прочитану сторінку на підтримку міських ініціатив.
В інших організаторів поки немає такої точної статистики, проте кількість учасників показує, що формат швидко набирає популярності. Перші рейви Ukraїner збирали близько 10–13 людей, далі ця кількість зросла до понад 30. У Vivat такі події теж зазвичай відвідують більш як 30 людей. А в Hinaus під час одного з рейвів нарахували близько 120 читачів, які півтори години читали всередині простору, надворі та на сходах.
Основна авдиторія — молоді люди. В Ukraїner близько 80 % відвідувачів перших трьох подій становили дівчата віком 22–35 років. У Vivat називають основною авдиторією людей від 18 до 40. Водночас регіональні рейви показують, що формат може залучати значно ширше коло читачів: на подію в Івано-Франківську прийшли близько 100 людей, переважно молодь, але також багато дітей із батьками.
Учасники приносять те, що хочуть читати саме зараз. У «Закапелку» це найчастіше фентезі, українські та перекладні новинки, хоча сама книгарня спеціалізується переважно на ветеранських, мілітарних, націоналістичних виданнях і класиці. Іноді люди навіть купують книжку спеціально для рейву. Спершу в книгарні хотіли проводити тематичні події — фентезійні, роментезійні чи детективні, — але відмовилися від цієї ідеї, щоб не забирати у відвідувачів свободу вибору.
Перспективи формату
Книжкові рейви мають усі шанси закріпитися в читацькій культурі надовго: це просто в організації, має інтерес авдиторії та закриває її запити.
Для регіонів такий формат може бути особливо цінним, адже допомагає формувати читацьку спільноту в менших містах, де культурне життя не таке насичене, як у Києві, Львові чи Харкові.
Майже всі опитані організатори планують і надалі регулярно проводити такі події. Зокрема, книгарня «Закапелок» бачить одним із можливих шляхів розвитку формату співпрацю з літературними фестивалями.
«Звичайно цікаво, чи залишаться саме читацькі рейви популярним форматом через кілька років. Але чудова сама ідея збиратися разом заради читання. Це як із поетичними читаннями: конкретні формати можуть змінюватися, але потреба слухати, читати й бути разом нікуди не зникає», — підсумовують у команді Ukraїner.
Під час підготовки матеріалу я теж побувала на одному зі столичних літературних рейвів — і, здається, відчула, за що це «нішеве» хобі зараз так приваблює читацтво. Приємно посеред робочого тижня провести теплий і спокійний вечір поміж людей, які поділяють твою любов до книжок. Приємно при цьому не відчувати жодного тиску й необхідності «правильно» висловлювати думки. Приємно зануритися в книжку, яка нарешті дочекалася свого часу поміж буденними клопотами. І, зрештою, сповільнитися, розвантажитися емоційно, зануритися в медитативний стан під шелест сторінок та заворожливий ембієнт.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
