Український метал-гурт Ignea 4 серпня презентував кліп на пісню Darkness — другий сингл із майбутнього альбому Monumental, який вийде 23 жовтня на лейблі Napalm Records.
Відео знімали на знакових модерністських локаціях Києва — біля готелю «Салют», бібліотеки Вернадського, на станціях метро «Дніпро» і «Славутич» та у стінах Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА), а в записі композиції взяв участь галицький камерний хор «Євшан».
Про ідею синглу, знімання після ракетних обстрілів та концепцію майбутньої платівки вокалістка Ignea Хель Богданова розповіла в коментарі для Суспільне Культура.
Ignea — український музичний гурт, заснований у 2013 році в Києві, що грає в стилі мелодійного дезметалу. Шість композицій гурту («Чорне полум'я», Disenchantment, Gods of Fire, How I Hate the Night, Petrichor та Queen Dies) увійшли до офіційного саундтреку гри «S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля».
«Darkness — про ті часові подорожі в ностальгію, які ми здійснюємо, коли теперішнє стає нестерпно важким, і про те, яким гірко-солодким є усвідомлення, що повернутися в ті часи насправді неможливо. Оскільки учасники Ignea — кияни, ми хотіли створити ностальгійну оду нашому місту — прогулянку його пам'яттю: монументальними будівлями, станціями метро, вулицями, на яких ми зростали» , — розповідає про ідею пісні Хель.
У пресрелізі ви пишете про «ностальгію за майбутнім, яке так і не настало». Що означає цей вислів особисто для вас?
Я дуже глибоко вивчала феномен ностальгії під час написання текстів до альбому, і мене вразило, наскільки це відчуття є різношаровим та універсальним для людини. Ностальгію часто викликає певний простір, і саме тому будівлі є своєрідними капсулами часу, архівами пам'яті. Я стала більше звертати увагу на архітектуру навколо мене, а також на те, як люди минулого уявляли собі світле майбутнє — технічний прогрес, наукові досягнення, освоєння космосу — це часто відображено на барельєфах та мозаїках. Проте вони напівзруйновані, забуті, а це світле майбутнє, здається, так і лишилось у минулому…
Чому саме київський модернізм став головною візуальною мовою кліпу Darkness? Чи пов'язані обрані локації з вашими особистими спогадами?
Значна частина альбому натхненна бетонними гігантами модернізму — символами прогресу, що сьогодні повільно занепадають. Вони стали своєрідними сховищами пам'яті — монументами нездійснених мрій, у яких майбутнє, про яке колись мріяли, так і не настало, але й досі відлунює серед руїн і яскравих мозаїк.
Готель «Салют», бібліотека «Вернадського», монументальний пам'ятник на станції метро «Дніпро» — все це є невід'ємними символами Києва особисто для мене. Я народилась та виросла тут, і, здається, всі ці локації завжди були зі мною.
Ба більше, спілкуючись із нашою закордонною фанбазою і показуючи їм Київ на фото та відео, я зрозуміла, наскільки ці місця вражають людей, які ніколи їх не бачили до того. Тому хотілося зафіксувати їх не тільки в пам'яті, а й у нашій творчості.
Мені здається, я знайомлюсь із містом заново попри те, що виросла тут. Я стала більше вивчати історію міста, переглядати старі фотографії будівель, які бачу щодня. Від того стає щемко, адже багато з них у дуже занедбаному стані, навіть без тягаря обстрілів.
У нас на альбомі є пісня, яка називається Presence of the Past. І в ній ми розповідаємо про те, що ми маємо плекати цю присутність минулого, поки вона є, адже завтра все може враз змінитись.
Частину відео ви знімали після одного з наймасованіших ударів по Києву. Як цей досвід вплинув на процес та сприйняття пісні?
Під час нічного обстрілу ми були в укритті, а я намагалась пригадати, в яких районах перебувають учасники знімальної команди, і могла тільки сподіватись, що всі залишаться цілими та доїдуть на зйомки, які планувались місяцями.
Коли о шостій ранку дали відбій, а ми попрямували на локацію, все відчувалось, наче фільм-апокаліпсис. На світанку здіймався дим, куди не глянь, а щойно ми доїхали, відбувся ще один приліт зовсім поряд.
Попри все, всі учасники зйомок не тільки приїхали, а й відпрацювали 15 годин на повну, тож я неймовірно пишаюсь ними. Звісно, це вплинуло на наше сприйняття пісні та додало ще один шар темряви й ностальгії за безтурботними часами.
Обкладинка альбому відсилає до будівлі Музею пропаганди та містить елемент житомирського кінотеатру «Космос», який нещодавно демонтували. Наскільки для вас важливо фіксувати архітектуру, що зникає?
Нам важливо зафіксувати її не тільки через загрозу зникнення, а й для того, щоб більше українців дізнались, наскільки Україна багата на унікальну архітектуру та монументальне мистецтво.
Не буду брехати, я сама дізналась про будівлю з обкладинки лише під час роботи над альбомом та досліджень до нього. Так само, як я дізналась про Софію Яблонську, коли ми працювали над попереднім альбомом. Коли, як не зараз, надолужувати знання про світ навколо нас та про те, на чому будувалась наша культура?
У Darkness також звучить галицький камерний хор «Євшан». Як виникла ідея залучити хор і чому кульмінація пісні лунає саме українською?
Я вважаю, що краса багатоголосся та живого хору дуже влучно відображає стан піднесення, в якому ми часто буваємо, коли ностальгія сягає свого піка. Ми хотіли максимально підсилити це відчуття і раді, що змогли залучити чудові голоси хору «Євшан».
Попри те, що Darkness написана англійською мовою, кульмінаційні рядки зазвучали в моїй голові саме українською, бо саме це моя мова, коли «щемко серцю».
Якби потрібно було описати Darkness трьома словами, якими б вони були?
Урбаністичний світлий сум.
Про майбутній альбом Monumental
Платівка Monumental стане другим повноформатним альбомом Ignea, написаним під час повномасштабного вторгнення. Більша частина роботи над ним проходила взимку 2025–2026 років у Києві в умовах сильних морозів та тривалих знеструмлень.
«Ще у XVII столітті ностальгію вважали смертельною хворобою — і багато в чому вона залишається такою й досі. Це універсальне почуття, знайоме кожній людині: воно тягне нас до минулого, яке здається кращим і світлішим, ніж було насправді, особливо в гіркі моменти сьогодення», — говорить про альбом вокалістка гурту Хель.
«Значна частина цього альбому була натхненна модерністською архітектурою — бетонними гігантами, зведеними як символи прогресу та світлого майбутнього, що сьогодні повільно занепадають. Вони стали своєрідними сховищами пам'яті — монументами нездійснених мрій, у яких майбутнє, про яке колись мріяли, так і не настало, але й досі відлунює серед руїн і яскравих мозаїк».
Музично альбом поєднує технічні метал-рифи, індустріальні текстури, атмосферні інтерлюдії та масштабні хорові й вокальні приспіви. Обкладинка платівки створена на основі фото Музею пропаганди (будівлі круглої форми, що залишає небо відкритим як символ надії), а в її центрі розміщено металевий елемент з фасаду житомирського кінотеатру «Космос».
Цього листопада Ignea вирушить у тур Європою та Великою Британією як спеціальні гості шведського гурту Evergrey.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
