Меми стали окремим інструментом міжнародної політики. У сучасних конфліктах вони виконують одразу кілька функцій, серед яких формування емоційного сприйняття війни, спрощення складних подій до "зрозумілих картинок" і швидке розганяння потрібних наративів через соцмережі. Якщо першою "телевізійною війною" називають війну у Вʼєтнамі, то першою "мемною війною" в глобальному значенні називають конфлікт між США та Іраном.
Суспільне Культура розбирається, як Вашингтон і Тегеран використовують меми один проти одного для уваги та інформації, та яке значення меми мають у сучасних війнах.
Традиція висміювання супротивника існувала ще задовго до інтернету, мемів і штучного інтелекту. Раніше цю функцію виконували карикатури в газетах та журналах. Сьогодні класичні карикатурні малюнки трапляються значно рідше, а якщо й зʼявляються, то переважно у форматі мемів у соцмережах. Наприклад, німецьке видання DW використовує їх досі переважно в розділах колонок, коментарів та мультимедійних матеріалів з авторською позицією.
Тема політики є злободенною, а в сучасних реаліях до неї додалася й тема воєн, оскільки вони активні чи не на кожному континенті. Пруський генерал Карл фон Клаузевіц ще у XIX столітті описував концепцію "туман війни" як невизначеність і плутанину, що затьмарюють ухвалення рішень на полі бою. Проте в цифрову епоху, коли війну знімають, монтують і просувають в інтернеті, цей "туман" стає густішим.
Як зазначає Reuters Institute, конфлікт між Штатами та Іраном робить це показовішим, ніж будь-коли. Зображення, відео та наративи, що заполонили соціальні мережі, стає дедалі тяжче відрізнити від реальності. Окрім того, на сприйняття і розуміння війни впливають розвиток штучного інтелекту та зміни в цифрових платформах. Це не перший збройний конфлікт після запуску ChatGPT, проте це може бути перший, де генеративний штучний інтелект відіграв ключову роль в інформаційній війні, як зазначає агенція.
У 2026 році контент, створений штучним інтелектом, різко зріс у соціальних мережах як за обсягом, так і за видимістю, пише The New York Times. Фальшиві кадри з дронів, сфабриковані супутникові знімки, відредаговані відео та штучні твердження широко поширюються, часто охоплюючи мільйони глядачів. До того ж меми стають популярними швидше, ніж офіційні заяви політиків.
Як використовують меми США та Іран між собою
З приходом соцмереж та Gen Z у дипломатії в контексті конфліктів паралельно почав існувати "мемний рівень" комунікації, де політичні меседжі подаються як гумор та монтаж із короткими відео або згенерованими ШІ сценами. Це називають когнітивною війною або "slopaganda" — масовим виробництвом дешевого, але вірусного контенту, який складно відрізнити від сатири чи пропаганди.
Водночас сама мемна культура виникла задовго до того, як її почали використовувати державні інституції. Сучасні інтернет-меми формувалися на анонімних форумах на кшталт 4chanАнгломовний анонімний веб-форум та іміджборд (дошка для зображень), створений у 2003 році., а також на платформах Reddit, Something Awful та інших онлайн-спільнотах, де користувачі колективно створювали, змінювали й поширювали жарти, зображення та короткі відео. Саме там виробилися механізми вірусного поширення контенту, швидкого реагування на інформаційні приводи та створення численних варіацій того самого мему. Лише згодом ця культура перейшла до гігантів, таких як X, Facebook, Instagram та TikTok.
Згодом це стало інструментом політичної комунікації, державної пропаганди та інформаційних операцій. Можна прослідкувати, що акаунт Білого дому США спочатку публікував меми, використовуючи вирізки з популярних фільмів, таких як "Залізна людина", "Хоробре серце" чи "Топ Ґан". Згодом у відео почали використовувати кадри з відеоігор у поєднанні з військовими кадрами ураження цілей. У таких відео треба було влучно підібрати підпис та монтаж. Такі меми розраховані на виклик позитивних емоцій гордості, захоплення та відчуттям перемоги. Використання ж ігрової естетики у військовому контексті сприяло гейміфікації конфлікту, де бойові дії подавалися як видовищне протистояння, а це легше сприймається аудиторією та швидше поширюється в соціальних мережах.
З приходом штучного інтелекту специфіка використання мемів розширилася. Готовий матеріал генерував ШІ, де треба просто вдало написати промпт та опублікувати. Останнім часом у таких мемах почали використовувати саме мультяшні версії політиків. Як пише The University of Manchester, проіранські мережі масово створювали за допомогою ШІ відео з попкультурними стилізаціями. Часто можна натрапити на Lego-подібну анімацію, а також вирізки із фільмів чи згенеровані ШІ відео з реп-треками.
Обидві сторони намагалися не просто інформувати, а "виграти увагу" аудиторії. Медіа зазначає, що успіх мемів полягає в їхній стратегії залучення аудиторії. Як зазначає експерт із дезінформації США та автор книги "Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж" Емерсон Брукінг, такий контент досягає "політично необізнаних людей, які ніяк не взаємодіяли б із контентом, пов’язаним з війною".
У війні між США та Іраном можна чітко простежити, що Вашингтон проєктує меседж військового домінування та влади, а Тегеран насміхається з Трампа та його зовнішньої політики, використовуючи гумор і пародії, щоб підірвати американський авторитет.
Аналітики зазначають, що поглиблене розуміння політики та культури США з боку іранських інформаційних структур є результатом тривалої, більш традиційної пропагандистської роботи. Це почалося з багаторічного державного курсу на просування антиамериканських та антиізраїльських наративів.
За словами дослідниці Махси Алімардані, сучасна "мемна війна" з боку Ірану спирається на інституції, які добре розуміють американську аудиторію, зокрема попкультурні послання, які мають найбільший потенціал вірусності серед користувачів у США.
"Ця війна мемів походить від інституцій, які дуже добре знають, що знає американська громадськість, та використовують посилання на попкультуру, які можуть їй сподобатися", — сказала Алімардані.
Керівниця відділу візуальної криміналістики в The Guardian Маніша Гангулі наводить приклад проіранської англомовної газети The Tehran Times, яка опублікувала супутникові знімки нібито "американського радара в Катарі", знищеного внаслідок удару іранського безпілотника. Згодом виявилося, що фото створені штучним інтелектом. Публікацію переглянули сотні тисяч користувачів під виглядом того, що здається легітимним новинним виданням. Вона каже, що це показує ширшу проблему: коли генеровані ШІ зображення поширюють нібито надійні джерела, вони не лише вводять в оману, а й підривають довіру до справжніх доказів.
Іран у 2026 році використовував слопаганду не тільки проти США, але й проти свого головного ворога на Близькому Сході — Ізраїлю. Тегеран використовував аналогічну практику: створення мультяшного відео, де ізраїльські військові лютують нібито через невдачі у війні з Іраном.
Іран не перший
Іран був не першою країною, з якою Сполучені Штати "воювали" мемами. Якщо дивитися на конфлікти за участі США до епохи генеративного ШІ, то можна прослідкувати поступову еволюцію від політичної карикатури й пропагандистських плакатів, яка перейшла до телевізійних вірусних образів, а згодом і до інтернету.
У В’єтнамській війні (1960–1970-ті) домінували політична карикатура і протестна візуальна культура. Наприклад, карикатура Stick 'em up! ("Руки вгору!"), яка зображує тодішнього президента Ліндона Джонсона з ракетами, що символізувало найсучасніший ядерний арсенал на той час, проте всі передові технології не гарантували США перемоги у В'єтнамі. Тоді ж Вашингтон отримав поразку, а рейтинг Джонсона різко впав.
Під час операції "Буря в пустелі" 1991 року в Перській затоці більшість західних та арабських карикатур фокусувалася на іракському диктаторі Саддамі Хусейні. Його зображували в комічних та принизливих образах, щоб збити пафос його войовничих заяв про "Матір усіх битв" (так Хусейн назвав це протистояння).
Поряд із цими карикатурами можна згадати й "Mission Accomplished" (укр. — "місію виконано") Джорджа Буша молодшого. Першого травня 2003 року, менше ніж через два місяці після початку військових операцій США в Іраку, президент США прибув на авіаносець USS Abraham Lincoln, щоб привітати з успіхом місії. Промова була виголошена перед великим банером, прикрашеним мотивом американського прапора з написом Mission Accomplished. Його промова разом із банером свідчила про завершення військових дій в Іраку. Згодом це розібрали на меми, які досі можна знайти на просторах інтернету. Після цієї промови успіх американських військових пішов на спад, а ведучі кабельного телебачення, як-от Джон Стюарт і Стівен Кольбер, почали висміювати значення знака та промови.
Euronews та Reuters Institute зазначають, що війна між США та Іраном на Близькому Сході є першою "війною мемів" в глобальному значенні, проте не першим випадком використання мемів у війні. У приклад вони ставлять війну Росії проти України, де українці створювали меми задля згуртованості та привернення уваги до певної проблеми. Чого лиш варті меми про Чорнобаївку, Оксану Марченко та карту Лукашенка, де він показував "звідки готувався напад на Білорусь".
Проте, як зазначають аналітики, у нинішній війні, яка розпочалася 28 лютого зі спільних ударів США та Ізраїлю, у мемах використовували добре відточені зображення, що критикують американських чиновників.
Також спеціалісти вказують на те, що є відмінності у використанні мемів між війнами. У випадку конфлікту на Близькому Сході ключовий ефект у тому, що аудиторія отримує не новини, а емоційні "сюжети", які конкурують між собою як контент. Натомість у війні проти України Кремль подає такий контент як новини, у які вірять росіяни, а українці використовують меми для згуртованості та насміхання над колапсами в РФ.
Мем уже давно перестав бути лише елементом інтернет-культури чи способом розважити аудиторію. Сьогодні він став одним з інструментів міжнародної політики поряд із дипломатичними заявами, санкціями та офіційною пропагандою. Різниця полягає в тому, що меми поширюються значно швидше, коштують майже нічого у виробництві й здатні миттєво охоплювати мільйони користувачів.
Раніше держави насамперед змагалися за території, військову перевагу чи економічний вплив, проте зараз дедалі більше конкурують за увагу людей. У цифровому середовищі саме увага стала стратегічним ресурсом. Вона впливає на теми, які домінують в інформаційному просторі, і на те, як суспільство сприймає перебіг війни та кому більше довіряють.
Саме тому меми дедалі частіше використовують не лише окремі користувачі, а й державні структури, політики та пов'язані з ними інформаційні мережі. За допомогою гумору, сарказму, абсурду або влучного візуального образу вони можуть формувати потрібний наратив, дискредитувати опонентів, мобілізувати прихильників або привернути увагу міжнародної аудиторії. У сучасних інформаційних війнах боротьба точиться не лише за контроль над територією чи військову перевагу, а й за право визначати, яку історію про конфлікт побачить світ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
