У Базелі 15 червня відбудеться перформанс Pulse Agglomerate — рухомий біометричний меморіал, представлений у межах програми Art Basel.
Про це повідомив культурний центр "Ізоляція".
Інсталяція складається зі ста лампочок. Кожна з них миготить у ритмі реального серцебиття мешканців Донецька, записаного у 2013 році в культурному центрі "Ізоляція" під час роботи інсталяції Pulse Room художника Рафаеля Лозано-Геммера.
Тоді відвідувачі центру клали руки на сенсори, і їхній пульс перетворювався на світловий сигнал: лампочка починала блимати в ритмі серця. Так формувався живий архів із серцебиття різних людей.
У 2014 році ці записи вдалося евакуювати з Донецька — незадовго до окупації міста та перетворення "Ізоляції" на місце катувань. Тепер цей архів використовують у новому перформансі.
У Базелі проєкт покажуть під назвою Pulse Agglomerate. У ньому візьме участь українська художниця Марія Куліковська, а також Izolyatsia Foundation разом із міжнародними галереями та партнерами.
Інсталяція буде інтерактивна: глядачі зможуть долучитися, піднісши долоню до сенсора. Система зчитає пульс і додасть його до загального ряду, водночас замінюючи найстаріший запис новим.
"Кожен новий запис замінює найстаріший — водночас провокуючи жалобу та утверджуючи тяглість, солідарність і стійкість перед обличчям війни", — зазначено в анонсі перформансу.
Уперше Pulse Agglomerate був представлений у 2024 році на 60-й Венеційській бієнале.
Про художників проєкту
Рафаель Лозано-Геммер — мексикансько-канадський медіамитець, який створює великі інтерактивні інсталяції, де глядачі стають частиною роботи. Він відомий "антипам'ятниками", що працюють із біометричними даними — пульсом, відбитками тощо — і формують колективні цифрові архіви людської присутності.
Марія Куліковська — українська художниця та перформерка з Керчі, Крим. У своїй практиці вона досліджує тіло як простір досвіду війни, насильства та кордонів. Після окупації у 2014 році була змушена виїхати з Криму, а після повномасштабного вторгнення 2022 року — з Києва. У своїх роботах досліджує особистий і колективний досвід війни через мистецтво та перформанс.
Про "Ізоляцію"
Назва "Ізоляція" походить від заводу ізоляційних матеріалів у Донецьку, який припинив існування після розпаду СРСР. На початку 2000-х там створили центр сучасного мистецтва, а у 2014-му центр зруйнували проросійські колаборанти. Згодом підвали зруйнованого артцентру перетворилися на камери тортур.
Серед тих, хто зазнали катувань в "Ізоляції", був журналіст Станіслав Асєєв. Він описав два роки перебування там у книзі "«Світлий Шлях»: історія одного концтабору".
У 2014 році команда платформи культурних ініціатив "Ізоляція" переїхала до Києва.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
