Львівський реп-артист Рома Майк 25 березня випустив свій шостий альбом під назвою "Пачка". Слово "пачка" стало не тільки назвою, але і концепцією релізу, адже усі треки на альбомі Рома називає "самокрутками". Альбом рефлексує теми війни, злочинності, енергетичної кризи та повсякдення. З попереднім альбомом "Таврія демо" Рома Майк переміг у номінації "Хіпхоп-альбом року" на премії Megogo Music Awards.
Більше про "Пачку" і про львівську реп-сцену Рома Майк розповів у розмові з журналістом Суспільне Культура Вінстоном Воном.
Пісні зі свого альбому "Пачка" ти сам називаєш "самокрутками". Зазвичай такі цигарки скручують і відразу курять. Тож навіщо ти збираєш самокрутки у пачку?
Є певний фетиш у тому, щоби складати самокрутки в пачку, коли зробив їх багато.
Тобто, коли ти просто крутиш одну самокрутку, ти її скурив і забув. А тому що це альбом, а не сингл, то ми маємо справу з пачкою самокруток. Тобто скрутив самокрутку, а потім відклав. І так назбиралося 11 треків, 11 самокруток.
Чому саме самокрутки? Десь рік тому я навчився крутити самокрутки й тепер це для мене віддушина та звичка — коли кручу сигаретку, можу придумати риму, склад до треку, влучне слово, метафору. У репі воно так і працює — ти за день збираєш інформацію, а вона трансформується у влучні фрази. В дитинстві я збирав верхушки від пачок сигарет, а потім малював на них графіті-теги жирним маркером. З таких дитячих звичок виросла обкладинка, на якій забомблена тегами пачка сигарет.
То ці треки з фільтром чи без?
Ну, з фільтром, так. Все-таки фільтри тримають сіжку.
Тобто якась певна самоцензура впливає на те, як буде звучати трек?
Я сумніваюся, що самоцензура мені заважає. За бажання у моєму тексті визріває нецензурна лексика. На цьому альбомі вона є, але в половині треків взагалі немає матюків. Не через самоцензуру, а через те, що деякі треки цього не потребують.
Але я тут більше знаю про тематичну самоцензуру. Можливо, в тебе іноді визріває якийсь панч, але ти думаєш "ні, це занадто ризиковано"?
У мене такого не було. Кожен трек насичений певною рефлексією на час, в якому я живу, і думками, які я сформував за цей період. Реп мусить бути влучним, він не мусить самоцензуруватись для побудови якоїсь формули хіта, влучності слів. Реп-музика розрахована на слухача, який любить реп. Реп у себе не закохує, він підбирається повільно. Спочатку комусь зі слухачів може не сподобатись моя творчість, але при повторному прослуховуванні вона буде інакше сприйматися.
Сама концепція треків-самокруток створює враження, ніби куріння у твоєму альбомі — це щось на кшталт забороненого плоду, як у дитинстві. Чи якось пов'язаний цей романтизований ритуал куріння з дитячим бунтарством і бажанням бути дорослішим?
Так, це справді якась сакральна, романтизована заборона. У дитинстві приїжджав у село і бачив, як дід робив самокрутку, і мене завжди хвилювало, про що він думає в той момент. Коли я сам почав палити цигарки, постійно думав про щось у цей час. Для мене це певна трапеза думки. У мене є моменти на альбомі, коли я міняю флоу. Наприклад, у треку "Прикол" — там я наче розмовляю з собою, зі своєю бунтарською стороною. Мій малий бунтар завжди мені перечить. Моє альтер-его — це внутрішній скептик.
Твої треки часто присвячені темам ностальгії, походження, пам'яті. Як ті реалії, в яких ти виріс, вплинули на твої відносини з музикою?
Я народився в місті Володимир Волинської області. А своє дитинство провів на Поліссі, в селі Качин. Усі треки про дитинство беруть свій початок із літніх канікул. Старшаки показували, що вони вміють писати жирні теги на журналах, перші касети з французьким репом, перша касета Емінема, перша касета Тупака, бочка з квасом — з цієї безтурботності дитячих гульок і почався мій хіпхоп.
Чи потрібно бути поза зоною комфорту, аби робити трушний хіпхоп? Твій емоційний та матеріальний стан якось впливає на характер твоєї музики?
Внутрішній стан можна змінити. Це не цегляна стіна. Можна себе вирулити. Я себе завжди вирулюю музикою. Найкраще пишуться треки після пережитої подорожі. Я дуже люблю українські Карпати, особливо Львівщину — вона для мене логічне продовження шляху з Волині.
Новий альбом я теж написав із відчуттям подорожі. Якби я просто сидів в кімнаті, я б написав щось сумне. Мене сильно надихнула природа. У Карпатах я навчився бути веселішим, а не тільки рефлексувати труднощі, з яких я виліз. Тому якщо казати про натхнення, то його завжди можна знайти.
Тобто неважливо, в якому ти фінансовому становищі?
Нині в мене на альбомі немає дорогого продакшену, я не звертався до дорогих звукарів чи бітмарів. У альбомі — біти людей, яких я знаю. Я звернувся до Матвія М., він мені звів половину альбому. Також на треку "Згадав — забув" є його приспів. У нього немає дорогої студії. Лише домашній сетап: якийсь простенький мікрофон, ноут. У нього навіть нема моніторів. Але він має бачення. Якби в нього були ліпші умови, він би робив усе зовсім інакше. Та він виходить із того, що в нього є. Так само і я.
Я написав цей альбом за зиму, без відчуття того, що мені треба дуже дорогий прод. Я його написав тому, що в мене були тексти, мені було що сказати людям. Я хотів, аби вони почули в березні, переживши цю зиму. І цей момент можна було втратити, адже коли ти звертаєшся по дорогий продакшен, це може тягнутися дуже довго.
Також я хочу зробити делюкс "Пачки" в такому ж розмірі. Дати не просто три нових треки, а зробити ще 10 класних самокруток.
Твій альбом "Таврія Демо" виграв у номінації "Хіпхоп-альбом року" на премії Megogo Music Awards 2025. Того року ця номінація потрапила в епіцентр скандалу через відсторонення Kissesfromeldar від участі. Як ти думаєш, цей скандал якось вплинув на твою перемогу?
Я вважаю, що премія завжди стояла міцно на своєму. І в минулі роки було зрозуміло, що вони в основному надають перевагу шоубізнесовим кейсам, а самопальні кейси в прольоті. Але минулого року все змінилось, зокрема у хіпхоп-номінаціях.
Я не знайомий з Kissesfromeldar особисто, не знаю, яка він людина. Але премія зробила саме так через правильну позицію. Український реп не має розмивати свої межі, він має бути суто в українській площині й розвиватися саме там. Моя думка сходиться з думкою премії, тому що я вважаю, що премії — це авторитет жанру.
Чи не здається тобі, що ця номінація також стала протистоянням трепу та олдскулу?
Тут радше йдеться про різні бульбашки. Ми називаємо трепом хлопців, які мають своїх глядачів, які слідкують за ними. Вони читають реп і думають, що вони єдині, хто читає реп українською. Але це не так, тому що є дуже багато людей, які формували реп до мене. Вивчаючи цей ринок, я розумію, що вони через свою упередженість взагалі не варяться в тому, з чого зітканий український реп. А якщо ти більше цікавишся хіпхопом, то краще знаєш, чим живе реп в Україні. Його не так багато, але він розвивається. Є виконавці, які постійно щось роблять. А трепери мають іншу методику — вони обрали збирати аудиторію в TikTok. У них дуже багато різних стилістичних розгалужень. Вони скакають із гіперпопу в джерк, а потім назад. За текстовою складовою їхній реп дуже слабкий. Він губить нитку, до чого він веде.
Це скоріше декламація стилістики популярних американських виконавців. Це кльовий, популярний шлях. Але чи вибудовує це особистість виконавця? Вони усі мають дуже схожий звук. Хоча от Ngvoi24 дуже прикольно читає. Кльово визнавати, що чорношкірий український реп розвивається, і в нього є свій флагман. Clonnex не подобається. Kostiuchenko теж. Загравання з російською аудиторією мінусую відразу. Це для мене бан навічний.
Слово "трушність" часто звучить у будь-яких розмовах про хіпхоп. Що саме для тебе є трушним?
Шлях людини. Це найважливіший центр творчого всесвіту. Трушний — це коли ти відповідаєш своїм словам, формам, які ти створив в треках. Те, який ти приклад подаєш — це і є трушність. Реп-музика повинна вмикати в людях прекрасні речі. Як би це банально не звучало, для мене ранні 50 Cent чи Ice Cube — це дуже трушний хіпхоп. West Coast — це те, з чого зіткане моє музло. Для мене якісь джіфанкові мотиви — це трушний хіпхоп. Коли я чую якісь джіфанкові біти, це відразу змушує мене писати тексти. Так само, мінімал-треп — це дуже кльове, трушне музло, в ньому немає нічого зайвого. У ньому є слово і плотне бітло. Це для мене трушність.
Історично Львів асоціюється здебільшого з інтелігенцією, а не вулицею та андеґраундом. Водночас саме Львів має одну з найбільш розвинених реп-спільнот в Україні. Як для тебе виглядає вуличний Львів?
Я відчуваю Львів через своє музло. Але я не відчуваю, що коріння мого репу — у Львові.
Я починав у Володимирі, приїжджав у Нововолинськ, читав там реп на перших маленьких фестивалях. У Львові я вийшов із зони комфорту, читав реп під магнітофон у Парку культури, багато з ким познайомився. Ось так, напевно, мій львівський реп і почався. Але коріння, глибина мого репу — все одно з Володимира.
Нині у Львові важко віднайти реп. Єдине місце, де ти можеш відчути реп — це репетиційка "Сонячна Машина". Я робив там невеличкі джеми, запрошував своїх знайомих, друзів. Ми там із Beshket записали трек "Зіронька", там я і познайомився з Lasta, і з Матвієм М. Раніше у Львові фристайлили на площах, під біт із магнітофона, а зараз це відбувається у закритих приміщеннях.
Коли ти востаннє фристайлив?
Я кожен день ходжу з думками про якісь фрази, але вони частіше ідуть у хуки, а не куплети. Просто, аби ввімкнути біт і фристайлити на ходу, треба викликати цей стан, випустити джина з пляшки, як кажуть. Це як медитація.
Було думки піти з репу в поп, як це зробив Otoy, чи в рок, як Паліндром?
Коли ти берешся за таку авантюру, це нелегко. Але мені здається, що найлегше бути собою. Тому я вважаю, що варто робити те, що хочеться, і перетворювати цю форму в те, що сподобається людям. Якщо я зроблю рок, чи це принесе мені кайф? Навряд чи. Та і я не настільки знавець попу, аби бути кльовою попзіркою.
Я вважаю, що тут все залежить від того, що тобі підходить медійно. Otoy підходить більше бути шоуменом, попартистом. У Паліндрома — висока матерія, якесь повільне симфонічне музло з різними вкрапленнями різних стилів. Видно, що він тащиться від живої музики. Я теж не був у його голові й не знаю, чи він отримує від цього задоволення. Але якщо людина робить альбоми, то вона щось відчуває.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
