Deadlline — це третій мініальбом у карʼєрі Blackpink та перший за останні три роки повний реліз після Born Pink, який вийшов у вересні 2022 року. До його виходу гурт уже планує співпрацю з Національним музеєм Кореї, зокрема дівчата озвучать аудіогіди до найважливіших артефактів.
Час цієї перерви між релізами був заповнений активною сольною діяльністю всіх чотирьох учасниць. Розе отримала одразу три номінації на "Ґреммі" за співпрацю з Бруно Марсом над піснею APT (але всі їх програла), Дженні та Ліса випустили сольні повноформатні альбоми, а Джісу поєднувала акторські проєкти з виходом пісень, зокрема й у співпраці з колишнім учасником One Direction Зейном Маліком.
Це реліз якраз напередодні десятиріччя з часу дебюту Blackpink символічно завершує світовий Deadline World Tour і водночас є спробою відповісти на запитання — чи зможе гурт залишатися актуальним і нині?
Щоб зрозуміти, чому Deadline є настільки важливою точкою відліку, варто озирнутися назад. Саме час згадати, як починалася історія Blackpink у 2016-му, як їм вдалося підкорити світ, чому їхні сольні кар’єри стали настільки успішними та за що гурт найчастіше критикують сьогодні. А також до чого тут Україна.
Хто такі Blackpink: їхня історія
Blackpink дебютували 8 серпня 2016 року під лейблом YG Entertainment.
За заявою компанії, назва має передати, що гурт втілює не тільки красу, а й силу: "Значення Blackpink має на меті суперечити загальному сприйняттю кольору рожевого. Рожевий колір зазвичай використовується для зображення краси, але Blackpink насправді означає, що краса — це не все. Він також символізує, що вони — команда, яка поєднує не тільки красу, але й великий талант".
Хоча початкові плани лейблу передбачали масштабний склад із дев’яти учасниць, за роки жорсткого відбору та виснажливих тренувань залишилися четверо — Джісу, Дженні, Розе та Ліса.
"Усе наше життя змінилося за короткий час. Деякі поверталися додому вже через місяць, хтось — через 3 роки. Те, що дівчата, які зі мною тренувалися, змушені були повернутися додому, мотивувало мене ще більше. У всіх нас була мрія, і нелегко було просто залишатися там і продовжувати те, що ми хочемо робити… «Я не хочу додому» — це було єдине, про що я думала", — говорила Дженні в інтерв'ю на Zach Sang Show пізніше.
Компанія YG Entertainment свідомо вибудувала переддебютну стратегію навколо майбутніх учасниць Blackpink, поступово знайомлячи публіку з ними через появи в інших музичних і медійних проєктах.
Такий підхід створював ефект очікування: слухачі й фанати намагалися дізнатися більше про талановитих дівчат, які з’являлися поруч з артистами YG — у кліпах, дорамах та рекламних кампаніях. Компанія використовувала цей механізм як спосіб поступового формування впізнаваності та зацікавлення майбутнім гуртом.
На той час артисти YG — як-от G-Dragon, Теян, Epik High чи Лі Хай — були серед найпопулярніших імен у Південній Кореї. Тож участь майбутніх учасниць Blackpink у їхніх проєктах допомагала привернути увагу публіки: дівчата з’являлися поруч з уже відомими зірками, фактично заходячи у кейпоп через більш розкручених артистів.
Окремо варто згадати відео з танцювального тренування, яке YG опублікували ще до дебюту гурту. Відео з тренувального залу, де майбутні айдолки демонстрували відточену хореографію, миттєво стало вірусним. Це не лише підігріло ажіотаж навколо дебюту, а й одразу заявило про високий рівень технічної майстерності та харизму кожної учасниці.
2NE1 — творчі натхненниці Blackpink
Додатково ажіотаж довкола нового гурту YG Entertainment створювало те, що під цим самим лейблом існувала 2NE1, один із найвпливовіших жіночих колективів в історії кейпопу.
Саме 2NE1 кинули виклик традиційним уявленням про жіночність, пропонуючи сміливий, наповнений хіп-хопом звук і агресивний імідж, що вплинуло на багато наступних груп.
Цю концепцію пізніше назвуть Girl Crush — поєднання сили, незалежності та бунтівного духу в жіночій постаті. Пісні на кшталт Fire, I Am the Best і Ugly стали символом жіночого самоствердження.
Хоча 2NE1 залишили після себе лише два альбоми й обмежену дискографію, їхній вплив відчутний у кожному поколінні жіночих гуртів, що з’явилися після них.
Успіх Blackpink у Південній Кореї
З моменту появи у 2016 році Blackpink не просто успадкували успіх своїх попередниць — вони радикально змінили уявлення про те, яким може бути кейпоп у глобальному масштабі.
У Південній Кореї Blackpink одразу стали найяскравішими новачками року. Їхній дебютний сингл Whistle очолив Gaon Digital Chart, а сам гурт здобув низку нагород "Новачок року" на провідних музичних преміях: Asia Artist Awards, Melon Music Awards, Golden Disc Awards, Seoul Music Awards і Gaon Chart Music Awards. Billboard також назвав їх одним із найкращих нових кейпоп-гуртів 2016 року.
Менше ніж за п’ять років гурт досяг історичного рубежу. Їхній альбом The Album у 2020-му став першим жіночим релізом у Кореї, що перевищив позначку в мільйон проданих копій — результат, який раніше здавався недосяжним для жіночих колективів. А вже у 2022 році Born Pink подолав власний рекорд гурту, розійшовшись накладом понад 2,1 мільйона копій менш ніж за два дні.
Глобальний успіх Blackpink
Однак справжній масштаб їхнього впливу розкрився поза межами Кореї.
Blackpink стали одним із рушіїв глобальної хвилі халлю, доводячи, що мовні бар’єри більше не є перепоною для світового успіху. Вони стали першим жіночим кейпоп-гуртом, який з’явився на обкладинках Billboard і Rolling Stone, що поставило їх в один ряд із легендарними Destiny’s Child і Spice Girls.
Пісня As If It’s Your Last увійшла до списку 25 найпопулярніших літніх треків 2017 року за версією YouTube, а Ddu-Du Ddu-Du сягнула 55-ї позиції у Billboard Hot 100, перевершивши рекорд Wonder Girls, які першими з кейпоп-артистів потрапили до цього рейтингу ще у 2009 році.
З альбомом The Album дівчата очолили Billboard Artist 100, ставши першим жіночим колективом, який це зміг зробити. Їхній наступний реліз, Born Pink, став першим альбомом корейського жіночого гурту, що одночасно очолив Billboard 200 і британський чарт. Цим вони повторили досягнення Destiny’s Child, які змогли це зробити у 2001 році з альбомом Survivor.
Музичні відео Blackpink стали окремим культурним феноменом.
Їхні кліпи Ddu-Du Ddu-Du, Kill This Love і How You Like That неодноразово встановлювали світові рекорди за кількістю переглядів у перші 24 години після виходу, а Ddu-Du Ddu-Du стало першим кейпоп-відео, яке перетнуло позначку у два мільярди переглядів на YouTube. Як зазначив директор KBS Radio Кан Сойон, саме цей трек став переломним моментом, який зробив Blackpink всесвітньо відомими й утвердив їх як глобальне явище в сучасній попмузиці.
Окрему сторінку в їхній історії займає Coachella. Їхній виступ 2019 року називали захопливим і незабутнім, а повернення у 2023-му вже в ролі хедлайнерок стало історичним моментом: Blackpink стали першим кейпоп-колективом, який очолив лайнап одного з найвідоміших фестивалів світу.
За роки своєї діяльності гурт здобув понад сотню нагород — від Golden Disc Awards, Mnet Asian Music Awards і Seoul Music Awards у Кореї до MTV Video Music Awards у США, де у 2023 році вони стали першим жіночим гуртом за 24 роки (після TLC у 1999-му), що переміг у категорії "Найкращий гурт".
А журнал Time визнав їх "Артистами року" 2022-го, підкресливши не лише масштаб їхнього успіху, а й роль у перетворенні кейпопу на невід’ємну частину світової музичної екосистеми.
Якою є музика Blackpink
На початку кар’єри Blackpink заявили, що прагнуть продовжити традицію своїх колег по лейблу 2NE1 та "показати власний унікальний колір".
У 2020 році, працюючи з Леді Ґаґою над треком Sour Candy, Blackpink назвали її одним із головних джерел натхнення. Дженні пригадала, що вперше була захоплена її творчістю після перегляду кліпу на Telephone (2010), який приголомшив її поєднанням музики та креативності.
А в епізоді Carpool Karaoke 2023 року учасниці розповіли, що зростали, слухаючи TLC і Spice Girls, які стали для них важливими орієнтирами.
За словами Дженні, гурт надихався вокалом, репом і хіп-хоп-естетикою TLC, а також яскравими індивідуальностями учасниць Spice Girls: "Це було те, до чого ми прагнули. Вони були одним із найкультовіших жіночих гуртів в історії, ми виросли на їхній музиці".
Серед інших артисток, що вплинули на гурт, учасниці згадують Аріану Ґранде, Cardi B та Селену Ґомес.
Музична концепція Blackpink
Музичний стиль Blackpink базується на поєднанні попу, EDM, хіп-хопу та трепу. Їхній продюсер Тедді Пак виробив для гурту впізнавану формулу — контраст між репом і вокалом, короткі хук-приспіви, різкі зміни ритму й динамічні переходи.
Дебютувавши з піснями Boombayah і Whistle, гурт одразу продемонстрував чіткий контраст між двома сторонами свого звучання — "black" і "pink", що згодом стали концептуальною основою їхньої творчості:
- Boombayah (сторона black) — танцювальний трек із сильними EDM-бітами та впливом хіп-хопу, що нагадував про звучання попередніх проєктів YG Entertainment. Пісня одразу показала енергію і сценічну потужність — характерні риси молодого гурту, який прагнув заявити про себе максимально сильно.
- Whistle (сторона pink), навпаки, вирізнявся більш мінімалістичним підходом, в якому домінував ритм хіп-хопу та елементи драм-енд-бейсу з мелодичним свистом (Тедді у документальному фільмі Blackpink: Light Up the Sky розповів, що для отримання цього звуку довелося записувати його близько 1000 разів). Такий стиль був несподіваним і відрізнявся від звичного формату кейпопу, акцентуючи на атмосфері та ритмічній чіткості.
Це поєднання двох протилежних підходів стало важливою частиною раннього музичного почерку Blackpink. Воно не лише продемонструвало музичну різноманітність гурту, але й заклало основу для подальшого розвитку їхнього звучання.
Ddu-Du Ddu-Du одна з найвідоміших пісень Blackpink
Але своєрідною візитівкою Blackpink стала пісня Ddu-Du Ddu-Du, Дженні згадувала, що після першого ж прослуховування демоверсії весь гурт одностайно відчув, що це саме те, що їм потрібно.
У пісні використовуються східні ритми, свист та звукові ефекти, що імітують постріли — саме цей звук і відтворює назва пісні. Дівчата навіть зазначали, що це нагадує своєрідне заклинання, яке концентрує в собі силу, ритм і впевненість.
Кліп на Ddu-Du Ddu-Du став невід’ємною частиною сприйняття пісні. У ньому учасниці постають у гламурних образах на тлі чорних і рожевих декорацій, що візуально закріплюють головний контраст естетики Blackpink — поєднання агресії й витонченості.
А хореографічний жест, який часто називають finger guns або hand guns (це рух, де пальці складаються у формі дула пістолета), став настільки вірусним, що відразу почав асоціюватися з колективом.
Пісня стала одним із найпомітніших і найобговорюваніших треків у кар’єрі Blackpink, отримавши широкий спектр оцінок від західних музичних критиків. Вони назвали трек миттєво впізнаваним і таким, що точно передає стиль гурту — упевнене, зухвале поєднання попу, репу й трепу. Особливо відзначали рефрен і хук, які легко запам’ятовуються й тримають увагу на повторних прослуховуваннях
Зокрема, Крістіна Маненте для Seoul Magazine відзначила використання у треку традиційних корейських інструментів у поєднанні з басовими лініями хіп-хопу, назвавши результат "насолодою для вух".
А NME назвало композицію найкращою піснею в дискографії гурту, схарактеризувавши її як "потужний гімн самовпевненості, сповнений зухвалості та сили".
Водночас у Business Insider зазначили, що попри "ефектний драматизм і впевненість" треку бракує "тематичної цілісності", властивої іншим пісням Blackpink, зокрема Kill This Love. Крім того, там зауважили, що фінальна частина композиції — бридж і завершення — не створюють відчуття повного розв’язання музичної напруги.
Критики також стверджували, що структура Ddu-Du Ddu-Du — з характерним наростанням напруги, різким дропом і мінімалістичним приспівом — стала зразком для подальших хітів Blackpink, таких як Kill This Love (2019) і How You Like That (2020).
І, після успіху треку гурт почав надто часто повторювати ту саму музичну формулу, тож нові релізи звучали схоже один на одного, змінюючи лише деталі звучання чи тембр, але залишаючи ту саму структуру композиції. У кожній із цих пісень повторюється подібний шаблон: енергійний вступ, реп-куплет, потужна частина перед приспівом й кульмінаційний інструментальний дроп замість повноцінного вокального приспіву.
Однак це не завадило Ddu-Du Ddu-Du стати глобальним проривом для Blackpink.
Чим відрізняється музика Blackpink
The Guardian описав музику Blackpink як "блискучу суміш усіх найкращих аспектів західного попу, поданих у ще більш досконалій формі", а Time назвав їхній стиль "поєднанням сміливого репу, потужного вокалу та вишуканого шику". Billboard зазначає, що Blackpink "переписали значення кейпопу, зробивши красу й силу частиною самовираження".
Фірмові вигуки, на кшталт "Blackpink in your area!" або "Blackpink is the revolution", стали впізнаваним музичним підписом гурту. Подібні фрази не лише відкривають або завершують композиції, а й підкреслюють їхній образ.
Окрім цього, короткі, риторичні вигуки на кшталт "How you like that?" чи "Look at you, now look at me!" виконують роль своєрідних гачків — вони змушують слухачів взаємодіяти, створюючи діалог між артистками й слухачами. Навіть беззмістовні, але ритмічні фрази, як-от "Ddu-du ddudu" чи "Rum pum pum pum", працюють як звукові інструменти, які підсилюють енергію треку й легко запам’ятовуються, що робить їх ключовим елементом у побудові впізнаваного звуку Blackpink.
Про що тексти пісень Blackpink
Тематика текстів гурту — це незалежність, жіноча суб’єктність, емоційна витривалість і рефлексія над стосунками. Ще в ранніх релізах гурт звертався до сюжетів, які виходять за межі традиційних кейпоп-тематик про закоханість: мова йде про усвідомлену незалежність, переживання розривів і розставань, а також про те, як долати токсичні стосунки та зберігати гідність у складних ситуаціях.
Наприклад, у пісні Kill This Love йдеться про свідоме рішення покинути шкідливі стосунки, використовуючи образний заклик "kill this love", тобто "покінчити з цим коханням" — як із тягарем, а не як із поразкою.
В інших треках, наприклад Sour Candy (у спільній роботі з Леді Ґаґою), вони використовують метафори (солодко-кислу карамель), щоб передати образ людей, які зовні можуть здатися жорсткими, але при цьому не позбавлені глибини й вразливості; у тексті звучить заклик любити й приймати себе навіть із недоліками, а не намагатися змінити себе заради когось іншого.
При цьому навіть ті пісні, які, на перший погляд, звучать простіше, зокрема Lovesick Girls, містять рефлексію над тим, якою ціною приходить любов і як переживати розчарування, не втрачаючи себе.
У численних інтерв’ю учасниці неодноразово підкреслювали, що вони залучені до творчого процесу не лише як виконавиці. В інтерв'ю Rolling Stone Джісу пояснила, що учасниці від початку беруть участь у творчому процесі — від "вибудовування пісні" до "додавання того чи іншого відчуття" та "обміну відгуками".
Сольна діяльність дівчат із Blackpink
Завдяки глобальному визнанню Blackpink учасниці отримали кредит довіри від аудиторії, що дозволило їм вийти за межі колективної творчості та запустити успішні сольні проєкти.
- Дженні
Інтерес Дженні до кейпопу зʼявився під час проживання в Новій Зеландії, де її особливу увагу привернуло звучання лейблу YG Entertainment. Коли дівчині виповнилося 14, родина планувала її переїзд до Флориди для подальшого навчання на юристку або вчительку. Проте Дженні рішуче виступила проти цього шляху: вона боялася самотнього життя в США та перспективи займатися справою, до якої не мала пристрасті.
Рідні підтримали її вибір, і у 2010 році Дженні повернулася до Південної Кореї. Того ж року вона прийшла на прослуховування до YG Entertainment, заспівавши пісню Ріанни Take a Bow. Дженні пригадувала в інтерв’ю для High Cut Korea, що через сором’язливість та небажання проявляти ініціативу їй було важко навіть представитися під час прослуховування.
Оскільки на той момент Дженні була єдиною серед трейніТрейні — це стажери кейпоп-компаній, які готуються стати айдолами., хто вільно говорила англійською, а більшість її тренувальних композицій містили реп-партії, керівництво компанії наполягло на тому, щоб вона взяла на себе роль реперки гурту.
На початку свого шляху в репі вона орієнтувалася на творчість Лорін Гілл та гурту TLC, а своїм головним кумиром і зразком для наслідування завжди називала Ріанну. Окрім того, джерелом натхнення для неї в різний час були Лана Дель Рей, Біллі Айліш, Кейсі Масґрейвс, H.E.R. та Гаррі Гадсон.
Процес представлення Дженні публіці перетворився на зразкову промокампанію, організовану YG Entertainment. Все почалося 10 квітня 2012 року, коли лейбл опублікував загадкове фото "Who’s that girl?". Світлина миттєво злетіла в топи пошукових запитів, а за Дженні закріпилося прізвисько Mystery Girl (Таємнича дівчина). Щоб закріпити інтерес, у серпні того ж року лейбл випустив відео, де стажерка виконала кавер на трек B.o.B Strange Clouds.
Наступним кроком стала її поява у кліпі That XX із головною зіркою лейблу — G-Dragon. Пізніше вона навіть зʼявилася у його пісні Black. Прикметно, що Дженні записала вокал менш ніж за п’ять днів до виходу альбому Coup d'Etat. Вона навіть виступила на сцені разом із G-Dragon на шоу SBS Inkigayo, що ознаменувало її перший публічний виступ у межах професійної музичної кар’єри.
Сингл Solo та початок сольної карʼєри
Дженні стала першою учасницею Blackpink, яка дебютувала як сольна артистка. Її сингл Solo, випущений у 2018 році, очолив корейські чарти, увійшов до міжнародних рейтингів і став першим кліпом кейпоп-солістки, що перевищив позначку в мільярд переглядів на YouTube. У жовтні 2020 року Solo навіть перевершив за популярністю трек Gangnam Style Psy на Spotify серед корейських сольних виконавців.
Хоча Дженні не вказана як авторка пісні, вона створила основну концепцію. Артистка описала значення пісні так: "Коли ти зустрічаєшся з кимось, ти схильний показувати те, що хоче бачити інша людина, а не своє справжнє «я». Я хотіла виразити це почуття".
І хоча трек отримав похвалу за приспів, що легко запамʼятовується, слухачі та музичні критики звертали увагу на спрощену структуру, повторювані тексти та передбачуваний дроп у приспіві, що робило композицію менш оригінальною на тлі інших релізів YG Entertainment.
Багато хто вважав, що композиція звучить занадто схоже на стиль Blackpink і типовий продакшн Тедді Парка, через що її складно було сприймати як повноцінний сольний дебют. Деякі слухачі навіть вважали, що Дженні не повністю продемонструвала свій вокальний потенціал, а фрази на кшталт "solo-lo-lo-lo-lo" звучали ліниво або дратували.
Однак пізніше у соцмережах слухачі зазначали, що трек "постарів краще, ніж очікувалося", він зберіг впізнаваний стиль і став важливою частиною сольної кар’єри Дженні. Пісня закріпила за айдолкою образ впевненої, незалежної артистки й відкрила новий етап у її кар’єрі поза гуртом.
Альбом Ruby як нова сторінка музичної карʼєри Дженні
У 2023 році Дженні заснувала власний лейбл Odd Atelier (OA), щоб, за її словами, "створювати щось нове, дивне й оригінальне", і підписала контракт із Columbia Records для міжнародної діяльності. На компанію також підписані Гаррі Стайлз, Адель, Бейонсе і Tyler, The Creator.
Відтоді почалась підготовка до виходу її сольного альбому. Після виходу їхнього спільного хіта Spot! із південнокорейським репером Зіко той розповів в інтерв’ю для Billboard, що вже встиг прослухати демоверсії майбутніх сольних треків Дженні, зазначивши, що серед них "дуже багато гідного матеріалу".
Довгоочікуваний сольний альбом Дженні під назвою Ruby побачив світ у березні 2025 року. Ця платівка стала для артистки маніфестом самопізнання — спробою вперше представити світу Дженні Рубі Джейн як цілісну особистість. Назва та ідейне наповнення відсилають до її дитячого альтер-его, коли вона жила в Новій Зеландії.
Сама артистка описала платівку як спосіб "вперше показати себе світові" та як майданчик для вокальних експериментів: "Я граю з різними стилями та елементами: тут я репую, тут співаю, гармонізую чи просто розмовляю...".
Концептуально платівка натхненна п'єсою Вільяма Шекспіра "Як вам це подобається" (As You Like It) та розкриває сім етапів людського життя, охоплюючи теми від невинності та віри до любові та спадщини. Візуальним втіленням цього нового етапу стала обкладинка, на якій Дженні відкриває театральну завісу, символізуючи початок своєї незалежної музичної подорожі, де вона особисто контролювала кожен етап виробництва.
Сам альбом складається з 15 переважно англомовних треків: артистка експериментує з репом, вокальними гармоніями та розмовними вставками. Масштаб релізу підкреслюється участю світових зірок, серед яких Childish Gambino, Дуа Ліпа, Домінік Файк, Калі Учіс, Doechii та FKJ.
Альбом супроводжували п'ять успішних синглів, зокрема Mantra, що посіла третє місце в Billboard Global 200 (кліп до цієї пісні зняла українська режисерка Таню Муіньо), та Like Jennie, яка очолила південнокорейський Circle Digital Chart. На підтримку платівки Дженні випустила низку музичних кліпів та вирушила у тур Ruby Experience, ключовою точкою якого став виступ на фестивалі Coachella 2025.
Комерційний успіх Ruby став безпрецедентним для сольної кейпоп-виконавиці: альбом дебютував у першій десятці чартів 19 країн та розійшовся тиражем понад мільйон копій по всьому світу. У Південній Кореї лише за перший тиждень було продано 660 000 екземплярів, що принесло платівці потрійну платинову сертифікацію, а у Великій Британії альбом посів третє місце, ставши найвищим досягненням для корейської солістки.
Крім того, Дженні встановила історичний рекорд у США, ставши першою сольною кейпоп-артисткою, чиї три пісні — Handlebars, Like Jennie та ExtraL — одночасно потрапили до чарту Billboard Hot 100 протягом одного тижня.
Світова критика зустріла Ruby із захопленням, відзначивши його кінематографічність, емоційну глибину та амбітність. Видання NME оцінило альбом у чотири зірки, підкресливши вокальний діапазон співачки, а Associated Press назвало роботу "калейдоскопом звуків", що розкриває багатогранність особистості Дженні. Billboard та Rolling Stone внесли платівку до списків найкращих релізів року, позиціюючи артистку як глобальну музичну силу, яка відмовляється обмежуватися будь-якими жанровими очікуваннями.
Навіть попри неоднозначні відгуки щодо деяких співпраць від окремих видань, Forbes назвав Ruby найпопулярнішим кейпоп-альбомом 2025 року, підтвердивши статус Дженні як попікони нового покоління.
Це підкреслили й нагороди: на церемонії нагородження Billboard Women in Music Awards 2025 артистка була відзначена Global Force Award, ставши першою корейською сольною виконавицею, яка отримала цю міжнародну відзнаку. Також вона отримала кілька нагород корейських музичних премій — "Запис року" на Melon Music Awards (що стало історичним прецедентом, оскільки раніше в цій категорії не перемагала жодна солістка), а також "Артист року" на Golden Disc Awards.
Акторська карʼєра Дженні
У 2023 році Дженні розширила межі своєї кар'єри, дебютувавши як акторка під сценічним ім'ям Дженні Рубі Джейн. Вона з'явилася у резонансному серіалі HBO "Ідол" (The Idol), створеному канадським артистом The Weeknd. Попри загальну критику проєкту та скасування шоу після першого сезону, участь Дженні стала справжнім феноменом. Її роль Даян — талановитої танцівниці та подруги головної героїні — отримала високі оцінки, а уривки з її участю стали вірусними, зібравши більше переглядів, ніж сама прем'єра серіалу на платформі HBO.
Акторський дебют супроводжувався потужним музичним релізом.
Співпраця із The Weeknd та Лілі-Роуз Депп над саундтреком One of the Girls перетворилася на один із найуспішніших сольних етапів у кар'єрі Дженні. Завдяки підтримці фанатів у TikTok, де вокал айдолки називали "магічним", пісня встановила низку рекордів, зокрема досягла 51 місця в чарті Billboard Hot 100 — найвище на той момент серед корейських артисток. Також сингл перевищив позначку в мільярд прослуховувань на Spotify, а Дженні стала першою корейською солісткою, яка отримала платинову сертифікацію в США.
Співпраця Дженні з модними брендами
Паралельно з музичними досягненнями Дженні вибудувала приголомшливу кар'єру в індустрії моди та краси.
Її здатність перетворювати будь-який продукт на світовий тренд підтвердив успіх співпраці з сеульським косметичним брендом Hera, обличчям якого вона стала у 2019 році. Представники бренду пояснили свій вибір "елегантним та розкішним" іміджем артистки, який ідеально збігався з філософією компанії.
Результати не забарилися: перша ж рекламна кампанія лінійки губних помад Red Vibe спровокувала справжній споживчий бум — продажі зросли у п'ять разів порівняно з попередніми колекціями. У масовій культурі цей успіх закріпився настільки міцно, що продукти бренду почали називати не інакше як "помади Дженні".
Серед інших її успішних співпраць — робота з південнокорейським брендом розкішних окулярів Gentle Monster, німецькою автомобільною компанією Porsche та німецьким брендом кондитерських виробів Haribo, які випустили лімітовану версію жувальних цукерок Ruby Hearts, натхненну альбомом виконавиці Ruby.
Окрім того, варто згадати вплив Дженні на світ моди. У 2018 році вона офіційно стала глобальним обличчям Chanel, а у 2023-му дебютувала на Met Gala, де з’явилася у вінтажній сукні бренду 1990 року, що підкреслило її глибокий зв'язок з історією дому. Щобільше, її образ на Met Gala у 2025 році у сукні Chanel назвали одним із найкращих на тогорічному балі.
Паралельно артистка розвиває успішну співпрацю з Calvin Klein: від участі у весняній колекції 2021 року до створення власної капсульної лінійки у 2023-му. Її портфоліо доповнив бренд Jacquemus, де Дженні не лише знялася у святковій кампанії, а й дебютувала як модель на подіумі, закривши ювілейний показ на Капрі влітку 2024 року.
Креативність Дженні проявилася і в ролі редакторки моди для Vogue Korea, де вона організовувала зйомки, особисто розробляючи концепції зачісок, макіяжу та загального стилю.
Феноменальна здатність Дженні диктувати тренди отримала в індустрії назву "ефект Дженні". Будь-яка деталь її образу — наприклад, шпильки для волосся, які вона носила під час промоції синглу Solo, — миттєво стає масовим хітом у Південній Кореї та світі.
Лейбли обирають її не лише через вроду, а й через вплив: вона була визнана найпопулярнішою кейпоп-айдолкою за даними Google у 2019 році, десятки айдолів заявляли про захоплення нею як прикладом для наслідування (зокрема, Ніннін з Aespa, Лілі й Соллюн із Nmixx, Ахьон з Babymonster, Мока з Illit та інші).
Попри статус ікони сама Дженні описує себе як сором’язливу та тиху людину. В інтерв’ю Elle та Harper's Bazaar вона зазначала, що для неї честь бути натхненням для інших, проте її головна мета — не відповідати чужим ярликам, а бути самостійною особистістю, яка думає власною головою.
- Розе
Розанна Пак або Пак Чейон — відома всьому світові як Розе з кейпоп-гурту Blackpink. Народившись в Окленді (Нова Зеландія) та вирісши в Мельбурні, вона з дитинства була занурена в музику, граючи на фортепіано та гітарі та співаючи в церковному хорі.
Переломним моментом став 2012 рік, коли за порадою батька Розе взяла участь у прослуховуванні YG Entertainment у Сіднеї. Посівши перше місце серед 700 претендентів, вона залишила навчання в юридичному коледжі та переїхала до Сеула.
Пізніше Розе зізнавалася: "Мій батько запропонував мені спробувати себе і я на 100 % була впевнена, що мене не візьмуть, але все ж я повірила в себе і мене прийняли".
Її унікальний вокальний тембр, який критики називають "електричним сопрано", став візитівкою Blackpink ще до офіційного дебюту гурту. А після виступу на шоу Fantastic Duo 2 співачка Gummy відзначила абсолютну унікальність голосу Розе, назвавши його тембром, який "обожнює молодь".
Сама артистка неодноразово підкреслювала, що її образ та манера виконання багато в чому натхненні творчістю американської співачки Торі Келлі. Водночас у межах кейпоп-індустрії головним прикладом для наслідування та професійним орієнтиром для Розе залишається її колега по лейблу — Теян із гурту Big Bang, чия майстерність надихала її протягом усієї кар'єри.
Початок сольної карʼєри Розе
Сольна кар’єра Розе розпочалася у 2021 році з релізом сингл-альбому R. Головний трек On the Ground миттєво став хітом, побивши восьмирічний рекорд YouTube за кількістю переглядів на добу (який належав її колишньому колезі по лейблу Psy з піснею Gentleman) та зробивши айдолку першою артисткою, що очолила Billboard Global 200 і як солістка, і як учасниця гурту. Обидва досягнення навіть потрапили до Книги рекордів Гіннеса.
Загалом сингл став успішним як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках. У Південній Кореї композиція посіла четверте місце в Gaon Digital Chart та третє — у Billboard K-pop Hot 100. А от у США пісня дебютувала на 70 позиції Billboard Hot 100. На момент релізу це стало абсолютним рекордом для сольних кейпоп-виконавиць, зробивши Розе найуспішнішою корейською солісткою в американських чартах.
Пісня для Розе стала глибоко особистим творчим висловлюванням — артистка брала безпосередню участь у написанні тексту та створенні музики. Для співачки було принципово важливо, щоб сольний старт відображав її реальний шлях: від дитинства в Австралії до виснажливих років стажування та статусу світової суперзірки.
Центральна ідея On the Ground — це пошук справжніх цінностей. Розе розмірковує про те, що в гонитві за успіхом та славою люди часто забувають про найважливіше.
Пізніше Billboard вніс композицію до списку 50 найкращих пісень 2021 року, назвавши її "нескінченно приємною мелодією". NME та Rolling Stone India виділили "електричну" енергію треку та його здатність трансформувати прості тексти у глибокі емоційні переживання. Elle та MTV назвали роботу "лірично глибокою", відзначивши ідеальний баланс між впевненістю суперзірки та вразливістю людини, яка залишається вірною собі.
Для Розе успіх On the Ground став доказом того, що її внутрішній світ та бачення музики резонують із мільйонами, роблячи її не просто "голосом гурту", а самостійною та зрілою авторкою.
APT. як прорив карʼєри
Проте справжній глобальний вибух у кар'єрі Розе стався у 2024 році з виходом синглу APT., створеного у співпраці з американським артистом Бруно Марсом. Ця робота не просто очолила чарти у понад 50 країнах, а й докорінно переписала історію досягнень корейських артисток на Заході.
Завдяки цій пісні Розе стала першою корейською солісткою, яка увійшла до трійки чартів Billboard Hot 100 та UK Singles Chart. Успіх синглу став ідеальним фундаментом для релізу її дебютного студійного альбому Rosie, який після виходу в грудні 2024 року посів третє місце в Billboard 200, зафіксувавши статус найуспішнішого сольного альбому корейської виконавиці в історії.
Історія створення APT. бере свій початок з прагнення Розе поділитися частиною рідної культури. Назва та приспів пісні натхненні популярною корейською алкогольною грою, де використовується ритмічне скандування слова apateu. (корейською: 아파트; дослівно "апартаменти")
Розе зізнавалася, що ідея народилася під час студійної сесії, коли вона навчила свою команду грати в цю гру. Попри початкові побоювання співачки щодо того, як світ сприйме пісню про гру з випивкою, вона вирішила довіритися своїй інтуїції.
І коли до проєкту приєднався Бруно Марс, вона запропонувала йому її серед інших трьох пісень. Зрештою композиція перетворилася на драйвовий попрок-гімн. Їхня творча синергія вилилася у харизматичне відео у стилі гаражного гурту, яке побило низку рекордів на YouTube, ставши найшвидшим кліпом азійського виконавця, що досяг мільярда переглядів.
Культурний вплив APT. виявився набагато більшим, ніж хтось міг очікувати. Критики назвали пісню "поппанк-радістю", що поєднує корейську ідентичність із глобальною попкультурою. Музичні експерти підкреслюють, що Розе вдалося зробити локальні корейські меми частиною світового мейнстриму.
У Південній Кореї трек спричинив справжній фурор, повернувши інтерес до класичних корейських хітів минулого. Зокрема, до хіта Юн Суіля 1982 року Apartment (아파트), стримінг якого на Genie Music зріс на 190 % після виходу дуету Розе і Бруно Марса. У телефонному інтерв'ю Yonhap News Юн заявив: "Я вдячний Розе і Бруно Марсу за реконструкцію моєї пісні".
Щобільше, вірусність пісні навіть вплинула на фондовий ринок, де акції компаній, пов'язаних із виробництвом традиційних напоїв та дистрибуцією музики Розе, продемонстрували стрімке зростання. Сингл також став однією з пісень протестів під час політичної кризи у Південній Кореї наприкінці 2024 року.
Професійна спільнота також високо оцінила цей етап кар'єри артистки. Окрім перемоги на MTV Video Music Awards 2025 у категорії "Пісня року", Розе здобула три номінації на премію "Ґреммі-2026", зокрема у престижних категоріях "Запис року" та "Пісня року".
На жаль, вона так не і не змогла отримати жодної нагороди. Втім, вона стала першою кейпоп-артисткою з власним перфомансом на сцені "Ґреммі", заспівавши APT. з Бруно Марсом у новій рок-обробці, а Billboard навіть назвали їхній виступ одним із найкращих того вечора.
Для будь-якого артиста номінація на "Ґреммі" — це найвищий щабель професійного визнання, проте для Розе цей успіх має особливе значення з кількох причин. По-перше, Розе стала першою в історії сольною кейпоп-артисткою, яку номінували у "великій четвірці" (General Field) — головних категоріях премії. Крім того, ці номінації свідчать про високу оцінку вокального виконання, продюсування та, найголовніше, майстерності написання пісні від професійної спільноти (Академії звукозапису). Крім того, це ще один крок до руйнування стереотипу про корейську музику як "екзотичний тренд".
Про альбом Rosie
Після шаленого успіху APT. Розе випустила свій студійний альбом Rosie. Його назва обрана не випадково: саме так артистку називають близькі друзі та родина. Цим жестом співачка підкреслила своє бажання скоротити дистанцію зі слухацтвом і нарешті представити себе не як недосяжну зірку, а як звичайну дівчину, яка переживає складні емоції.
"Я хочу, щоб люди зрозуміли, що я не дуже відрізняюся від звичайної дівчини. Якщо ви послухаєте ці пісні, то, мабуть, легко мене зрозумієте, якщо хтось був у таких стосунках. Це навіть не обов'язково має бути про хлопця, а про будь-які токсичні стосунки", — зазначала вона.
Центральною темою Rosie стала "емоційна відвертість". Розе описує цей альбом як особистий щоденник, присвячений "жахливим двадцятим" — періоду, сповненому токсичних стосунків, душевного болю, гніву та пошуку себе під прицілом мільйонів камер. Це класичний "альбом про розставання", де кожна композиція досліджує різні грані втрати та її проживання. Співачка свідомо пішла на ризик бути вразливою, прагнучи, щоб люди зрозуміли її справжню ідентичність поза сценічним образом Blackpink.
Світові медіа зустріли альбом переважно схвально, що підтверджує високий бал на Metacritic (70/100). Видання Rolling Stone похвалило Розе за "чесність, що знезброює", а Clash назвало платівку "сольним тріумфом", що закріпив за нею статус світової попзірки. Критики відзначили сміливість артистки обміняти звичну "велич кейпопу" на інтимне, майже сповідальне написання пісень. Загалом більшість зійшлася на тому, що альбом є якісним зразком сучасної попмузики, здатної конкурувати з роботами Тейлор Свіфт чи Олівії Родріґо.
Співпраця Розе з модними брендами
Окрім музики, Розе помітна і в індустрії моди. У 2020 році вона стала першою глобальною амбасадоркою Yves Saint Laurent за останні 59 років. Окрім YSL, вона є обличчям ювелірного дому Tiffany & Co., який присвятив їй лімітовану капсульну колекцію Tiffany Lock Rosé Edition із рожевими сапфірами.
У вересні 2021 року вона вписала своє ім’я в історію, дебютувавши на Met Gala як особиста гостя креативного директора Saint Laurent Ентоні Ваккарелло. Цей вихід зробив її (разом із CL) першою айдолкою, яка відвідала цю ексклюзивну благодійну подію.
Її присутність на заходах такого рівня швидко стала регулярною: у травні 2023 року артистка вразила публіку своїм дебютом на Каннському кінофестивалі, з’явившись у витонченому образі від YSL. Проте справжнім визнанням її статусу "ікони стилю" стало повернення на Met Gala 2025. Розе з’явилася у спеціально пошитому смокінгу Saint Laurent, а її образ був настільки резонансним, що її обрали для офіційної щорічної групової фотографії заходу — привілей, який отримують лише найвпливовіші гості вечора.
- Ліса
Лаліса Манобан народилася в тайській провінції Бурірам під ім'ям Пранпрія, яке згодом змінила на Лаліса за порадою ворожки заради успіху в кар'єрі.
Її шлях до світової слави розпочався у чотири роки із занять танцями, що згодом привело її до складу танцювальної групи We Zaa Cool разом із Бембемом із GOT7. У 2010 році, коли дівчині було лише 13 років, вона стала єдиною з 4000 претендентів, хто пройшла прослуховування YG Entertainment у Таїланді. Вона зацікавилася кейпопом ще в дитинстві завдяки таким артистам, як Big Bang та 2NE1, і мріяла піти подібним шляхом.
Переїхавши до Південної Кореї у квітні 2011 року, вона стала першою іноземною стажеркою в історії лейблу. Протягом п'яти років навчання Ліса отримувала найвищі бали A+ за всіма дисциплінами, а також допомагала ставити хореографію для інших трейні попри мовний бар'єр, який вона долала за допомогою Дженні, що спілкувалася з нею англійською всупереч суворим правилам компанії.
Як Дженні та Розе, Ліса також долучалася до робіт колег по лейблу ще до свого дебюту. У 2013 році вона продемонструвала свої танцювальні здібності, знявшись у музичному кліпі Теяна на хіт Ringa Linga, де виступила у складі танцювальної групи разом із майбутніми учасниками гуртів iKon та Winner.
Окрім музичної сфери, Ліса розпочала шлях і в індустрії моди: у березні 2015 року вона отримала свій перший професійний модельний контракт, ставши обличчям бренду вуличного одягу Nona9on, а у 2016 році розширила портфоліо роботою з косметичним брендом Moonshot. Ці ранні проєкти не лише заклали фундамент її майбутнього статусу ікони моди, а й дозволили їй здобути необхідний досвід роботи перед камерою ще до того, як вона стала світовою зіркою.
Чим запамʼятався сольний дебют Ліси
Сольний дебют Ліси у вересні 2021 року із сингл-альбомом Lalisa, який встановив історичну планку: кліп на титульний трек набрав 73,6 мільйона переглядів за першу добу, побивши рекорд Тейлор Свіфт із піснею Me!. Ця робота принесла Лісі статус першої сольної кейпоп-артистки, яка здобула премії MTV Video Music Awards та MTV Europe Music Awards.
Другий сингл Money продемонстрував ще більшу витривалість у чартах, ставши першою піснею корейського артиста, яка досягла позначки в один мільярд прослуховувань на Spotify.
Після офіційного релізу трек миттєво став головним трендом у TikTok та Instagram Reels. Пісня отримала колосальне охоплення завдяки нескінченним танцювальним каверам, креативним едитам та вірусному поєднанню з кадрами серіалу "Гра в кальмара".
Важливою особливістю цього успіху стало те, що композиція повністю вийшла за межі традиційної "кейпоп-бульбашки". Завдяки сучасному західному звучанню та впевненому англомовному репу Money масово використовували у своїх відео люди, які ніколи раніше не цікавилися корейською музикою. Багато користувачів навіть не підозрювали, що це трек кейпоп-виконавиці.
У розмові з Billboard Ліса пояснила, як саме обрала дві пісні для сольного альбому. Вона згадала, що коли вперше почула трек Money, то одразу захотіла зробити цю композицію своєю.
Пізніше, коли команда працювала над Lalisa, пісня мала інший приспів. Саме Тедді (головний продюсер Blackpink) запропонував вставити ім’я співачки у цей фрагмент. Спочатку Ліса сумнівалася, чи не буде дивно постійно повторювати власне ім’я, але після запису зрозуміла, що така деталь надає пісні особливого звучання — і результат їй дуже сподобався.
Хоча пісню Lalisa характеризують як "динамічний хіп-хоп-трек, що має вплив тайської культури", значна кількість музичних медіа розкритикувала її. Наприклад, оглядачка для The Harvard Crimson зазначила, що реп-виконання Ліси досить "грізне", але у самій пісні немає "зв'язного ліричного наративу".
У виданні NME також висловили розчарування якістю треку, назвавши його "незграбним": нібито йому не вистачає глибини, він наповнений тільки самовихвалянням.
В IZM підтримали думку, додавши, що хоча пісня демонструє тайську ідентичність та музичну майстерність Ліси, вона не вражає, а успіх синглу забезпечує тільки популярність Blackpink.
Натомість у Beats Per Minute похвалили виступ артистки, відзначивши, як легко Ліса змінюється зі зміною настрою пісні. А в Billboard зазначили, що трек розширює звучання хітів Blackpink, як How You Like That, і яскраво демонструє тайське походження співачки.
Money також отримала змішані відгуки. Позитивні коментарі критиків і слухачів здебільшого зосереджені на вибуховій енергетиці треку та незаперечній харизмі артистки. Зокрема, у Billboard підкреслювали, що композиція ідеально розкрила потенціал Ліси, довівши її здатність домінувати на західному ринку.
З іншого боку, у виданні NME вказували на слабкість і вторинність лірики, називаючи текст про багатство та марнотратство набором кліше, які не дозволяють розгледіти справжню особистість Ліси. Деякі критики вважали музичну структуру треку занадто безпечною та передбачуваною, порівнюючи її з типовим західним хіп-хопом десятирічної давнини.
Також виникали дискусії щодо автентичності звучання та надмірного використання студійних ефектів, що, на думку скептиків, робило пісню дещо механічною. Крім того, на старті релізу порушували питання культурної апропріації через візуальні образи в кліпі, що додало суперечливості загальному сприйняттю роботи.
Новий етап карʼєри Ліси з Alter Ego
Новий розділ її кар'єри розпочався у 2024 році після завершення контракту з YG на індивідуальну діяльність. Ліса заснувала власну менеджмент-компанію Lloud і підписала контракт із RCA Records, зберігши за собою повне право власності на свої майбутні записи.
А у лютому 2025 року вона випустила дебютний студійний альбом Alter Ego, який посів сьоме місце в американському Billboard 200 та став кульмінацією творчого перевтілення Ліси.
У ньому Ліса вибудовує концепцію навколо того, що кожна пісня представляє інше "альтер-его" — окрему сторону її артистичної особистості. За офіційним описом, проєкт охоплює п’ять різних персонажів — Roxi, Kiki, Vixi, Sunni та Speedi, кожна із власним стилем, естетикою й емоційним тоном, які відповідають окремим трекам і навіть фізичним виданням із власними обкладинками.
Цей підхід виник із бажання Ліси залучити багато музичних жанрів у межах одного альбому, що дозволяє їй не лише експериментувати з різними звуками, але й візуально та концептуально представити різні грані себе як артистки.
Промоція альбому супроводжувалася низкою успішних синглів, серед яких Rockstar, знятий у Бангкоку, та співпраця з Розалією New Woman, яка теж отримала стримані оцінки.
Особливе місце на платівці займає пісня Born Again, записана за участю Doja Cat та Raye. Цікаво, що основною авторкою пісні була сама Raye — її демоверсія пісні просочилася в мережу, коли вона покинула свій колишній лейбл Polydor Records у 2021 році. Пізніше Ліса викупила її та запросила саму артистку до співпраці.
Трек не лише очолив чарти Таїланду, а й приніс співачці історичну третю перемогу в категорії Best K-Pop на MTV Video Music Awards 2025. Цей тріумф дозволив Лісі зрівнятися з гуртом BTS за кількістю нагород у цій номінації, закріпивши її статус найвпливовішої сольної артистки жанру.
Того ж року Ліса стала першою кейпоп-співачкою, яка виступила на церемонії вручення премії "Оскар", а також хедлайнеркою фестивалю Coachella.
Назва Born Again є концептуальним маніфестом, що проголошує відродження Ліси як незалежної сольної виконавиці. Лірично пісня фокусується на темі розриву стосунків, де артистки з іронією та впевненістю описують слабкість своїх колишніх партнерів.
Візуальне втілення треку в кліпі підсилило його філософський підтекст. Кліп починається з кадру годинника, що йде назад, символізуючи відмову від старого життя. Відео, розділене на чотири частини, наповнене алюзіями на сильних історичних та міфологічних жінок, від Клеопатри та Жанни д'Арк до Єви та жертв салемських процесів. Сама Ліса назвала цю роботу даниною поваги стійкості жінок упродовж усієї історії.
Реакція критиків на Born Again була переважно захопленою: оглядачі Billboard і Rolling Stone хвалили незаперечну хімію між виконавицями та "зухвалий" диско-звук, порівнюючи його з провокаційністю Мадонни 80-х.
Втім, реліз не оминула й критика. Зокрема, у Pitchfork зауважили, що пісня — лише "банальна копія диско-стилю Дуа Ліпи", передбачувана та не змогла розкрити голос співачки як інструмент для передачі справжнього тріумфального піднесення.
Проте більшість експертів зійшлися на тому, що Born Again стала успішним експериментом, який дозволив Лісі вийти за межі звичного кейпоп-формату та заявити про себе як про зрілу попартистку світового рівня.
Акторська карʼєра Ліси
Паралельно з музикою Лаліса успішно інтегрувалася в американську кіноіндустрію, дебютувавши під справжнім ім'ям у ролі Мук у третьому сезоні серіалу HBO "Білий лотос", прем'єра якого відбулася 16 лютого 2025 року. Її акторська кар'єра продовжилася участю у фільмі "Тайґо" (Tygo) від Netflix, спінофі бойовика "Евакуація" (Extraction).
Співпраця Ліси з брендами
Як Дженні та Розе, Ліса відома у світі високої моди. Вона є глобальною амбасадоркою таких брендів, як Celine, Bulgari, Louis Vuitton та MAC Cosmetics. Її вплив був настільки потужним, що після публікації фото із сумкою Celine Triomphe пошукові запити на цю модель зросли на 66 %.
Важливим етапом її карʼєри та визнання стало запрошення приєднатися до команди Met Gala — цьогоріч артистка стане однією з членкинь організаційного комітету, який очолюють Бейонсе, Ніколь Кідман та Вінус Вільямс.
Крім моди, вона стала обличчям таких брендів, як Samsung, Vivo та мобільної мережі AIS у Таїланді, де вона є найбільш високооплачуваною знаменитістю.
Завдяки своєму впливу та популяризації тайської культури — від традиційних головних уборів у кліпах до демонстрації приготування сомаеку — Міністерство культури Таїланду у 2023 році офіційно визнало Лісу послинею культури (за роль "провідної сили, що просуває Таїланд у світі за допомогою м'якої сили для підвищення вартості економіки"), а вчені навіть назвали на її честь новий вид квітів Friesodielsia lalisae.
Того ж жовтня Ліса була названа однією з номінантів 2023 року до Азійської зали слави поряд із такими особистостями, як Фредді Мерк’юрі та Рюїчі Сакамото.
Вшанування тайської культури
На особливу повагу заслуговує те, як сильно Ліса цінує своє коріння і не лише промотує себе як артистку, а й широко представляє тайську культуру на глобальному рівні.
Для дебютного сольного кліпу Lalisa за її ініціативою було створено розкішне вбрання, натхненне традиційним тайським костюмом, — золота парчева сукня та вишуканий головний убір "мохот" від бренду Asava. Це викликало хвилю інтересу до традиційних тайських образів і навіть сприяло зростанню продажів традиційного одягу на місцевих ринках Бангкока. Тенденцію визнали не лише фанати, а й премʼєр-міністр Таїланду, який публічно подякував артистці за сприяння популяризації тайської культури у світі.
Ліса зняла кліп Rockstar прямо на вулиці Яоварат у Бангкоку, орендувавши частину однієї з найважливіших для міста артерій, де вона станцювала разом із сотнею місцевих танцюристів. У відео також зʼявилися таїландські трансгендерні інфлюенсерки ("ледібої"), що сприйняли як важливий прояв репрезентації спільноти ЛГБТК+ Таїланду в попкультурі.
А знімаючись у серіалі "Білий лотос", Ліса взяла на себе обов’язки не лише акторки, а й неофіційної культурної консультантки та "пруфридерки" діалогів. Вона допомагала команді локалізувати сценарій, виправляючи мовні нюанси та забезпечуючи точність культурних відсилань, щоб уникнути стереотипного зображення Таїланду. У Таїланді її появу в шоу вважають моментом гордості й можливістю для світу краще пізнати мову та соціальні коди країни.
Джісу
Історія Кім Джісу розпочалася в Кунпхо, де юна Джісу, захоплюючись баскетболом та теквондо, мріяла про кар'єру художниці чи письменниці. Проте навчання в Сеульській школі сценічних мистецтв та участь у драмгуртку змінили її пріоритети.
У 2011 році вона пройшла прослуховування в YG Entertainment, ставши однією з найперспективніших стажерок.
Переддебютні роки Джісу були насичені роботою: вона знімалася в кліпах Epik High на пісню Spoiler + Happen Ending , була моделлю для Nikon та Samsonite і навіть з'явилася в дорамі "Продюсер".
Її візуальна привабливість була настільки винятковою, що конкуренти з SM Entertainment намагалися переманити її прямо під час концерту YG, не знаючи, що вона вже є частиною майбутнього складу Blackpink.
Сольний дебют Джісу
Сольний дебют Джісу відбувся у березні 2023 року з випуском сингл-альбому Me. Він миттєво встановив історичний рекорд, ставши першим альбомом сольної виконавиці в історії Circle Chart, що розійшовся накладом понад мільйон копій за тиждень.
Текст пісні Flower пропонує глибоку метафору подолання токсичних стосунків: головна героїня порівнює розбите серце з ароматом квітів, що залишається після того, як самі пелюстки опадають. Музичні критики видань Rolling Stone і NME високо оцінили поетичний ліризм твору та вокал Джісу, підкреслюючи її здатність поєднувати голлівудську елегантність старої школи з винахідливим сучасним звучанням.
Особливим успіхом стала хореографія до пісні, центральним елементом якої став візуальний прийом із "розквітанням" долонь. Завдяки використанню аксесуара у формі червоної квітки, цей рух миттєво перетворився на масштабний вірусний челендж у TikTok та Instagram. Тренд повністю розмив кордони музичних жанрів: хореографію намагалися повторити не лише фанати корейської культури, а й світові атлети, голлівудські знаменитості та інфлюенсери, які раніше не цікавилися кейпопом.
Таке масове використання треку в соціальних мережах перетворило його на один із головних попхітів року, довівши, що візуальний символізм у поєднанні з доступною хореографією здатний зробити пісню зрозумілою та популярною для аудиторії будь-якого віку та національності.
Нова ера у творчості Джісу розпочалася у 2024–2025 роках після заснування власного лейбла Blissoo та підписання контракту з Warner Records, які працюють із Дуа Ліпою, Gorillas, Sombr, Шер і Мадонною. А сингл Earthquake закріпив її успіх у США, посівши перше місце в Billboard World Digital Songs.
Вона також зʼявилася у міжнародних чартах як сольна виконавиця з британським співаком Зейном (колишнім учасником One Direction) у треку Eyes Closed, який дебютував у Billboard Hot 100 на 72 місці. Це зробило Джісу четвертою учасницею Blackpink, що потрапила до головного американського чарту.
Акторська карʼєра Джісу
Варто визнати, що сольна дискографія Джісу поки що має скромніші цифри порівняно з її колегами по гурту. Проте це легко пояснити зміщенням її пріоритетів: артистка явно більше зацікавлена в акторській кар'єрі, роблячи ставку на великі екранні проєкти, а не на завоювання чартів.
Її перша головна роль у дорамі "Підсніжник" (2021) викликала великий резонанс. Більшість глядачів була приємно вражена тим, як артистка впоралася з надзвичайно складним образом Ин Йонро, продемонструвавши широкий емоційний діапазон у переході від легкої юнацької закоханості до глибокого трагізму та відчаю. Режисер проєкту згодом зізнавався, що енергетика Джісу на кастингу була настільки переконливою, що він не бачив жодної іншої претендентки на цю роль, попри її статус акторки-початківиці.
За образ Ин Йонро вона отримала нагороду "Видатна корейська акторка" на Seoul International Drama Awards, що остаточно вивело її за межі образу простої айдолки.
Втім, сама дорама опинилася в центрі масштабної суперечки через звинувачення у спотворенні історичного контексту Південної Кореї 1980-х років. Основне невдоволення викликав сюжет, оскільки глядачі вважали, що він романтизує образ агента північнокорейської розвідки і це віддзеркалює пропагандистські наративи про звʼязки протестувальників із Північчю, які використовували для дискредитації реального демократичного руху 1987 року. Також акцентували на тому, що імена деяких персонажів спочатку збігалися з іменами реальних діячів протестного руху, що сприймалося як неповага до жертв режиму.
Загалом це спричинило появу онлайн-петицій із вимогою зняти серіал з ефіру, а також відмову кількох рекламодавців від спонсорства проєкту.
JTBC у відповідь заявляла, що "Підсніжник" є художнім твором і не має на меті ігнорувати чи перекручувати історію, розставивши акценти на особистих історіях героїв, а не на реальних подіях, що викликало подальші дебати серед аудиторії.
У 2025 році акторське портфоліо Джісу поповнилося комедійним зомбі-серіалом "Новотопія" (뉴토피아) та повнометражним фантастичним блокбастером "Всезнаючий читач: Пророцтво", де вона зіграла поруч із Лі Мінхо. Її гру критики відзначають як "пишну та емоційно зрілу", що робить її однією з найбільш жаданих акторок-айдолок сучасності.
Співпраця Джісу з модними брендами
У модній індустрії Джісу називають "Human Dior". Ставши глобальною амбасадоркою дому у 2021 році, вона безпосередньо вплинула на естетику бренду: тодішня креативна директорка Марія Грація К'юрі заявляла, що колекція осінь — зима 2021 була натхненна саме Джісу. А на честь її 28-річчя Dior випустив новий відтінок блиску для губ "031 полуниця".
Окрім Dior, артистка є обличчям ювелірного дому Cartier, представляючи лінійку Panthère de Cartier, а також співпрацює з Alo Yoga та Tommy Hilfiger.
Вплив Джісу вимірюється не лише продажами, а й культурними трендами. Її авторські ідеї макіяжу та зачісок стають вірусними, а створені нею персонажі для гри KartRider Rush+ (кролик Чічі) мають величезну популярність.
Директор Корейського інституту досліджень мови Лім Сонсун у 2020 році зазначив, що корейська хвиля у світовій спільноті швидко руйнує традиційну західну культурну домінацію, назвавши Джісу та Чонгука еталонами світової краси, що випередили акторів Олівію Гассі та Джеймса Діна.
Вплив Джісу на індустрію високої моди досяг піка у 2024 році, коли за даними аналітичної платформи Lefty вона була офіційно визнана провідною інфлюенсеркою в сегменті розкоші. Згідно зі звітом, артистка продемонструвала дивовижний середній рівень залученості аудиторії у 5 %, що є надзвичайно високим показником для акаунтів із багатомільйонною кількістю підписників.
Її здатність конвертувати власну популярність у комерційний успіх брендів була підкріплена конкретними цифрами: сукупна зароблена медіавартість (EMV), яку вона згенерувала за рік, становила колосальні 227 мільйонів доларів. Цей результат підкреслив її статус ключової фігури для таких модних домів, як Dior та Cartier, доводячи, що кожна публікація Джісу є потужним інструментом глобального маркетингу, що формує споживчі настрої в усьому світі.
Blackpink і Україна
Розповідаючи про Blackpink, не можна не згадати й Україну.
З одного боку, учасниці колективу утримуються від відкритих політичних заяв на підтримку України після початку повномасштабного вторгнення. З іншого — часто з’являються в образах від українських дизайнерів. Утім, це є скоріше визнанням якості та естетики вітчизняних брендів, аніж свідомим актом політичної солідарності.
Наприклад, Ліса викликала справжній фурор на церемонії премії "Еммі 2025", з'явившись у сукні від Lever Couture, заснованого українською дизайнеркою Лесею Верлінг’єрі з Одеси.
"На премії «Еммі 2025» світова зірка Ліса перетворила червону доріжку на справжню казку в сукні-лотосі від Lever Couture, створеній на замовлення", — йдеться в повідомленні бренду.
Цей вихід приніс бренду колосальну медіавартість у мільйони доларів, а також миттєво вивів його в топ за пошуками в мережі. Щобільше, зйомку ґлемботом Ліси саме у цій сукні його режисер Коул Воллісер назвав найкращою за увесь 2025 рік.
"Найкращим ґлемботом за весь рік став ґлембот Лізи із «Еммі»... Це було неймовірно. Вона була така мила. Ми зробили два дублі; сукня була дивовижною. Вигляд був дивовижним", — розповів він у своєму підсумковому відео.
А на концерті гурту в Лос-Анджелесі в межах туру Born Pink вона зʼявилася у мініспідниці ручної роботи із кришталевою бахромою Crystal Fringe Skirt від українського дизайнера Івана Фролова.
Також Дженні зʼявилася у мінісукні Balaclava із шовкового трикотажу від українського бренду Bevza на обкладинці американського видання Elle у 2022 році.
А капелюшки від Ruslan Baginskiy одягали всі учасниці гурту — в них вони зʼявилися у кліпі на пісню Ice Cream, яку вони записали з Селеною Ґомес.
На своїй сторінці у Facebook дизайнер Руслан Багінський розповів: "Як думаєте, на кого в Парижі реагують найголоснішими криками? Мадонна? Анна Вінтур? Blackpink. Довелося випити не один бокал розе після того, як нас майже знесли на інший бік вулиці — фанати влаштували слем, щоб зробити фотки з Джісу, Дженні, Розе та Лісою. В південнокорейського гурту і чотирьох його солісток на 5 акаунтів в Instagram — 154 мільйони фоловерів. Сьогодні вийшов їхній кліп на спільний трек з Селеною Ґомес Ice Cream, а значить, два кашкети Ruslan Baginskiy зібрали 35 мільйонів переглядів за 7 годин. Check it out!".
Однак дівчат із Blackpink з Україною поєднує не тільки мода, а й співпраця з режисеркою Таню Муїньо.
У 2024 році вона стала режисеркою кліпу Mantra для Дженні. Пісню записували та знімали кліп у Лос-Анджелесі, США. За 7 годин після публікації кліп на YouTube набрав майже 6 млн переглядів.
"Ця пісня та кліп — послання всім жінкам любити себе такими, якими ви є. Це ваш гімн. А ще — це ідеальна пісня, щоб відзначити початок нової ери", — розповіла Дженні.
У Billboard назвали трек справжнім гі́мном для дівчат по всьому світу.
Не менш значущою стала робота Муіньо з Розе над візуальним супроводом треку Number One Girl.
В чуттєвому відео Розе через танець передає свої емоції, а згодом до неї приєднується партнер. Тут режисерка допомогла артистці розкрити її більш інтимну та вразливу сторону, використовуючи складні світлові метафори для візуалізації внутрішнього світу співачки.
Однак дівчата з Blackpink відзначилися не тільки роботою з українськими митцями чи дизайнерами, а й більш неоднозначними взаємодіями.
У 2025 році Розе взяла участь у проєкті Saint Laurent Love Letters, де вона зачитала два листи — лист Льва Толстого до Валерії Арсеневої та лист Оскара Вайльда до лорда Дугласа.
Чому Blackpink критикують
Феномен Blackpink супроводжується гострою полемікою, яка нині перейшла від обговорення музики до глибокого аналізу ролі гурту як глобального культурного явища. Їм закидають повторюваність музичної формули, нестачу нових релізів і надмірну концентрацію на іміджі замість творчості.
- Творча формула і експлуатація гурту компанією
Найчастішим закидом з боку музичної спільноти та профільних видань, таких як Rolling Stone та NME, є повторюваність музичної формули. Критики зауважують, що гурт роками експлуатує ту саму структуру треків — динамічний треп-біт, вибуховий приспів та масштабне танцювальне аутро.
Складається враження, що вони просто бояться ризикувати, а корейські медіа часто називають їхню творчість "формулою, що працює занадто добре, щоб її змінювати".
Мала кількість релізів та величезні паузи між альбомами підживлюють теорію про те, що YG Entertainment свідомо обмежує дискографію гурту для штучного створення дефіциту, перетворюючи музику лише на один з елементів маркетингу.
Особливо гострою критика стала під час Deadline World Tour 2025 року. Соціальні мережі та форуми (Reddit, X) переповнені відгуками фанатів, які висловлюють втому від передбачуваності шоу.
Однією з головних претензій стало те, що сетліст нового туру мало відрізняється від попереднього туру Born Pink, а значна частина репертуару — це старі хіти без суттєвих змін. Деякі фанати прямо писали, що вони чекали новий музичний досвід, а отримали багато того ж самого, що й раніше — і це викликає розчарування з урахуванням високих цін на квитки.
Крім того, глядачі часто звертали увагу на проблеми зі сценічною синхронністю та енергетикою, а технічні недоліки зі звуком на концертах у Сінгапурі (занадто гучні баси, недостатня чіткість вокалу, сумбурне звучання, яке робить важким сприйняття пісень) спровокували обговорення того, чи відповідає якість шоу захмарним цінам на квитки.
Користувачі X (Twitter) навіть жартували: "They should rename it ‘Deadline’ because it looks like they’re running out of it" ("Вони повинні перейменувати його на «Дедлайн», тому що, схоже, у них закінчується час").
Найгостріша критика спрямована на YG Entertainment, яку фанати звинувачують у надмірній комерціалізації.
У Кореї ширилися повідомлення про сидіння, де майже не видно сцени, хоча квитки коштували досить дорого. Фанати звертали увагу, що такі місця продавалися як звичайні, без відповідної позначки "обмежений огляд", що спровокувало обурення — і навіть офіційні вибачення від YG через ситуацію.
Хоча це не є критикою самих учасниць, це породжує негатив проти YG як організатора, у когось навіть виникає враження "cash grab" — заробляння на фанатах без достатнього сервісу.
- Мізогінні тексти
Окрім того, Blackpink неодноразово ставали об’єктом критики через тексти пісень, які нібито просувають внутрішню мізогінію. Найбільше дискусій викликають рядки, побудовані на тропі "я не така, як інші дівчата" (так звана Pick-me girl energy).
Наприклад, у Typa Girl є рядок I’m not like these other girls at all, який у соцмережах та фан-спільнотах критикують саме за те, що він звучить як протиставлення себе іншим жінкам. А Pretty Savage рядок All of these girls on some uppercase shit... all cap виглядає як спроба піднятися через приниження інших.
Частина слухачів вказує, що такі тексти суперечать самій ідеї жіночої солідарності, яку гурт начебто має уособлювати.
Зокрема, це пояснюють тим, що тексти гурту часто є продуктом "чоловічого погляду" (male gaze) продюсерського центру YG Entertainment. Тексти створюють як комерційний продукт для підтримки іміджу "недосяжних королев", що автоматично передбачає наявність "інших", менш успішних суперниць.
Цей контраст стає ще помітнішим, коли учасниці переходять до сольної творчості. В англомовних музичних виданнях, як-от NME та Rolling Stone, підкреслюють, що, наприклад, Розе у своїх піснях досліджує вразливість і особисту свободу, а Ліса у треках на кшталт Rockstar демонструє впевненість, що базується на власних досягненнях, а не на порівнянні з іншими. А пісню Дженні Mantra взагалі називають "феміністичним гі́мном".
- Глобалізація проти автентичності
У Південній Кореї Blackpink часто стають об'єктом критики через надмірну орієнтацію на західний ринок. Сольні проєкти учасниць частина корейського соціуму сприймає як "пошук західної валідації", що нібито розмиває національну ідентичність.
Виникають суперечки й навколо стандартів краси та фемінізму: якщо на Заході їхній образ сприймають як маніфест жіночої сили, то в Кореї їх часто звинувачують у надмірній сексуалізації та репродукуванні нереалістичних еталонів, що тиснуть на молоду аудиторію.
Водночас варто розуміти, що те, як дівчата виглядають, не є їхнім вільним вибором — це жорстка вимога індустрії та того ж суспільства. Вони опиняються у пастці подвійних стандартів: від них чекають повної відповідності нереалістичним параметрам, але водночас їх же критикують за те, що цей образ тисне на молоду аудиторію.
- Критика за відверті образи
Blackpink також неодноразово критикували за вибір сценічних образів і публічних появ, які деякі глядачі вважають надто відвертими.
Зокрема, Дженні зазнала негативної реакції частини аудиторії після зйомок у серіалі "Ідол", де вона зʼявлялася в нетипових для кейпопу костюмах — наприклад, металевому топі без додаткового вбрання під ним.
Такий образ викликав широку дискусію в мережах про межі сексуальності для айдолки та про те, наскільки подібні рішення відповідають очікуванням частини фанатів і консервативних глядачів. Глядачі також часто акцентують на "західному" стилі одягу, який, на їхню думку, порушує традиційну скромність айдолів.
Також суспільний резонанс спричинило рішення Ліси взяти участь у виступах паризького кабаре Crazy Horse — шоу, що відоме своїм еротичним стилем. У вересні 2023 року вона стала однією з небагатьох азійських зірок, які виступали на цьому майданчику, і це викликало жваву дискусію в соціальних мережах. Частина критиків схарактеризувала участь у такому шоу як надто відверту, що начебто суперечить іміджу кейпоп-айдолки та шкодить репутації гурту.
У Китаї це призвело до ще радикальніших наслідків: сторінка Ліси на китайській платформі Weibo була заблокована, а бренди (зокрема, Celine та Bvlgari) тимчасово приховали контент із нею для цього регіону. Причиною блокування називали скарги на нібито порушення місцевих правил щодо "вульгарного" чи "недоречного" контенту після її виступів у кабаре.
Натомість західні медіа (такі як Rolling Stone та CNN) підтримали дівчат, розглядаючи їхні дії як крок до дестигматизації жіночої сексуальності в азійському шоубізнесі.
- Брендинг на шкоду мистецтву
Трансформація Blackpink із музичного гурту на "колекцію глобальних брендів" (Dior, Chanel, Saint Laurent, Celine) викликає побоювання щодо пріоритетів артисток. І це навіть створює дистанцію між гуртом та фанатами. Критики зазначають, що статус ікон стилю став для учасниць золотою кліткою, де будь-який творчий експеримент може зашкодити багатомільйонним рекламним контрактам.
Загалом варто визнати, що Blackpink за 10 років від свого дебюту стали не просто одним із найуспішніших жіночих гуртів у світі, а культурним явищем, що змінило сприйняття кейпопу на глобальному рівні. Їхня музика, візуальна естетика й образ упевненої жіночої суб’єктності створили новий стандарт для індустрії.
Сьогодні вони стоять перед найскладнішим викликом у своїй кар'єрі: необхідністю довести, що Blackpink досі актуальні в умовах, коли кожна учасниця вже є повноцінною сольною одиницею.
Попри скептицизм критиків та організаційні труднощі останнього туру, рішення дівчат повернутися до спільної діяльності говорить про те, що вони поважають одна одну та той спадок, який створили за 10 років спільної роботи.
Заснування власних лейблів не стало початком кінця, а навпаки — дозволило артисткам акумулювати індивідуальний досвід, щоб повернутися в гурт у своїх найсильніших версіях.
Як зазначають самі учасниці, Blackpink для них — це не просто робочий контракт, а невіддільна частина ідентичності та життя, яку вони прагнуть розвивати заради себе та своїх фанатів.
Ще в серпні 2024 року Ліса підтвердила, що Blackpink все ще на піку популярності, сказавши: "Звичайно, ми продовжуємо, це точно. Ми так пишаємося Blackpink, і я люблю Blackpink. Це не лише завдяки нашим фанатам, це заради нас самих. Сумнівів не було. Це наше життя".
У січні 2025 року Дженні зʼявилася на обкладинці Billboard та відверто розповіла про свої почуття до учасниць гурту.
"Я сумувала за дівчатами. Я сумувала за турами з ними. Я сумую за нашими кумедними моментами", — сказала вона, додавши: "Кожна пройшла власний шлях [протягом] цього часу, і я рада поділитися цим із дівчатами. Я хочу сказати, що це будуть найсильніші [версії] нас самих, які хтось коли-небудь бачив".
Розе ж, коли її запитали, чому Blackpink возз'єдналися після сольного успіху, зауважила: "Я думаю, що ми всі дуже поважаємо те, що побудували за стільки років — це все наше життя. І цілком логічно, що ми хочемо робити більше, давати більше і показувати більше нашим фанатам. Ми хочемо бути тут, бути присутніми".
Втім, вона повідомила, що фанатам не варто очікувати спільних виступів Blackpink протягом тривалого часу. А Джісу зазначила, що готує нову сольну музику після групового релізу та закінчення зйомок дорами.
Усе це породжує спекуляції та теорії змови про неминучий розпад Blackpink після цього альбому.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
