Олександр Мурашко — один із найяскравіших українських художників початку ХХ століття, який поєднав академічну школу з модерністичними впливами. Його творчість демонструє перехід українського живопису від "салонного реалізму" до символізму та імпресіоністичних пошуків.
Цього року минає 150 років від дня його народження — нагода знову поглянути на спадщину митця, який доєднався до формування фундаменту українського модерну.
До 150-річчя Мурашка низка музеїв проводять виставки з його роботами, зокрема в NAMU триває виставка "Олександр Мурашко. Кольорові модуляції", а в Київській картинні галереї — "Олександр Мурашко. Київські вібрації".
Суспільне Культура зібрало 5 знакових робіт Олександра Мурашка, з яких можна почати знайомство з художником.
"Похорон кошового" (1900)
Ця робота принесла Мурашкові міжнародне визнання — золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі 1900 року. Картина демонструє його ранній період, коли художник ще перебував під впливом історичного жанру й академічної школи. Мурашко показує трагічний обряд поховання козацького ватажка, наповнюючи композицію глибоким психологізмом і внутрішньою драматургією.
Важливо, що художник зображує сцену не як суху реконструкцію минулого, а як емоційне дійство, у якому відчувається туга за героїчним минулим України. Композиційна структура та освітлення вказують на знайомство Мурашка з творами Іллі Ріпина, проте вже тут помітна його схильність до більш вільної живописної манери.
"Дівчина в червоному капелюсі" (1902–1903)
Одна з найвідоміших жіночих постатей у творчості Мурашка. Картина стала поворотною у його художньому баченні — від історичного живопису він переходить до камерного портрета, де головну роль відіграє колір, світло й емоційна атмосфера.
Контраст між червоним головним убором і холодними відтінками тла створює ефект напруження, а мазки стають все більш схожі на імпресіоністичні. Мурашко зображає дівчину як самостійну особистість із власним світлом та внутрішньою гідністю.
Ескіз до картини "Карусель" (1906)
Одна з найпоетичніших і водночас найдинамічніших робіт художника. "Карусель" — це символ життя, руху й мінливості. Мурашко тут експериментує з ритмом і кольором, створюючи відчуття вихору. Фігури, освітлені вечірнім світлом, здаються частиною великої орбіти.
Картина демонструє вплив модерну — плавність ліній, декоративність, акцент на емоційному переживанні моменту. Водночас у ній є щось глибоко філософське: карусель стає образом людського існування, де радість і тривога зливаються в один нескінченний рух.
"Благовіщення" (1909)
Це одна з найпоетичніших робіт Мурашка, в якій він звертається до євангельського сюжету, трактуючи його як момент внутрішнього осяяння. Художник поєднує сакральність і людяність, перетворюючи образ Марії на символ чистоти й духовного пробудження. Композиція вирізняється м'яким світлом, яке, здається, поступово розчиняє матеріальність простору.
Композиційно Мурашко відходить від симетрії — замість статичної сцени він будує тонку драматургію світла. М'які, майже імпресіоністичні переходи кольору створюють атмосферу раннього ранку або передвечірньої години, коли світло здається живим. Саме воно стає головним героєм полотна — видимим знаком присутності Божої благодаті. "Благовіщення" показує, наскільки близьким Мурашкові був світ символізму та модерну, де релігійний сюжет стає метафорою внутрішнього досвіду.
"Квіткарки" (1917)
Одна з останніх робіт художника, створена вже після Першої світової війни, у часи, коли він викладав у Київському художньому інституті й активно підтримував молоде мистецтво.
Композиційно полотно демонструє відхід від академічної симетрії. Фігури розташовані живо, динамічно, створюючи певний ритм. Художник працює з яскравою, але м'якою палітрою, де кольори квітів органічно інтегровані у загальний колорит сцени, а світло підкреслює об'єм і присутність персонажок.
З точки зору творчих пошуків Мурашка, "Квіткарки" демонструють синтез академічної техніки та модерністичних пошуків. Це можна помітити, поглянувши на вільні мазки й увагу до світла та повітря, що створюють ефект імпресіоністичної свіжості, водночас залишаючи чіткий рисунок.
Ця робота важлива для розуміння українського модерну, адже поєднує національний колорит і західноєвропейські тенденції, показуючи, як митці Київської школи живопису адаптували модерністські принципи до локального контексту.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
