На київському залізничному вокзалі триває інтерактивна виставка Ukraine Wow. У межах експозиції, що складається з п’яти частин – "Земля", "Правителі/Воїни", "Мислителі", "Митці" та "Спадкоємці" – представлено понад сто експонатів.
Проєкт реалізували ГО Ukraine WOW та агенція Gres Todorchuk у співпраці з "Укрзалізницею" та українськими бізнесами. Кураторкою виступила Ксенія Малих.
Суспільне Культура зібрало десять експонатів, на які варто звернути увагу.
Шабля Івана Мазепи
Іван Мазепа — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687–1704) і всій Наддніпрянській Україні (1704–1709). Князь Священної Римської імперії (1707—1709).
Зброю виготовили наприкінці XVII століття у Стамбулі, адже тоді це був ремісничий центр Османської імперії. Ще до того як став гетьманом, Мазепа подарував цю шаблю осавулу Савичу за гарну службу. А його нащадки продали її збирачу колекції української старовини Василю Тарновському. У 1925 році артефакт став частиною колекції Чернігівського обласного історичного музею імені Тарновського.
21 грудня 2024 року, Олександр Усик підняв на ринзі шаблю Мазепи, після перемоги над Тайсоном Ф'юрі. А 18 липня зброю експонували у Королівській зброярні Великої Британії, а на відкриття експозиції завітав британський актор та письменник Стівен Фрай.
Вага шаблі – 920 грамів, а довжина – 96 сантиметрів. Вона інкрустована високопробним золотом, сріблом і дорогоцінними каменями. У декорі використаний рослинно-геометричний орнамент та сюжети християнської іконографії.
Уздовж клинка напис давньо-грецькою, який у перекладі на українську звучить так: "Всю надію свою на тебе покладаю, Мати Божа, захисти мене під покровою своєю!".
"Золотий м'яч" Андрія Шевченка
"Золотий м'яч" – нагорода, яка присуджується найкращому футболісту Європи, а з 2007 року — найкращому футболісту світу. Її заснував французький журнал France Football у 1956 році.
У 2004-му, рік, коли виграв Андрій Шевченко, видання опублікувало список з 50 кандидатів на нагороду, а в опитуванні взяло участь 52 футбольні асоціації з Союзу європейських футбольних асоціацій.
Кожен із членів журі обирав п'ятьох футболістів, які, на його думку, є найкращими гравцями Європи. За перше місце нараховували 5 очок, а за кожне наступне на одне менше. Представник від України, газета "Спорт-Експрес", віддала Андрію Шевченку перше місце і, відповідно, 5 очок.
Результати голосування опублікували 14 грудня 2004 року в журналі France Football. На момент присвоєння нагороди Андрію Шевченку було 28 років, він грав на позиції нападника в італійському футбольному клубі "Мілан".
Шевченко став першим представником України, який отримав "Золотий м’яч". У 1975 році переможцем став Олег Блохін, а у 1986-му – Ігор Бєланов, вони також були українцями і грали у складі "Динамо", але тоді Україна входила до складу СРСР.
Пачка Варвари Каринської
Варвара Каринська, до шлюбу Жмудська, народився у 1886 році у Харкові. У 1924-му емігрувала до Європи: жила у Берліні, Брюсселі та Парижі, де працювала з Сальвадором Далі, Марком Шагалом та іншими художниками і створювала костюми балетних труп. 1939 року переїхала до Нью-Йорку, де впродовж 1940-1970-х років створила майже всі костюми до постановок засновника New York City Ballet Джорджа Баланчина.
Також працювала над костюмами для мюзиклів на Бродвеї та фільмів у Голлівуді. У 1948 році отримала "Оскар" за костюми до фільму "Жанна д’Арк" Віктора Флемінга, а за чотири роки була вдруге номінована на премію за костюми до фільму-балету "Ганс Крістіан Андерсен".
Каринська осучаснила дизайн балетної пачки. Оскільки танець вимагав все більшої свободи і пластики, модельєрка зробила м’які багатошарові пачки без обручів і спиць, а також модифікувала корсет. Нове вбрання мало чимало переваг: легке, зберігає форму і водночас не заважає рухам танцівниці. Саме тому пачка популяризувалася і стала загальноприйнятою в балетному світі.
На Ukraine WOW експонується саме така пачка під назвою powder puff. Варвара створила її у 1950 році для балету Symphony in C, балетмейстером якого виступив Джордж Баланчин.
Статуетка "Оскар"
"Оскар" — найпрестижніша нагорода в кінематографі Сполучених штатів Америки. Премія вручається Американською академією кіномистецтва щорічно, з 1929 року.
Статуетку "Оскар", офіційна назва якої "Нагорода Академії за заслуги", створив скульптор Джордж Стенлі за проєктом художнього директора компанії MGM Седріка Гіббонса у 1939 році. Вона має вигляд лицаря з мечем, який стоїть на кінобобіні з п'ятьма спицями, що символізують 5 кінопрофесій – актори, сценаристи, режисери, продюсери та техніки.
Висота фігурки приблизно 34 сантиметри, а вага – близько 3,86 кілограма. Основний матеріал, з якого виготовляється статуетка – бронза, що покриваються 24-каратним золотом.
Фільм "20 днів у Маріуполі" Мстислава Чернова здобув "Оскар" як найкращий повнометражний документальний фільм і став перший українським фільмом, який отримав премію Американської академії кіномистецтва.
Стрічка розповідає про перші тижні бойових дій у Маріуполі Донецької області під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року. Над фільмом працювали режисер і фотограф Мстислав Чернов, фотограф Євген Малолєтка та продюсерка й журналістка Василіса Степаненко.
Кіно стало найкасовішим документальним фільмом в Україні за 2023 рік, зібравши 500 тисяч гривень тільки за перший вікенд прокату. Стрічка також перемогла у номінації "Найкращий документальний фільм" британської кінопремії BAFTA. А Мстислав Чернов отримав премію Гільдії режисерів США (DGA Awards) за "видатні режисерські досягнення в документальному кіно".
Копія Золотої пекторалі
Пектораль, тобто нагрудна прикраса, була знайдена 1971 року у кургані скіфського періоду Товста Могила, що у Дніпропетровській області. Відкриття відбулося у межах археологічної експедиції, яку очолював Борис Мозолевський.
Прикраса має місяцеподібну форму і складається з трьох ярусів: ймовірно, зображена на них історія символізує уявлення скіфів про три світи – земний (верхній ярус), божественний (рослинний ярус, розташований у центрі) і потойбічний (нижній).
Нині пам'ятка, яка виготовлена з золота 958-ї проби, зберігається у Скарбниці Національного музею історії України. Оригінал експонується дуже рідко, натомість широкій публіці представляють копію з бронзи і позолотою.
Копія козацької"Чайки"
"Чайка" — це модель веслово-вітрильного човна, який не має палуби. У XVI-XVII столітті ним послуговувалися козаки, а також подібні човни були поширені на прикордонних територіях Османської імперії.
Довжина човна варіювалася від 15 до 22 метрів, а ширина сягала 4 метри. Таким чином у судні вміщувалося до 70 людей.
Основу чайки видовбували з цільного стовбура липи, осики, верби чи дуба, а потім її оббивали дошками. До кожного кінця прилаштовували окреме стерно, завдяки чому чайка в будь-який момент могла змінити курс на 180 градусів. На будівництво витрачали близько двох тижнів.
Статуетки "Євробачення"
Україна вперше стала учасницею "Євробачення" у 2003 році. Тоді країну представив Олександр Пономарьов з піснею Hasta la vista.
У 2004-му Україна здобула свою першу перемогу завдяки пісні Руслани Wild dances. У 2016 році Джамала виборола другу нагороду для України з піснею "1944".
У 2022-му Україна втретє стала переможницею конкурсу, адже "Стефанія" у виконанні Kalush Orchestra заробив рекордні для "Євробачення" 439 балів від глядачів і двадцять вісім найвищих оцінок (12 балів). Ще до перемоги Kalush Orchestra пообіцяли розіграли свою нагороду у разі виграшу. Гурт продав свою нагороду на аукціоні разом з "Фондом Сергія Притули" за 900 тисяч доларів, проте згодом отримав новий трофей.
Таким чином в України є три статуетки "Євробачення", які і представлені на Ukraine Wow. Дві з них — у вигляді мікрофона і одна зі
Лише з 2008-го статуетка отримала уніфікований дизайн: скляний мікрофон. Його розробив майстр з художнього скла К'єлл Енгман. Статуетка доволі крихка, у 2024 році, переможиці пісенного конкурсу Nemo випадково розбили статуетку прямо на сцені.
Пояс Усика
На виставці представлено пояс Undisputed, з англійської перекладається як абсолютний. Це титул, що надається боксерам, які одночасно володіють титулами чемпіона світу усіх основних організацій. Йдеться про Світову боксерську асоціацію (WBA), Світову боксерську раду (WBC), Світову боксерську організацію (WBO) та Міжнародну федерацію боксу (IBF). Ці установи визнані одна одною і Міжнародним залом боксерської слави.
Олександр Усик завоював пояс, коли став першим за 25 років абсолютним чемпіоном у важкій вазі, здобувши перемогу над Тайсоном Ф'юрі.
Відтворена хата Поліни Райко
Поліна Райко – українська художниця-самоучка, яка почала малювати у 69 років. Поєднуючи християнську, радянську та язичницьку символіку мисткиня розписала власний будинок, літню кухню, хвіртки, паркани і гаражні ворота у своєму будинку в Олешках, Херсонщина.
Це один з яскравих прикладів українського наївного мистецтва (або ар брюту). Вона зображала сюжети з фантастичними звірами, свої сни, родинні портрети, які перемальовувала з фотографій, у її стінописах також наявні й релігійні образи.
Після смерті художниці, у 2004 році, її будинок придбало подружжя шанувальників мистецтва з Канади, однак через плин часу хата почала руйнуватися. Тоді створили благодійний фонд імені художниці, який акумулював кошти для популяризації її творчості. А згодом будинок був позначений як пам’ятка, що охороняється Законом України "Про охорону культурної спадщини". Перед повномасштабним вторгненням будинок художниці вдалося відцифрувати.
7 червня 2023 року Семен Храмцов, представник фонду Поліни Райко, повідомив, що будинок опинився під водою. 16 червня 2023 року він оприлюднив знімки, що підтвердили руйнування і зазначив, що збереглося лише 30-40% фресок.
Відтворене панно Алли Горської – "Боривітер"
У 1967 році художниця, монументалістка і громадська діячка Алла Горська створила мозаїчне панно "Боривітер" для оздоблення інтер’єру колишнього ресторану "Україна" у Маріуполі. Над ним вона працювала разом з Віктором Зарецьким, Галиною Зубченко, Борисом Плаксієм, Григорієм Пришедьком, Василем Парахіним та Надією Світличною.
У липні 2022 року стало відомо, що робота зруйнована російськими військами.
У 2024 році відбулася виставка "Алла Горська. Боривітер", що стала першою ретроспективою художниці. На полотнах, що звисали в атріумі Українського дому зобразили "Боривітер".
12 червня 2025 року у центрі Києва представили відтворену мозаїку. Над нею три місяці працювали 15 художників-монументалістів та дослідників, серед яких Анастасія Лелюк, Тетяна Тадай, Інга Леві, Ольга Чикало, Аля Сєгал, Тамара Турлюн, Поліна Пискурьова, Анастасія Антонець, Тетяна Бакум, Андрій Фішер, Ганна Круть. Команду очолили онука Алли Горської Олена Зарецька та культурна менеджерка Настя Іщенко.
Аби максимально наблизитися до оригіналу, з різних куточків країни та світу привезли понад 700 кг матеріалів: від непрозорого скла смальти та плитки потрібних кольорів до металевих плит і алюмінієвих ложок. Для подальшого транспортування мозаїки розробили унікальну конструкцію із 68 пазлів, які збираються на металевий каркас.
Далі проєкт вирушив у тур: мозаїку представили на Трафальгарській площі у Лондоні, де її відкрив Олександр Усик, Львові та Харкові. Опісля "Боривітер" повернувся до Києва, аби стати частиною експозиції Ukraine WOW.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
