Інді-артистка Alice Change 10 жовтня випустила гіперпоп-альбом Alice Challenge. У ньому вона кидає виклик собі не лише музично, але і лірично та концептуально.
Реліз складається з 6 треків, які артистка присвятила своїм улюбленим явищам попкультури та буденним речам: у пісні "Карамельна любов" вона порівнює романтичні почуття із солодощами, а у "Таро-паті" описує веселу вечірку з ворожінням.
До того пісні Alice Change були здебільшого присвячені темам війни ("Не вистачає кисню"), міжлюдських взаємин ("Не його типаж") та ментального здоровʼя (Silly Brain). Два роки тому ми вже говорили про це з артисткою — тоді вона хотіла, щоб "люди не до*#%увалися одне до одного".
За цей час музика Alice Change змінювалась, але переглядів та прослуховувань їй це не приносило. Гучний сплеск інтересу у 2022 році з часом спав, хоча якість музики та відеоробіт ставала кращою.
Тож у цьому інтерв'ю проєкту "Artилерія" журналіст Суспільне Культура Вінстон Вон намагається з'ясувати, чи кардинальна зміна образу може дати артистці нову хвилю популярності. А також поговорив про те, які виклики постали під час роботи над альбомом та чому не варто відмовлятися від старих хобі.
Наскільки складною для тебе була та зміна образу, яка відбулася з виходом нового альбому? Адже до цього ти писала рок-музику, а зараз – гіперпопГіперпоп — музичний жанр, основою якого є деконструкція жанрових кліше поп-музики та їхнє гіперболізоване використання. Гіперпоп нерідко перетинається із експериментальною електронікою..
Я боялась, що нічого не вийде, тому що я вже багато разів змінювала свій образ та жанр. Я дуже багато років займаюся музикою, і майже кожного разу це закінчувалось не дуже добре. Тому мені було страшно, що знову не вийде: я знову вкладу всі свої ресурси, та нічого не отримаю. Але потім якось пішло все гладенько, і сам процес переходу пішов дуже весело, напевно.
Я повністю змінила свій підхід до музики, і виявилось, що можна робити це з фаном, з легкістю, зовсім по-новому. І нібито я відчула, що цей новий стиль дуже автентичний для мене.
Інші люди мені теж казали, що нарешті мені підходить те, чим я займаюся.
Єдине, що морально постійно експериментувати — оце важко, тому що ніколи не знаєш, як зреагує аудиторія, чи не понабігають хейтери, що скажуть оглядачі.
Кожен попередній реліз супроводжувався зміною твого образу як артистки. Можна сказати, що твоя творчість ділиться на ери, які припадають на вихід кожного альбому. Отже, ким наразі є Alice Change в ері Alice Challenge? Що це за персонажка?
Це не персонажка, це просто я. Кожна моя ера — це частинка мене. Зараз це більш інфантильна, кринжова і весела я, а до цього, коли я писала рок, це була депресивна я, більш серйозна.
Але це все одно я. Тобто я ніколи не граю роль. І всі пісні, навіть Bubble Tea — це все одно про мене. Я не вмію писати, вигадуючи щось, я завжди беру все зі свого життя, навіть якщо це дуже жартівлива пісня.
Чим було викликане рішення перейти саме в музичному плані з інді-року до гіперпопу?
У рок-музиці спочатку в мене все прекрасно виходило. Я думала, що це вже остаточно мій жанр. У 2022-му вийшло круто залетіти, справи пішли дуже добре. Але пройшло три роки і я зрозуміла, що після того успіху вже нічого нікуди далі не рухається.
Усі мої колеги, з якими я одночасно стартувала, вже далеко попереду і мають набагато більші успіхи, цифри, а я залишилась на тому ж самому рівні.
Я не бачила подальшого розвитку, тож треба було або продовжувати так само і сподіватись, що щось зміниться, або ризикнути і спробувати ще щось нове. І я вибрала саме другий варіант, бо не хотілося просто чекати ще багато років, поки щось зміниться.
Зі зміною жанру в тебе з'явилась нова аудиторія, чи просто та, яка вже була, адаптувалася до нового звуку?
Ну, і те, і те, напевно.
На сольному концерті старим пісням підспівували навіть більше, ніж новим. Тому що дуже багато олдів прийшло. Але при цьому нова аудиторія теж є, просто ще не можу чітко оцінити, бо поки що тільки два місяці випускаю нову музику.
Але дуже багато чого змінилось, що якраз я і хотіла насправді. Наприклад, багато брендів почали пропонувати співпрацю і взагалі помічати мене. Багато артистів нашого вищого ешелону теж почали звертати на мене увагу.
І якраз це мені й треба було. Тому що можна бути в андеграунді, мати лояльну аудиторію, мати купу стримів, але при цьому все одно бути нішевою артисткою. А моя мета — бути саме артисткою всеукраїнського значення.
Яким був твій перший свідомий контакт з азійською культурою?
Ще в дитинстві. Я зростала на цьому всьому, я анімешниця з 2009 року приблизно, і захоплююсь кейпопом, корейською культурою з 2011-го. У мене не було прям свідомої мети копіювати це, просто так вийшло, що я на цьому виросла і, звичайно, воно на мене впливало.
І потім, ще коли я вистрілила у 2022 році, мені всі почали писати, що я український джейрок (J-rock), тобто моя музика схожа на японську рок-музику. Хоча я цього не планувала, у мене навіть референси були зовсім інші, але, напевно, підсвідомо все одно спливали схожі мелодії, послідовності акордів. А можливо, я ще й манерою співу нагадую цю музику.
Коли я змінила стиль, вирішила, що якщо вже є така асоціація, то треба її брати і викручувати до максимуму. Можна робити відсилання, можна брати референси. Якщо аудиторія вважає, що в мене український джейрок, значить я беру це і використовую на свою користь.
Тому в новій музиці я ще більше пішла в джейпоп та у кейпоп. Це можна побачити по структурі пісень — мені здається, що вона теж нагадує азійську музику. Не дуже люблю одноманітну структуру, коли в нас просто куплет, приспів, знову такий само куплет, такий самий приспів.
Який персонаж з аніме в тебе найдовше стояв на аватарці?
Взагалі найдовше на аватарці у мене стояла Еліс Каллен із "Сутінок", тому що я на її честь і називаюсь Еліс. А от щодо персонажів з аніме, то, напевно, Фауст із "Короля-шамана".
Для тебе бути хіккоюСлово "хікка" походить від японського терміна "хікікоморі", який використовується на позначення соціофобних людей. Термін також часто пов'язують із людьми, які віддають перевагу проводити свій час за улюбленими хобі, аніж соціалізуватися. – це більше про ізоляцію чи про глибину?
Напевно, про ізоляцію, про соціофобію. Я просто зі свого досвіду це більше писала. У мене був період, коли мені поставили діагноз "соціофобія", і я дійсно постійно сиділа вдома, чекала, що хтось приїде і полюбить мене такою, яка є, і врятує від самоти.
Я просто перенесла це на японський феномен хікікоморі, і написала пісню про те, що є якась віртуальна дівчина, яка врятує героя пісні від самоти.
Ти цього літа виступила на фестивалі попкультури FanconФестиваль, присвячений попкультурі, який вперше провели у 2024 році у Києві. Активності та локації фестивалю присвячені кіно, коміксам, відеоіграм та аніме. У межах фестивалю відбуваються автограф-сесії, музичні виступи, панельні дискусії та ярмарки мерчу. А на Fancon 2025 також була окрема музична сцена, на якій окрім Alice Change також виступили "ДК Енергетик", Кажанна, Badactress та інші.. Чому для тебе було важливо виступити саме перед цією аудиторією?
Мені здається, що це якраз моя цільова — косплеєри, люди, які захоплюються іграми, мультфільмами, сидять у різних фандомахфанатських спільнотах. Це люди, які вміють веселитись.
Якраз тоді я вже писала альбом. І я розумію, що ця музика спрямована на людей, які не бояться бути веселими та смішними. Якщо раніше моя музика більше підходила людям, які шукають глибокі сенси, то зараз вже шукати глибокі сенси не треба.
Треба просто розслабитися. І мені здається, це якраз така аудиторія, яка ходить по фестивалях, яка не боїться яскраво вдягатися, самовиражатися і так далі.
Я зараз часто стикаюся з думкою, що дорослішати — це повертатися до того, що тобі подобалось у підлітковому віці, але більш свідомо. Які твої хобі з підліткового віку знову виринули вже в дорослому житті?
Насправді все, що я любила в дитинстві, залишилось зі мною і так. Тобто я ніколи не виростала, якщо чесно. Якщо подивитись уважно, я абсолютно не бачу різниці, крім того, що я порозумнішала і отримала якийсь досвід.
Загалом між мною, Танюшкою, в дитинстві та між мною зараз небагато різниці. І хобі мої залишились такими ж самими. Я дивлюсь дорами, як і 15 років тому, дивлюся аніме, як і раніше. Любила я Майкла Джексона в дитинстві, так само як люблю і зараз. Малювати любила і зараз люблю, хоча й часу нема. Співаю — але це вже не хобі, а швидше каторга.
Усі кліпи до пісень з Alice Challenge зняті "за 0 гривень", на відміну від твоїх попередніх кліпів. Наприклад, кожну пісню з твого попереднього альбому супооводжував професійно знятий кліп, а до того в тебе було декілька анімаціних кліпів. Тож робити зараз музичні відео без бюджету — це економічне чи стилістичне рішення?
Думаю, що і те, і те.
У попередньому альбомі я теж робила на кожен трек кліпи. Але в мене не було змоги робити їх за 0 гривень, тому що це дійсно була глибока музика і вона потребувала певних стилістичних рішень. Треба було, щоб це виглядало, скажімо так, пристойно.
А зараз у мене альбом називається Alice Challenge і його концепція полягає в тому, що я поставила перед собою декілька челенджів. Один із челенджів — це не набрати ще більше кредитів. Тобто зробити все максимально бюджетно.
І я подумала: чому б не зробити дійсно кринжові кліпи, як, наприклад, Pen Pineapple Apple Pen, або "Беремо рюкзачок, з ним разом буде ок"? Щоб воно не тільки не вдарило мені по гаманцю, але і виглядало так само кринжово, як звучить музика.
Щоб це було весело і дурнувато.
Чи економила ти на продакшені самої музики так само, як і на кліпах?
Ні, на жаль, там не вийшло. Ми домовились просто, що я віддаю частинами. Я не один раз намагалась економити на продакшені. І завжди була настільки незадоволена результатом, що йшла й перероблювала, і мені це коштувало ще дорожче, ніж було б, якби я відразу витратила більше грошей.
Мені дуже важлива якість музики, і дуже важливо, щоб було так, як я собі задумала. Тобто, щоб люди, які зі мною працюють, максимально реагували на мої правки, побажання, і не мотали мені нерви. Це все коштує грошей, і тому я завжди в це стараюся вкладатися більше, ніж в інші сфери, щоб все було якісно.
Чому ти довіряєш більше: таро чи ChatGPT?
Дисклеймер: Не рекомендуємо займатись самолікуванням. У випадку поганого самопочуття звертайтесь до лікаря та доказової медицини. Також рекомендуємо критично ставитися до відповідей та порад чатботів на основі ШІ та мовних моделей.
ChatGPT. Ну, він мені дуже допомагає, якщо чесно. Я знаю, що йдуть дискусії на тему ChatGPT, але це ж інструмент — ним треба вміти користуватись. Зрозуміло, що це машина, яка може нам давати якісь помилкові відповіді, тому треба все перевіряти.
І я на власному досвіді спробувала.
Я консультувалась із ним з приводу деяких проблем зі здоров'ям. Він мені все розписав, що відбувається, порадив, що краще приймати. Я це, звичайно, перевірила і скоригувала своє лікування, і раптом мені стало краще. В інших штуках він так само може допомагати, давати якісь поради.
Головне не перегинати. Та і з картами таро насправді теж краще не перегинати.
Як часто ти звертаєшся чи зверталась саме до таро?
Ну, десь у 16–17 років я почала цікавитися цією темою просто по приколу, але це трошки увійшло у звичку. Зараз можу кілька разів на рік діставати.
Наприклад, я якось ворожила на те, чи досягну успіху в музиці. І мені випала найщасливіша карта, яка може бути, якийсь шалений успіх. Я вирішила ще раз запитати і перетасувати, але вдруге випала така ж сама карта.
Тепер я постійно згадую цю ситуацію, коли в себе не вірю.
У новому альбомі у тебе вже набагато менший акцент на темі ментального здоров'я. Чому так?
Ну, теж один із викликів, челенджів — це написати повністю позитивний, легенький, фановий альбом.
Раніше я багато розповідала в піснях про те, що відбувається в моєму житті, про те, як я відчуваю. І отримувала коментарі від людей, що мої пісні занадто важкі, забагато особистих подробиць, забагато акценту на проблеми і так далі.
Так вийшло, що єдина пісня, в яку я вклала якийсь філософський сенс — це "Намі-намі". І, мабуть, ніхто цього не зрозуміє, якщо не прочитає це інтерв'ю.
Там я співаю про болючі спогади, які є частиною нашого досвіду. Вони накочують на нас, як хвилі, але їх не варто боятись, бо вони важливі для формування нас як особистостей. Без них ми б не стали тими, кими є зараз.
Взагалі я дуже хотіла мати якийсь особливий шлях у музиці. Я його бачила в тому, щоб відверто казати про свої розлади, про свою нейровідмінність, про синдром Туретта, про інші проблеми. Зрозуміло, про депресію і все інше. І показати таким людям, як я, що ми можемо все те ж саме, що і здорові люди.
Тобто, якщо якась дитина з подібними проблемами послухала б мої пісні, вона би побачила себе у них і подумала "Вау, вона змогла. І я теж можу". Словом, хотілося надихати..
Але в мене трохи не вийшло. Тому тепер буду пробувати поки не порушувати цю тему в піснях — подивлюся, що вийде.
Потім, якщо вдасться досягти більшої популярності, я зможу вільніше проговорювати ці теми і повернуся до своєї місії.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
