Сумні пісні, які варто почути та полюбити

Вам теж сумно, що літо от-от закінчиться, а за ним почнеться сезон дощів, темнішатиме швидше і ви не стямитесь, як все листя з дерев опаде, прокидатись буде важко, а на душу заляже непроглядна пітьма? Ще і досі осінню куртку не купили? Вітаємо у клубі!

Ми знаємо спосіб, як полегшити цю меланхолію — послухати сумну музику! Ні, справді, дуже-ДУЖЕ сумну музику.

У межах проєкту "Artилерія" я, Юля Ткачук, підготувала для вас історії моєї суб'єктивної п'ятірки найсумніших пісень, щоб ви послухали їх разом зі мною і трохи розпаялись. Бо часом прослуховування сумної музики ідеально підходить для того, щоб прожити меланхолію та рухатись далі.

Тож уперед до історій про трагічне кохання, смерті та зради.

Johnny Cash — Hurt

В оригіналі пісня Hurt належить американському рок-гурту Nine Inch Nails і написав її Трент Резнор. На початку 90-х Трент орендував будинок у Лос-Анджелесі, який раніше належав акторці Шерон Тейт. Саме у цьому домі у 1969 році вагітну Шерон та її друзів брутально вбила "сім'я" серійного убивці Чарльза Менсона.

На дверях будинку досі було слабко видно виведене слово Pig (свиня), яке написали там у день убивства. Так Резнор і назвав свою студію — Le Pig. Саме в спальні дому Шерон Тейт і народилась Hurt. Трент Резнор каже, що написав там рядки і музику, щоб залишатися при здоровому глузді. За його словами, це пісня про похмуре і нещасне місце, у якому він був у повній ізоляції.

I hurt myself today (Я поранив себе сьогодні)

To see if I still feel (Щоб побачити, чи я все ще відчуваю щось)

I focus on the pain (Я зосередився на болі)

The only thing that's real (Єдиному, що є реальне)

Виїхавши з будинку, Трент зізнався, що "у ньому забагато історій, щоб їх витримати". Він зустрівся із сестрою Шерон Тейт та зазначив, що "не хотів виглядати, як чоловік, що підтримує маячню серійних убивць".

Трек Hurt став завершальним у другому студійному альбомі The Downward Spiral — одному з головних у кар'єрі Nine Inch Nails.

Джонні Кеш спершу не хотів переспівувати хіт NIN — вважав, що пісня не в його стилі. Та зробити це його вмовив саундпродюсер Рік Рубін, сказавши: "Просто прочитай текст. Якщо він тобі сподобається, ми знайдемо спосіб зробити так, щоб пісня тобі підходила". Джонні Кеш виконав пісню під акустичну гітару, а на фоні можна почути легкі штрихи піаніно та органа, які поступово наростають ближче до кінця.

Hurt записали за один дубль. Під час запису Джонні Кеш плакав — як у студії, так і на відео. Результат — часто люди думають, що Hurt не є переспівом, а належить саме Джонні Кешу. Пісню вважають однією з найкращих у його кар'єрі, однією з візитівок співака.

Чи спрацювала відеоробота, що підсумовує все життя артиста, та глибоке виконання вже немолодого на той час Кеша (який помре менш ніж за рік після цього), або ж те, як текст Hurt перегукувався із життям музиканта, або ж інтимності додало мінімалістичне аранжування — кожен знайде свою відповідь. Утім, я й сама не можу не плакати під час прослуховування Hurt у виконанні Кеша та перегляду відеороботи.

Radiohead — Exit Music (For A FIlm)

Знаєте, вибрати одну сумну пісню з-поміж усієї дискографії одного з найбільш депресивних гуртів світу — завдання із зірочкою. Тому я вирішила йти за власними відчуттями — так у моїй голові одразу заграла Exit Music.

Exit Music (For A Film) — пісня з революційного альбому Radiohead Ok Computer, у якому вони вперше відійшли від звичного гітарного брит-попу в бік сміливих електронних експериментів. Цей альбом перевернув уявлення музичної індустрії про те, що є рок-музикою, водночас ставши одним із головних рок-альбомів ХХ століття за версією численних музичних критиків.

"Сумніших оповідей не знайдете, ніж про любов Ромео до Джульєтти" — саме так, приставка (For A Film) у назві треку Exit Music зазначає, що пісня була написана для кінофільму. А конкретніше: для фінальних титрів стрічки "Ромео + Джульєтта" База Лурмана — тієї самої з молодим Леонардо Ді Капріо.

Уявіть: кінець найсумнішої любовної історії на планеті. Мертві Ромео та Джульєтта лежать в обіймах на ложі в теплому, майже золотому світлі свічок. Паралельно ми дивимося нарізку кадрів щасливих моментів закоханих. Синій, смертельно-холодний ранок. Тіла Ромео та Джульєтти забирають коронери. Репортерка новин завершує оповідь про двох нещасливих закоханих. Екран телевізора віддаляється, а згодом затемняється — і тиха гітара Тома Йорка починає свою елегію, ідеально підкреслюючи посмак від стрічки, буквально вихід (exit) із фільму. Кульмінаційні рядки пісні наче гнівне звернення Ромео та Джульєтти до своїх, повних ненависті сімей:

We hope your rules and wisdom choke you

(Ми сподіваємось, ваші правила та мудрість задушать вас)

Now we're one in everlasting peace,

(Зараз ми єдині у вічному спокої)

We hope that you choke, that you choke,

(Ми сподіваємось, що ви задихнетесь, ви задихнетесь)

Том Йорк написав пісню на прохання режисера "Ромео + Джульєтти" База Лурмана. Він засів за трек одразу після того, як побачив сцену, де героїня Клер Дейнс наставляє на себе пістолет, побачивши мертвого персонажа Ді Капріо. Пісню записували в історичному маєтку — Дворі Святої Катерини, що давало додаткові можливості для звукозапису. Тож відлуння, яке чути у вокалі Тома, — це не звуковий ефект, а результат запису на кам'яних сходах.

Exit Music (For A Film) допомогла сформувати звучання всього альбому Ok Computer, а Том Йорк пізніше казав, що ця пісня була "першим записом в житті, де кожна нота паморочила голову — чимось, чим я дуже пишався, чимось, що я міг викрутити на максимальну гучність і не здригнутися".

Як на мене, не існує більш ідеальної пісні для трагічної романтичної історії, ніж Exit Music (For a Film).

Billie Eilish — Wildflower

Коли я обирала між двома богинями сумної музики — Ланою Дель Рей та Біллі Айліш, мій вибір останньої пов'язаний виключно з власними музичними смаками. Так, у Біллі є безліч сумних пісень, які ідеально підійдуть у добірку, утім, я знову зупинилась саме на тому треку, який щоразу змушує плакати саме мене.

Wildflower — пісня з останнього альбому Біллі Айліш Hit Me Hard and Soft, який вона випустила у 2024 році. За зізнаннями самої артистки, це її найбільш особиста робота.

За увесь час, що треки з альбому грали на радіо, в маршрутках, у торгових центрах та кафе, вони могли вам приїстись, набриднути, осісти в печінках і викликати нудоту. Та Wildflower саме в таких нейтральних місцях я майже не чула, адже вона точно не додасть гостям апетиту чи не зробить подорож більш веселою та приємною.

Біллі Айліш у своїй ліриці дуже часто апелює до особистого життя. І хоча офіційної версії від самої артистки про значення Wildflower немає, фанати побудували довкола неї теорію, яка звучить досить переконливо.

Певний час Біллі зустрічалась із солістом гурту The Neighbourhood Джессі Резерфордом. До цього артист довго перебував у стосунках із Девон Карлсон, яка також була подругою Біллі Айліш — ще до стосунків останньої із Джессі. А ще Девон — власниця бренду чохлів для телефонів, який називається Wildflower.

Пісня Wildflower — це зізнання ліричної героїні у тому, що вона відчуває сором та печаль, перебуваючи в стосунках із колишнім своєї подруги. Історія починається з того, як лірична героїня втішає подругу після важкого розриву з хлопцем, а зрештою і сама починає з ним зустрічатись. У кульмінації пісні Біллі запитує: "Чи я перетнула межу?"

Лірична героїня пісні не може позбутися привида колишньої дівчини у власній голові, що руйнує її поточні стосунки. Вона звертається до бойфренда:

Now I know that you love me, you don’t need to remind me

(Зараз я знаю, що ти кохаєш мене, не варто нагадувати)

I should put it all behind me, shouldn’t I?

(Мені варто залишити це все позаду, чи не так?)

But I see her in the back of my mind all the time.

(Але я постійно бачу її у своїй підсвідомості)

Що ж, незалежно від того, чи пов'язана пісня з реальною любовною історією Біллі, цією піснею вона доводить свою майстерність у написанні ідеальних пісень для розбитих сердець. А щоразу емоційне виконання (гляньте лише на лайв вище) лише натякає, що, мабуть, цій пісні все ж передував певний пережитий досвід.

Promsonya — Ніж у кишені

Я не могла обійтись у цій добірці без українських треків. Та я не хочу обмежуватись класичним вибором із пісень "Океан Ельзи", "Один в каное", Vivienne Mort чи Паліндрома, які ви всі знаєте. І хоч на просторах інтернету немає історії написання однієї з найкращих українських пісень про дисфункціональні стосунки, текст пісні говорить сам за себе.

Promsonya — це дует Софії Пилипенко та її батька Івана, родом із Костянтинівки. Вони творять музику самотужки, межуючи між індіфолком та індіпопом. І хоча Promsonya вкрай рідко тішать нас новою музикою, усе, що таки доходить до вух слухачів, — бездоганно відточене та прекрасне, особливо якщо говорити про лірику.

"Ніж у кишені" — це пісня про руйнування, які приносять у життя обставини та колишні партнери героїні, щоразу знищуючи її, та те, як це впливає на її поточні кохання. І в цьому колі нещасливих стосунків вона вже віднаходить власний самонищівний шаблон — нездатна довіряти іншим, тонучи в сумнівах у собі й у людях, які так часто її ранили:

Я так хотіла б комусь вірити

Довіряти

Але знову ношу ніж у кишені

Дивись на нього не натрап

Вже засліплена

Усюди бачу лише ворога

Лірична героїня пісні водночас прагне попередити своє нове кохання про власну зламаність. Але вже не знає, як будувати стосунки інакше, ніж завдаючи шкоди — як собі, так і партнеру, паралельно з тим, як свої травми на обидвох ліричних героях залишають життєві обставини:

Скільки нових рубців на твоєму обличчі побачу

Коли зустрінемось знов

...

Чи приймеш в обіймах?

Чи ти вже не матимеш рук?

... Нашою кров’ю пишеться чужа правда

Як провести ніч без болю? Без болю (4 р.)

Та я вже зіткана з болю (2 р.) Як і ти

Та насправді це лише моє трактування тексту пісні і я впевнена, що інший слухач або слухачка знайде в ліриці свою, ближчу до власного досвіду історію. У цьому і краса "Ножа в кишені" — пісня непомітно розкриває рани кожного, хто її слухає.

Katarina Gryvul — Vdykh Vydykh

Хочете щось насправді незвичне і що ви майже непевно не чули? Тоді звернемось до теми спогадів та роботи експериментальної електронної артистки Катерини Гривул, а саме — її треку Vdykh Vydykh.

Пісня Vdykh Vydykh лягла в альбом Катерини Spomyn, який розповідає про феномен спогадів у людському житті та відображає психологічні стани й тривоги, пережиті артисткою унаслідок повномасштабного вторгнення. Пам'ять для неї є ключовою цінністю, адже часто прожиті жахливі події старше покоління замовчувало, вдаючи, що їх не існувало, а отже — і вони не нанесли невиправних травм.

Пісню Vdykh Vydykh я пропоную розглядати суцільно з документальною роботою, яку до неї створив український кліпмейкер Ілля Дуцик-Капіт. Першою ідеєю Катерини та Іллі було зняти дім для людей похилого віку, де самотні старі проводять час "доживаючи", наче в очікуванні власної смерті. Та організувати таку зйомку виявилось неможливим, адже жодна установа, до якої вони звертались, не погодилась на пропозицію.

Так Vdykh Vydykh став ще більш особистою історією про втрату, смерть та спогади як спосіб, у який померла людина може вічно бути з тобою. Незадовго до зйомок у Катерини Гривул помер батько, а у Іллі Дуцика-Капіта — його дідусь, Аркадій Капіт, який був йому як батько. Тож Ілля запропонував зняти історію його бабусі, Тамари Капіт, її вічної любові до свого чоловіка та зафіксувати в моменті проживання глибокої втрати:

Памʼятатиму голос твій

Що досі зорить

Так глибоко в мені

Так болюче в мені

Біжи живи

Сама пісня так само оспівує втрати, яких зазнали українці унаслідок війни Росії проти України, і неминуче торкається приватних історій кожного. Текст підкреслюють холодні вокали, схожі зі співом сирен та нявок (називайте, як ближче вашому вуху), різкі звуки, що вриваються між ніжним, але відчуженим співом, наче закликають прокинутись, вкидають тебе у приречену реальність, де ти маєш навчитися жити з горем та самотою:

Ти так далеко в небі

А я у землі де сплять всі інші

Де ми такі самі тисячами стін

Ми ховаємо рідних

В очах уже нема вогнів

Звісно, сумних пісень є десятки тисяч, і кожну з них супроводжує власна неповторна історія. Усі треки вище викликали в мене сльози, плач, а подекуди спазматичні ридання. Та поза межами цієї п'ятірки є ще безліч пісень, які заслуговують не меншої уваги. Ось ще п'ять пісень різного ступеню "альтушності" і "попсовості", які раджу вам послухати, якщо ця п'ятірка не довела вас до очікуваного катарсису: