Кармен Еррера — американська художниця кубинського походження, яка вперше масштабно продала картину у 89 років. До цього її творчість десятиліттями була "надто": "надто кубинською", "надто жіночою", "надто авангардною".
Суспільне Культура розповідає найцікавіше про мисткиню, яка здобула світове визнання в останні роки свого життя, а зараз вважається культовою абстракціоністкою.
Кармен Еррера народилася 31 травня 1915 року столиці Куби — Гавані. Зростала в інтелігентній родині: батько воював за незалежність від Іспанії, а згодом очолював першу кубинську газету; мати була журналісткою, письменницею та феміністкою.
Жага до творчості вирувала в Кармен з юного віку. У вісім років вона почала вивчати основи академічного рисунка, а у 23 вирішила здобувати освіту архітекторки в Університеті Гавани. Провчитися там вдалося всього рік — у місті постійно вирували революції та вуличні бої, але й цей короткий період вплинув на мистецький світогляд Еррери.
"Там для мене відкрився надзвичайний світ прямих ліній, який звідтоді цікавив мене завжди", — згадувала Кармен.
Стиль і підхід до творчості
Завдяки архітектурній освіті абстрактний живопис Кармен Еррери мав чітку й упорядковану структуру. Вона використовувала вимірювальні інструменти, щоб малюнок був точним — навіть у найпростішій формі. Мінімалістичний підхід, обмежена палітра та діагональні лінії створювали впізнаваний почерк художниці.
Характерним для Ерерри мистецьким напрямом був хард-еджЖивопис, який містить фігури з різкими, чіткими контурами. Цей стиль пов'язаний з геометричною абстракцією, постживописною абстракцією і живописом колірного поля.. Вона використовувала не більше як три чисті кольори у кожній композиції. Визначальними рисами її робіт у цьому стилі було пласке й ідеально рівне нанесення фарб, різкі зіставлення відтінків, гострі форми, відокремлені лише чіткими тональними контрастами.
Еррера свідомо дотримувалася принципу "менше — краще" й навіть у творчості керувалася радше інтелектом, ніж емоціями. Вона обирала кольори не лише за власним уподобанням, а й з урахуванням їхньої взаємодії та ймовірного подальшого спрощення образу. З роками полотна художниці ставали дедалі мінімалістичнішими.
"Абстракціоністка Кармен Еррера створює мінімалістичні, але красномовні картини, сила яких полягає в інтенсивному поєднанні кольору та аскетичної форми. За довгу кар’єру пані Еррера досягла рідкісного подвигу: їй вдалося наповнити свій аскетичний, зазвичай безособовий спосіб мистецтва емоціями та духом", — відгукнулася про стиль художниці арткритикиня Грейс Глюк у 2005 році.
Ще одним важливим аспектом творчості Еррери були її експерименти з формою полотна. Спочатку Еррера брала круглі полотна й малювала на них стрілки та клиноподібні фігури, щоб глядацтво відчувало, що це полотно "хотіло б покотитися". Далі вона почала використовувати трикутний формат: кути полотна задавали напрямок погляду, ніби підказуючи, куди дивитися.
Потім Кармен виводила товсті мазки за межі рами, неначе продовжуючи картину за її краєм — таким чином зменшуючи відчуття суцільної абстракції, повертаючи глядацтво в простір поза полотном.
Зазвичай Кармен Еррера малювала в денному світлі. Спочатку створювала детальний ескіз олівцем, який згодом переносила в більший формат, і починала експериментувати з кольором. З технічними завданнями та підготовкою матеріалів художниці допомагав асистент.
Чому Кармен Ерреру дискримінували в тогочасних мистецьких колах
Кармен Еррера вперше продала полотно у 19 років — проте світове визнання здобула аж у 89. Довгі сім десятиліть художниця терпляче продовжувала свій шлях: творила не заради популярності чи збагачення, а тому що не могла по-іншому.
"Я роблю це, тому що мушу. Це компульсивне бажання, яке ще й приносить мені задоволення. Я ніколи в житті не мала уявлення про гроші й вважала славу дуже вульгарною річчю. Тому я просто працювала й чекала. І наприкінці свого життя я отримую багато визнання, що мене дивує і радує", — поділилася художниця, коли їй було 94 роки.
Поки комерційний ринок називав творчість художниці-іммігрантки занадто авангардною, вона хапалася за кожну нагоду показати своє мистецтво світові. Живучи в Парижі та Нью-Йорку, Еррера виставляла роботи на тротуарах, вітринах, в імпровізованих галереях тощо.
Кармен Ерреру порівнювали з американським художником Еллсвортом Келлі, який працював у той же період та в схожому стилі, але досягнув публічності значно швидше та масштабніше. Кармен же перешкоджали її стать та латиноамериканське походження. "Те, що ти жінка, було проти тебе", — казала вона.
"На відміну від багатьох європейських митців-іммігрантів у США, Еррера, яка живе в Америці з ранньої молодості, рідко ідентифікувалася як американська художниця. Її успіх, здається, базується на її статусі латиноамериканки й зрештою затьмарює її видимість як художниці, що працює в США", — прокоментувала кураторка відділу латиноамериканського мистецтва Смітсонівського інституту Кармен Рамос у 2017 році.
При цьому художниця завжди уникала прив'язки до конкретної національної чи етнічної естетики — хоч і пишалася кубинським походженням. Навіть під час Кубинської революції кінця 1950-х Еррера відмовлялася політизувати свої роботи.
Творчість Еррери на той час дійсно була складною для сприйняття. Від емігрантки з Куби очікували барвистих тропічних пейзажів, а не суворих геометричних форм. До того ж її твори — попри те, що деякі з них передбачили подальші тенденції оп-артуСтиль сучасного мистецтва, який широко використовує оптичні ілюзії. та мінімалізму — не відповідали тогочасній моді на абстрактний експресіонізм.
Хуліан Зугазагойтіа, директор El Museo del Barrio у Нью-Йорку, назвав Кармен Ерреру "тихим воїном свого мистецтва". На цьому "шляху самурая" міцною опорою для мисткині був її чоловік — викладач англійської мови Джессі Левенталь, з яким вона прожила понад 60 років.
Довгоочікуване визнання
Усе змінилося у 2004-му році — незадовго після того, як помер чоловік Еррери. Вона навіть жартувала, що неочікуваний успіх, ймовірно, "організував Джессі згори".
Річ у тім, що Тоні Бешара, друг і шанувальник Еррери, розповів про її роботи Фредеріко Севе — власникові галереї Latin Collector на Мангеттені. Севе якраз шукав художницю для великої виставки геометристок, але одна учасниця відмовилася, тож він погодився подивитися картини Еррери.
Після цього роботи Кармен Еррери почали виставляти у провідних музеях світу: в Національній художній галереї у США, галереї Тейт Модерн у Лондоні, Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку, Художньому музеї Переса в Маямі тощо.
"Є таке прислів’я, що якщо чекати на автобус, він приїде. Я чекала майже сто років", — коментувала Еррера.
Так літня художниця опинилася у світлі софітів. Численні критики почали аналізувати її творчість, дивуючись, як такий діамант припадав пилом понад пів століття, а колекціонери запекло полювали за її полотнами.
- З 6 вересня 2016 року по 9 січня 2017 року роботи Еррери були представлені на виставці "Кармен Еррера: Лінії бачення" в Музеї американського мистецтва Вітні.
Це була її перша музейна виставка майже за два десятиліття. В експозиції показали понад п'ятдесят робіт, створених із 1948 по 1978 рік. Кураторка Дана Міллер організувала виставку в хронологічному порядку, з трьома окремими секціями, присвяченими важливим періодам творчості Еррери.
- З травня по червень 2016 року роботи Еррери були представлені в галереї Ліссон (Лондон) на виставці "Кармен Еррера: Останні роботи".
На виставці було 20 основних картин та одна скульптура, створені між 2014 і 2016 роками. Експозиція складалася з великоформатних геометричних картин, а також кількох диптихів і триптихів. В експозицію додали фотографії квартири Кармен, де вона жила й творила з 1954 року. Цей проєкт — данина довгому мистецькому шляху мисткині.
- З липня по листопад 2019 року на Мангеттені пройшла перша велика виставка скульптур Еррери просто неба.
Також у 2019 році Ерреру обрали почесною членкинею Королівської академії мистецтв у Лондоні.
В останнє десятиліття свого життя Кармен Еррера, за її словами, "мала більше грошей, ніж будь-коли". Станом на 2014 рік вартість її картин сягала $160 тисяч.
Окрім цього, роботи Еррери були внесені до виставки "Жінки в абстракції" в Центрі Помпіду у 2021 році. А у квітні 2024-го Еррера була посмертно представлена на 60-й Венеційській бієнале.
У 2014 році режисерка Елісон Клейман, відома за фільмом "Ай Вейвей: Ніколи не шкодуй", вирішила присвятити свою наступну стрічку життю Кармен Еррери. Прем'єра фільму The 100 Years Show ("Шоу тисячі років") відбулася 2015 року на фестивалі Hot Docs у Торонто. Критики назвали його натхненною історією про те, як справжній талант може розквітнути навіть у літньому віці.
"Розквітнути у повній славі у 94 роки — що б не говорив повільний злет Кармен Еррери про труднощі буття жінкою-художницею, художницею-іммігранткою чи мисткинею, яка випередила свій час, — це, безумовно, історія особистої сили", — зауважив Хуліан Зугазагойтіа.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
