Перейти до основного змісту
"Малочисельні, але нескорені". Кримчак Петро Кошуков залишив роботу в канадській компанії, щоб захищати Україну

"Малочисельні, але нескорені". Кримчак Петро Кошуков залишив роботу в канадській компанії, щоб захищати Україну

Ексклюзивно

"Малочисельні, але нескорені" — ці слова кримськотатарською мовою та івритом прикрашають шеврон військового Петра Кошукова, представника найменшого корінного народу України — кримчаків.

Петро воював у Силах спеціальних операцій і десантно-штурмових військах, а тепер працює над реформуванням армії та захистом українських інтересів за кордоном.

В інтерв'ю для Суспільне Крим він розповів про своє кримчацьке коріння та дитинство, проведене на півострові.

Читайте цей матеріал кримськотатарською

"Малочисельні, але нескорені": історія військового кримчака Петра Кошукова
Шеврон Петра Кошукова. Суспільне Крим

До війська Петро приєднався у квітні 2022 року, залишивши контракт із канадською компанією. За його словами, повномасштабне вторгнення Росії не стало несподіванкою.

"Було зрозуміло, що і в 90-х, а особливо коли Путін став президентом, ми були майже впевнені, що вони нападуть на нас. Так чи інакше, це просто питання часу. Існування України й українців заперечує історичний міф росіян. Вони не могли з цим змиритися", — вважає він.
"Малочисельні, але нескорені": історія військового кримчака Петра Кошукова
Петро Кошуков . Архів Петра Кошукова

До війни Кошуков працював у медіа — фільмував для іноземців російську окупацію Криму та воєнні дії на сході. Був свідком важливих подій, зокрема, знімав кадри звільнення Слов’янська 2014 року. Одним із його сувенірів став кухоль зі штабу Ігоря Гіркіна, який він забрав у день визволення міста.

"5-го липня 2014 року ми зайшли в приміщення, де був штаб Гіркіна. У підвалі стояли чотири чашки, здається, ще з кавою. І на кожній був підпис індивідуальний. Я вирішив, що це хороша ідея забрати одну як сувенір. З того часу я іноді п’ю з неї каву, думаючи про те, що випиваю їхню енергію, як із черепа ворога", — згадує Петро.

Військовий не забуває про кримчацьке коріння. Він киянин, але дитинство провів у Криму з бабусею. Досі згадує про її посиденьки з подругами. Жінки говорили кримчацькою мовою, пили каву та грали в карти.

"Серед них не було чоловіків, до речі. Це були окремі жіночі посиденьки. І, на жаль, вони не передали традиції й знання своїм дітям та онукам. Я думаю, через те, що за радянської системи це було просто небезпечно. Вони вважали це непотрібним", — уточнив боєць ЗСУ.

Він мріє створити разом із сином кримчацьку громаду після деокупації півострова.

"Громаду було б непогано там зібрати. І це, до речі, озвучив мій старший малий. Я кажу: "Ти усвідомлюєш, що маєш тоді прийняти юдейство?" Він такий: "Без проблем", — до того ж, що він і греко-католик", — додає Петро.
"Малочисельні, але нескорені": історія військового кримчака Петра Кошукова
Петро Кошуков . Архів Петра Кошукова

Зараз Петро Кошуков працює у Міністерстві оборони України, займаючись дипломатією. Його особиста історія та кримчацьке походження допомагають доносити українську позицію американським сенаторам і конгресменам.

Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp та Facebook

Топ дня
Вибір редакції
На початок