Команда всеукраїнського соціально-освітнього проєкту «Книга-мандрівка. Україна» створила три мультфільми, присвячені кримськотатарській культурі. У них розповідають про орнамент орьнек, традиційний танець «Агир ава ве Хайтарма» та культуру приготування і вживання кави. Усі три культурні явища належать до нематеріальної культурної спадщини України.
Про це повідомляє кореспондентка Суспільне Крим з місця події. Проєкт створений за підтримки Українського культурного фонду.
Крім презентації мультфільмів, організатори провели розмову про кримськотатарську нематеріальну спадщину та майстер-клас із розпису орьнеком.
Символіка танцю «Агир ава ве Хайтарма»
Один із мультфільмів присвячений традиційному кримськотатарському танцю «Агир ава ве Хайтарма». Це самобутній танець кримських татар, який відрізняється від танцювальних традицій Кавказу, Туреччини чи Ірану.
«Танець називається «Агир ава ве Хайтарма». Насправді в ньому поєднані два танці. «Агир ава» — це досить повільний танець, із якого все починається. А друга частина — більш динамічна, швидка — це вже «Хайтарма».
Слово «хайтарма», до речі, дуже довго було для мене незрозумілим. Я не розуміла, чому саме «хайтарма» і чому багато наших танців так називаються. Часто його перекладають як повторення дії. Але в нас є слово «хайтармакъ» — повертатися, повертатися звідкись. Тож «хайтарма» — це ніби повернення,» —каже перекладачка, викладачка та авторка навчальних матеріалів з кримськотатарської мови Мамуре Чабанова
Кава як частина дому та ідентичності
Ще один мультфільм розповідає про кримськотатарську кавову культуру. Для кримських татар кава — не лише напій, а частина родинної традиції, спілкування та пам'яті.
Філологиня Мавіле Халіл розповіла, що якби могла взяти із собою в подорож лише одну річ, то обрала б джезве, яке для неї виготовив дядько в Криму. Оскільки вона лівша, він спеціально зробив джезве зручним для лівої руки.
«Кава для мене особисто— це дім. Це сто відсотків дім», — розповіла Тараненко.
За її словами, знайомство з кавовою традицією у родині починалося ще в дитинстві. Коли дітям виповнилося приблизно десять років, дідусь сказав, що їх уже треба привчати до кави.
«Це такий маркер ідентичності. Це означало, що вже той вік, коли ти маєш долучатися до родинних оцих посиденьок за кавою», — пояснила Мавіле Халіл.
Водночас Мавіле наголосила, що збереження культурної спадщини не означає, що традиції мають залишатися незмінними. На її думку, важливий не лише процес їхньої консервації, а й розвиток та адаптація до сучасності.
«Розвиток означає зміни. Розвиток означає адаптацію до сучасності. Розвиток — це в тому числі ставати частиною глобальних процесів. І не боятися цього теж дуже важливо», — сказала вона.
За її словами, традиції можуть трансформуватися, а головним залишається ставлення до них із любов'ю та повагою.
Орьнек — більше, ніж орнамент
Окремий мультфільм присвячений орьнеку — традиційному кримськотатарському орнаменту. Під час заходу також провели майстер-клас із розпису орьнеком.
Перекладачка, викладачка та авторка навчальних матеріалів з кримськотатарської мови Мамуре Чабанова наголошує, що орьнек не варто сприймати лише як красиве зображення. Його елементи мають значення та можуть складатися у цілі історії.
«Орьнек насправді дуже гарний. І коли ми на нього дивимося, то ми бачимо гарну картинку. Але вона насправді має в собі закладені дуже великі сенси і значення, майже цілі історії», — розповіла Чабанова.
За її словами, вона сама вивчала кримськотатарську вишивку та вишивала. Зокрема, досліджувала традицію виготовлення «Куран капи» — вишитого чохла для Корану, який могла власноруч створювати наречена.
Орнамент використовували, зокрема, у вишивці. Дівчата могли закладати в нього власні побажання, мрії та уявлення про майбутню родину. Орьнеком також оздоблювали оселі, використовували його у різьбленні по дереву та інших видах декоративного мистецтва.
Водночас, за словами Чабанової, не варто спрощувати орьнек до своєрідного словника, де кожному елементу відповідає лише одне усталене значення.
«Мені здається, що орьнек — це не стала мова якась, що бадем — це тільки оце, а каранфіль — це тільки оце і так далі», — сказала вона.
Орнаменти відрізнялися залежно від регіону Криму. Саме тому для їхнього тлумачення важливі наукові дослідження та історичний контекст.
Серед дослідниць кримськотатарського орнаменту Чабанова назвала Ульвіє Аблаєву, яка присвятила цій темі наукові роботи та книги.
«Це насправді дуже величезний пласт, який, мені здається, навіть для нас залишається таємницею, на жаль», — зазначила Чабанова.
Не лише зберігати, а й розвивати
Кримськотатарська культура не обмежується певним історичним періодом, наголошують учасниці проєкту. Її традиції змінювалися залежно від часу, регіону та обставин життя кримських татар.
Саме тому розповідь про орьнек, танець «Агир ава ве Хайтарма» та кавову культуру через сучасний формат анімації є одним зі способів не лише зберігати знання про ці традиції, а й знайомити з ними нову аудиторію.
«Традиції зберігаються, але трансформуються і змінюються, і цього не варто боятися. Головне — це любити і ставитися до цього з повагою», — наголосила Ірина Тараненко.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
Оберіть Суспільне Крим в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах
