Володимир Ляшенко – представник Національної ради в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі. На цій посаді він рік, до його обов’язків входить, зокрема, моніторинг роботи кримських медіа. Чому казати Красноперекопськ чи Октябрське у ЗМІ не лише неправильно, а й незаконно та чи є план відновлення українського мовлення після деокупації Криму — Суспільне Крим поспілкувалося з представником Нацради.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
— Хотіла би почати розмову з висвітлення теми Криму в українських медіа. Воно достатнє, на вашу думку?
Коли наші Збройні Сили починають якісь активні дії щодо звільнення Криму, щодо знищення певних комунікацій на території Криму, тоді він з'являється на шпальтах більшості медіа. Якщо цього не відбувається, він залишається на шпальтах або в етерах тільки тих медіа, які певним чином заточені на інформацію з Криму. А так, щоб системно хтось надавав інформацію, то на загальноукраїнських медіа цього не існує.
— Чи потребують медіа, релоковані з окупованих територій, додаткової державної підтримки?
Насправді, потребують. Чому? По-перше, потрібно взагалі в законодавстві України визначити, що є медіа, які були релоковані з тимчасово окупованих територій, зокрема, з Криму. Бо на сьогодні цього визначення в законодавстві взагалі не існує. За законодавством, якщо прийняття редакційних рішень відбувається на тимчасово окупованій території, це медіа не може працювати в Україні, воно повинно змінити центр прийняття редакційних рішень, проінформувати про це Нацраду, а потім змінити редакцію на контрольовану територію.
Ми всі знаємо, що наші медіа всі приватні, фактично. І головне джерело фінансування будь-якого медіа – це гроші, які вони отримують від своєї діяльності. Релоковані з Криму медіа, які заточені на кримську аудиторію, не можуть отримувати гроші від кримської аудиторії, але їх контент заточений саме на цю аудиторію. Це робота для того, щоб тримати Крим у інформаційному фокусі, як в Україні, так і у світі. Таким медіа потрібна державна або грантова підтримка. На сьогодні цього не існує. Держава підтримує лише дитячі або літературно-культурні медіа. І то лише друковані. Повинна бути інша підтримка, вона повинна бути системною.
— Яка специфіка роботи медіа, що спеціалізуються на кримській тематиці?
Для того, щоб отримувати інформацію про Крим, потрібно мати джерела. Бажано верифіковані джерела, або такі, яким ми довіряємо. На сьогодні з цим дуже важко. Це питання безпеки: будь-яке джерело, яке працює на території Криму, не може бути публічним, бо для нього це закінчується тим, що воно потрапляє в поле зору спецслужб окупанта. І далі з ним відбувається те, що відбувалося з журналістом Єсипенком (Владислав Єсипенко, журналіст, якого окупанти затримали у Криму в березні 2021 року - ред.) або іншими журналістами, які були затримані на території Криму, в той час, коли вони там здійснювали журналістську діяльність.
— Чи достатньо ми працюємо над поширенням інформації на тимчасово окуповані території?
На сьогодні у нас немає таких каналів, щоб ми доносили інформацію, як ми доносимо її в інші регіони України. Тобто, телеканали та радіоканали недоступні.
Що можна зробити? Можна через супутник доносити або через інтернет. На жаль, Україна так і не змогла вивести на орбіту свої власні супутники і змушена користуватися тими, які надають українцям комерційні європейські компанії. На сьогодні проблема в тому, що росіяни мають свої супутники і вони їх розмістили так, що за направленості тарілки можна визначити, чи дивиться хтось на цій території українські канали, чи не дивиться. Тому це джерело має безпекові моменти.
Інший канал інформації — це інтернет. Тут у нас була платформа YouTube, яку росіяни намагаються заблокувати, зменшують швидкість отримання інформації. І вона стає незручна, оскільки технічно неможливо дивитись, сигнал не проходить і це також велика проблема. Тому на сьогодні у нас залишаються соціальні мережі, які ще не заблоковані на території Росії. Зокрема, Telegram, який популярний на тимчасово окупованих територіях. Але він має свої безпекові вади, бо ми знаємо, що Telegram — це російська платформа, яка повністю контролюється спецслужбами РФ.
— Стосовно блокування YouTube. Яким чином кримчанам обійти ці блокування?
Для того, щоб їх обійти взагалі-то рекомендують VPN, але на території, яку контролює Росія, це заборонена технологія. За використання VPN можна потрапити під адміністративну відповідальність чи навіть отримати реальні строки. Наразі вони не можуть заборонити так звані браузери, які працюють за технологією типу торенту, наприклад, браузер Tor, він отримує інформацію одразу з багатьох джерел. І його його неможливо заблокувати, але швидкість отримання інформації через такий браузер досить невелика.
Чи є концепція швидкого відновлення мовлення на тимчасово окупованих територіях після деокупації?
Знаєте, така концепція існує, але треба розуміти, що це не історія про просте рішення. Ми не знаємо багатьох вихідних даних, які отримаємо після деокупації. Від того, яку ми отримуємо територію, наскільки вона буде зруйнована, наскільки будуть існувати засоби донесення інформації до населення, від того буде залежати, що саме буде первинним.
Якщо ми отримуємо територію, яка вщент зруйнована і немає, наприклад, вишок, ні інтернету, нічого, а потрібно буде доносити до населення важливу для них інформацію. Тому друковані медіа будуть мати пріоритет, і саме на них потрібно буде державі звертати головну увагу. Якщо ми отримаємо, наприклад, ситуацію, коли буде інтернет, але не буде вишок для етерного мовлення, то звичайно потрібно буде разом з друкованими медіа надавати підтримку тим медіа, які розповсюджують свою інформацію через інтернет. Також дуже важливим моментом є, в якій ситуації опиниться сама Росія: чи зможе капостити, або ж не заважатиме нам робити те, про що я казав.
Наприклад, на території РФ, на тій же Тамані є передавачі або радіотранслятори і росіяни використовують вже давно аналогове мовлення, яке можна спіймати на шматок дроту. Тож якщо вони будуть розповсюджувати пропаганду, це нам заважатиме. Якщо цього не буде, ми зможемо більше зосередитись на тому, щоб щонайшвидше розбудувати саме етерне мовлення, аби доносити до громадян України інформацію, якої вони не мали певний час. Ще дуже важливим моментом буде мова, якою ми будемо доносити інформацію. Вже більше 10 років у Криму, фактично, не використовується в публічній сфері українська мова, а більшість наших медіа працюють саме українською і це чудово, але буде певною проблемою в ситуації деокупації. Можливо, нам доведеться певний час дублювати інформацію мовою, яку розуміють, тобто російською. За цей час потрібно зробити доступною можливість вивчення української мови на деокупованих територіях - як у школах, так і для дорослого населення.
— Майже рік, як перейменована низка населених пунктів та районів Криму. Поясніть, чому вживання старих топонімів у медіа є порушенням законодавства?
Тут декілька моментів: вживання старих топонімів є порушенням законодавства, бо набув чинності новий Закон України "Про медіа". У ньому зазначено, що не можна використовувати в медіа топоніми, які були перейменовані на виконання Закону про декомунізацію.
Перше рішення про перейменування відбулося на підставі Постанови Верховної Ради України про утворення та перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя від 12.05.2016 року. Коли ця постанова ухвалювалася, в ній була норма, що вона набере чинності після того, як відбудеться деокупація Криму. І тому вона не набрала чинності одразу в 16-му році. Потім відбулася децентралізація, були утворені були нові адміністративні територіальні одиниці, в тому числі на території Криму. Це вже відбувалося на підставі постанови Верховної Ради України Про утворення та ліквідацію районів від 17.07.2020 року. В ситуації з Кримом там також зазначалося, що вона набере чинності після його деокупації. Тобто була ситуація, начебто ми зробили добру справу, але не до кінця.
І тому був ухвалений закон у 2023 році "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою Автономної Республіки Крим". Суть його була в тому, щоб ось ці норми, пов'язані з відтермінуванням дії двох попередніх постанов Верховної ради, скасувати. І в цьому законі було прописано, що ті дві постанови набирають чинність після того, як набере чинності цей закон. Він набрав чинності 7 вересня 2023 року. І от саме з цього моменту ми маємо на території Криму, відповідно до закону, райони, які мають декомунізовані назви.
Взагалі 76 було топонімів змінено. А оскільки все це відбулося у зв'язку з виконанням Закону про декомунізацію, виконання якого, відповідно до Закону про медіа було покладено, зокрема на Національну раду, точніше моніторинг виконання. Тому не використання в медіа нових топонімів є порушенням чинного законодавства.
— А Кримський міст? Чи можемо ми Кримським мостом називати незаконну конструкцію росіян? Чи все-таки Керченський міст правильно говорити?
Ситуація якраз в тому, чи знаходимось ми в дискурсі того, що каже російська пропаганда чи ми все ж таки формуємо власне бачення цієї ситуації. Бо російська пропаганда називає цю незаконну споруду, містовий перехід, Кримським мостом для того, щоб показати ось цей зв'язок території Росії і території Криму. Тобто показати, що ось це міст між Кримом і Росією — він такий. В нашому випадку не треба, на мою особисту думку, йти в фарватері їх думки.
Чому Керченський міст? Тому що він починається на території Керчі. І нам фактично не треба казати, що цей міст для нас має якесь велике значення з точки зору геополітики, як в ситуації з росіянами. Насправді про цей міст розмова йшла дуже давно, я скільки себе пам'ятаю, з 90-х років цей міст був постійним таким, знаєте, гаслом, під яким проросійські сили в Криму, постійно намагалися показати, що цей міст буде вирішенням тих проблем, які в Криму існують. Тому ще раз кажу, в ситуації з Кримським чи Керченським тут немає юридичних якихось аспектів. Тут лише аспекти того, в якому інформаційному полі ми бажаємо бути — в інформаційному полі, який будує Росія, чи ми бажаємо все ж таки формувати свій інформаційний наратив щодо цього.
Я би вважав, що все ж таки з точки зору інформації його правильніше називати Керченським мостом для того, щоб показувати, що ми не сприймаємо те, що робить Російська Федерація на території Криму.
— А так званий Кримський міст припустимо?
“Так званий” можливо, так. Але, все одно, розумієте, для сприйняття вуха приставка “так званий” десь там зникає і залишається в голові Кримський міст.
Я вважаю, що важливо прибрати з інформаційного поля України Кримський міст і залишити Керченський міст як незаконна споруда, яка підлягає знесенню після деокупації Криму або під час деокупації.
Нагадаємо, з 7 вересня 2023 року набув чинності закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою АР Крим" щодо декомунізації та введення нового районного поділу Криму. Замість 14 районів на півострові утворили 10 нових районів: Бахчисарайський, Білогірський, Джанкойський, Євпаторійський, Керченський, Курманський, Перекопський, Сімферопольський, Феодосійський та Ялтинський.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram та у Facebook
