13 грудня в Європейському суді з прав людини відбудеться слухання у справі “Україна проти Росії” щодо окупації Криму. Це перше засідання по суті. Україна представить докази численних порушень прав людини на півострові, відколи його окупувала Росія.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Про цей судовий процес, чи бере в ньому участь Росія після виключення з Ради Європи та на що вплине факт визнання ЄСПЛ порушень прав людини з 2014 року, Суспільне Крим поспілкувалося з Уповноваженою у справах Європейського суду з прав людини Маргаритою Сокоренко.
13 грудня Європейський суд з прав людини проведе засідання по суті у справі "Україна проти Росії" щодо окупації Криму. Що саме буде розглядатися на цьому засіданні?
Це буде черговий етап розгляду справи. Перші слухання у нас відбулися в 2019 році щодо прийнятності справи. Наша сторона довела, що справа є прийнятною і по скаргах, які Україна заявляє в Європейському суді, Російська Федерація має нести відповідальність. 13 грудня ми вже будемо доводити Європейському суду, які саме порушення прав людини вчиняє Російська Федерація на окупованій території. Тобто йдеться не просто про якісь окремі випадки порушень прав людини, а про існування системної адміністративної практики порушень прав людини з боку Російської Федерації з часу окупації Автономної республіки Крим та міста Севастополь. На попередніх етапах ми довели і Європейський суд це чітко зафіксував, що датою, коли Російська Федерація встановила свій контроль над Кримським півостровом, є 27 лютого 2014 року і що відтоді за порушення, які мають місце там, несе відповідальність Російська Федерація.
Що дає встановлення саме цієї дати початку російської окупації?
Яка була позиція Росії? Що вона отримала контроль над кримським півостровом з моменту, відколи Крим увійшов до складу Російської Федерації, як її суб'єкт, на підставі договору, який вони там нібито підписали після так званого волевиявлення. Це, здається, було 21 березня. Вони казали, що Крим на законних підставах увійшов до складу Росії. Ми ж казали: “Ні”. Навіть до лютого Російською Федерацією здійснювались приховані дії для того, щоби забезпечити силове захоплення Автономної Республіки Крим та міста Севастополь. Коли в нас були події на Майдані, в другій половині лютого росіяни вже почали активні дії в Криму. І фактично окупація на півострові почалася 27 лютого. Якщо ви пригадуєте, в ніч з 26 на 27 лютого, відбулося захоплення парламенту Криму. Навіть в засобах масової інформації показували кадри з камер відеоспостереження, як військові без розпізнавальних знаків заходили й захоплювали цю будівлю, потім інші адмінбудівлі в Криму. Перекривали доступ з неба, з моря, з суходолу, щоб українські сили не могли оперативно зайти і дати відсіч. Захоплювалися військові об'єкти, військові частини. Ми пам'ятаємо, як відбувалося блокування і захоплення кораблів нашого Військово-морського флоту. Захоплювали телерадіостанції, бо перше, що вони робили — це відрізали доступ до інформації. І ми довели, що з 27 лютого це все відбувалося силовим чином. Я дуже добре пам'ятаю, як Росія наводила аргумент, мовляв, ми там ні до чого, просто наші військові з Чорноморського флоту стояли поряд і спостерігали, щоб не було з боку України застосовано силу до мирного населення. Та ми довели, що вони не були спостерігачами. Тим паче, що Чорноморський флот за угодами, які тоді були чинними, не мав права перебувати в тих місцях, де ми зафіксували і показали Європейському суду. Ми повністю зруйнували наративи, які Росія просувала серед наших міжнародних партнерів.
Цей міждержавний позов “Україна проти Росії” акцентується саме на порушеннях прав людини? Які саме кейси ви представляєте в ЄСПЛ?
Європейський суд з прав людини розглядає як індивідуальні позови, так і міждержавні. Позов “Україна проти Росії”, за яким будуть слухання, це якраз міждержавний позов, де ми заявляємо про адміністративну практику порушень з боку Російської федерації на території окупованого Криму. Йдеться про те, що існує ціла система толерування порушень прав людини і ми будемо так само показувати ілюстративні яскраві приклади. Але це не означає, що цей процес замінює розгляд індивідуальних позовів. Вони теж є в Європейському суді. З часу захоплення Криму, ще з березня 14-го року, наші громадяни зверталися до Європейського Суду з прав людини. У цих індивідуальних позовах ми виступаємо в якості третьої сторони. Тобто маємо два паралельні процеси: міждержавний позов, великий кейс, який представляє Україна в Європейському суді й індивідуальні позови. У міждержавному позові ми говоримо про те, що існує не якийсь один конкретний вид порушення, а ціла система порушень протягом тривалого періоду часу окупації. Ми своїм позовом допомогли задокументувати, як відбулася окупація, як вона супроводжувала порушення прав людини з боку Російської Федерації, а наші громадяни, їхні кейси показують конкретні приклади, які саме порушення прав людини відбувалися.
То про які порушення йдеться у міждержавному позові України проти Росії?
Ми заявляємо про факти незаконного затримання людей і ми, відповідно, показуємо, що там протягом певного періоду ця практика зберігалась і продовжує існувати, і наводимо приклади. Тобто, ми не акцентуємо на всіх цих порушеннях, усіх кейсах затримань чи, наприклад, на всіх кейсах незаконних обшуків чи розгону мітингів. Мова йде про систему порушення прав людини і ми показуємо ілюстративні приклади. Якщо говорити про кількість справ, які розглядає Європейський суд з прав людини за зверненнями наших громадян, то зараз це більше тисячі індивідуальних позовів щодо порушень за період окупації. Але, давайте будемо відвертими, кількість порушень явно більша, тому що не до всіх фактів ми маємо доступ. Через окупацію ми обмежені в діях, не можемо одразу бути на місці, де вчинено злочин, зафіксувати і задокументувати. Але наші правоохоронні органи, попри такий виклик, всеодно знаходять методи фіксування і проводять розслідування.
На що вплине факт визнання ЄСПЛ того, що Росія систематично порушувала права людини?
Це буде ще одне юридичне підтвердження того, що Росія вчиняє і толерує порушення прав людини на окупованих територіях. І це спростує наратив, який Росія постійно просувала, що АР Крим та місто Севастополь у 2014 році добровільно, за результатами так званого волевиявлення від'єдналися від України та приєдналися до Російської Федерації. Як вони казали: "Тому що Україна, “київський режим” переслідував і порушував права людей на цій території". Тому ми говоримо про порушення Росією прав людини і руйнуємо ті наративи, які вона просуває.
Чи бере Росія участь у цьому судовому процесі в ЄСПЛ, адже її виключено з Ради Європи?
Так, з березня 2022 року її виключили з Ради Європи. Сама Росія намагалася довести, що це вона пішла, добровільно. Насправді її було виключено за повномасштабне вторгнення в Україну. Відтоді дійсно Російська Федерація припинила будь-які контакти, комунікацію з усіма органами Ради Європи. Попри це, Європейський суд вирішив продовжити розгляд справ. Якщо державу виключають зі складу Ради Європи чи вона виходить добровільно, є процедура денонсації Конвенції про захист прав людини і основовоположних свобод. Тобто, є ще шість місяців, протягом яких на цю державу поширюється дія конвенції і, відповідно, Європейський суд після того, як Рада Європи виключила зі свого складу Росію, ухвалив рішення, що за цією процедурою ще шість місяців конвенція діятиме і ЄСПЛ розгляне всі справи, які були на його розгляді у березні 22-го року і які надійдуть ще протягом пів року. Остання дата була 16 вересня 22-го року. Для цього Європейський суд розробив специфічну процедуру розгляду справ, розуміючи, що, швидше за все, Російська Федерація не буде брати участі в справах. Зараз вона не бере участі у справах і не надає коментарі, але 28 лютого 2022 року ми подали позицію щодо суті порушень і були дуже здивовані, що Російська Федерація, яка вже була в активній фазі повномасштабного вторгнення, теж 28 лютого подала свою позицію щодо суті позову “Україна проти Росії” стосовно окупації Криму, і заявила, що ніяких порушень немає взагалі. Тож у нас є коментарі Російської Федерації, ми їх відкоментували письмово і тепер 13 грудня будемо так само їх спростовувати на усних слуханнях, хоча, швидше за все, Росії на цих слуханнях не буде. Але ніхто їм не забороняв брати участь. Їм відомо про всі документи, які Україна в межах справи направляє до Європейського суду, вони не позбавлені змагального процесу. Якщо вони скажуть, що вони не знали після березня 22-го року про те, що відбувається в суді, бо вони не брали участі, це буде черговий фейк.
На яке рішення ЄСПЛ ви очікуєте і коли воно може бути оголошене?
Ми, як сторона-заявник, тільки позитивних рішень очікуємо. Основна мета — це притягнути Росію до міжнародної відповідальності, щоб саме міжнародний судовий орган встановив, що дійсно ці порушення мають місце, щоб це був вже доведений факт. Загалом це доволі важливий кейс-прецедент не тільки для Європейського суду, а й для всіх процесів, які зараз відбуваються на міжнародному юридичному фронті протистояння і боротьби проти Російської Федерації. Тому що рішення ЄСПЛ матиме наслідки для інших проваджень, які веде Україна в різних міжнародних інституціях.
Чи передбачає це рішення ЄСПЛ якийсь механізм компенсації для постраждалих від російської окупації Криму?
Міждержавні позови загалом передбачають механізми компенсації. Наша справа про адміністративні порушення і після цих слухань Європейський суд має винести рішення по суті, але це ще не кінець. Наступним етапом буде заявлення скарг щодо справедливої сатисфакції і залежно від того, яким буде рішення по суті, ми висуватимемо вимоги щодо справедливої сатисфакції, щодо компенсації. Це буде цікавий процес, враховуючи досвід інших країн, які скаржились через механізм міждержавних позовів, в тому числі проти Російської Федерації. Навіть коли кейс був про адміністративну практику порушень, всеодно потім держава намагалась надати перелік постраждалих Європейському суду, щоб відсудити їм компенсації. Європейський суд задовольняв такі вимоги. Маємо кейси Грузії проти Росії. Та найбільше питання виникало вже на етапі виконання, тому що хоч рішення і обов'язкові до виконання, згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 46, але це питання добровільності держави. Навіть коли Європейським судом присуджував Росії, що вона має сплатити ці компенсації, на етапі виконання Росія не виконувала цих судових рішень, навіть коли вона ще була в складі Ради Європи. Тож наразі Грузія має позитивні рішення ЄСПЛ, але не виконані в плані компенсації Росією. Тому це буде наступний етап роботи. Тобто для України справа проти Росії не закінчиться судовим рішенням. Ми будемо далі працювати вже на виконання, шукати механізми. Адже тут не спрацьовує правило, що якщо є рішення, то є хтось, хто може змусити його виконати. Так функціонують внутрішні державні системи, але на міжнародному рівні немає такого наглядача, який прийшов би і змусив конкретну державу виконати те чи інше рішення. Тому це буде наш додатковий наступний виклик, але, я впевнена, ми і його пройдемо.
Які ще позови від України проти Росії розглядає ЄСПЛ?
У нас чотири міждержавних провадження в Європейському суді, які беруть свій початок ще з 14-го року. Крім позову “Україна проти Росії” щодо Криму, в нас є позов “Україна та Нідерланди проти Росії” щодо наступного етапу агресії Росії, коли після окупації Криму її агресія продовжилася вже у східних областях України. Там теж є рішення по прийнятності: Європейський суд визнав, що в продовження своїх дій в Криму Росія захопила східні області України з весни 14-го року. Порушення прав людини там теж розглядаються, як відповідальність Російської Федерації. До цього позову долучили позов щодо повномасштабного вторгнення, який ми подали минулого року. Це позитивний момент, оскільки в Європейському суді міждержавні позови розглядаються в кілька етапів: етап прийнятності, етап розгляду по суті і етап сатисфакції. В масштабах саме міжнародних позовів це буде дуже швидкий розгляд справи. Третій позов — це щодо інциденту в Керченській протоці в листопаді 18-го року, коли Росія здійснила напад і захопила три наші кораблі та екіпажі. Тут теж у нас почався рух, тобто Європейський суд перейшов до розгляду цієї справи. І останній позов, він досить унікальний і для Європейського суду, в 2019 році ми його подали, він стосується політики ліквідації і вбивств опонентів російським режимом, як на території Росії так і на території держав-членів Ради Європи, в тому числі України. Теж чекаємо розгляду цієї справи.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, Viber та у Facebook
