Як окупанти у Криму змінюють історичний ландшафт, будуючи лінію укріплень

Росія активно мілітаризує західне узбережжя окупованого Криму, перетворюючи історичні пам’ятки на військові об’єкти. Після удару по крейсеру "Москва" у 2022 році окупанти почали будувати лінію укріплень уздовж Чорного моря: окопи на пляжах, бази ППО, фортифікаційні споруди та вогневі позиції. Науковці фіксують стрімке зростання кількості військових об’єктів, що призводить до руйнування культурної спадщини півострова.

Детальніше про те, як окупанти змінюють історичний ландшафт, будуючи лінію укріплень на узбережжі Чорного моря, дізнається редакція Суспільне Крим.

Читайте цей матеріал кримськотатарською

"Після того, як у 2022 році Україна завдала удару по крейсеру "Москва" і почала атакувати західне узбережжя Чорного моря, росіяни почали будувати фортифікаційну лінію вздовж усього чорноморського узбережжя", — повідомив провідний науковий співробітник Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" Денис Яшний.

Окупанти будують їх на історичних землях, знищуючи об'єкти культурної спадщини. Це історія у 3 тисячі років, каже Яшний.

"Говоримо про об'єкти, які не піддавалися розкопкам, а саме використовувалися як мілітарні об'єкти. Це використання об'єктів культурної спадщини у військових цілях, розміщення техніки на пам'ятках, будівництво укріплень на пам'ятках, розгортання систем РЛСРадіолокаційна станція або протиповітряної оборони на пам'ятках", — уточнив науковець.

У межах цієї праці увага фахівців зосереджена на об’єктах культурної спадщини, розташованих на західному узбережжі Криму, зокрема:

пам’ятка археології національного значення "Археологічний комплекс "Усть-Альмінський": городище і некрополь";
пам’ятка археології місцевого значення "Поселення "Панське-I" та могильник";
пам’ятка археології місцевого значення "Кульчукське городище (Червоний курган)";
об’єкт культурної спадщини "Городище "Беляус" і Беляуський могильник".

У Кримському інституті стратегічних досліджень одним із наслідків такої мілітаризації називають знищення природних ландшафтів. Усе це фіксують за допомогою супутникових знімків, відкритих фото- й відеоматеріалів, а також 3D-реконструкцій.

Вони порівнюють, як виглядали пам’ятки до початку земляних робіт і як змінилися після появи військової інфраструктури армії РФ.

"Тут найбільшим, мабуть, досягненням є об'єднання не тільки роботи з просторовими даними, але й роботи з масивами фотографій, які дозволяють реконструювати вигляд окремих об'єктів, як вони виглядали під час земляних робіт, під час вторгнення в культурний шар, і як вони змінювалися. Ми не перші, хто це зробив, але на пам'ятках археології в умовах війни, саме через мілітарне використання цих пам'яток, воно не використовувалося", — зауважив Яшний.

Так, через поселення Панське росіяни проклали польову дорогу.

"Кожен із курганів, який розташований на некрополі, потрапив або під польову дорогу, яку зробили росіяни, або під капоніри, або укриття для піхоти... Тобто ми можемо говорити, що тут росіяни просто закопалися в культурні шари,ричому досить глибоко, щощо, звісно, призвело до їхнього знищення. Ми можемо говорити про те, що росіяни не просто знищують окремі об'єкти, вони змінюють історичний ландшафт", — заявив він.

Для оцінки фортифікацій росіян також залучають чинних військових.

Крім того, Яшний додав, що є застереження: якщо у росіян буде така можливість, вони розгортатимуть системи ППО малого радіуса дії для боротьби з українськими дронами безпосередньо на культурних пам'ятках

Юристка-міжнародниця Катерина Бусол дає правову оцінку дослідженням шкоди, якої завдають росіяни війною проти України.

Вона вважає, що окупанти використовують культурні пам'ятки як символічний живий щит. Також вони навмисно ставлять Україну перед дилемою: чи знищувати російську військову техніку та живу силу в цих місцях.

Катерина Бусол, доцентка Національного університету “Києво-Могилянська академія” та Британського інституту міжнародного та порівняльного права

"За міжнародним гуманітарним правом, за Женевськими конвенціями і за Гаазькою конвенцією 1954 року, яка спеціалізовано регулює саме захист культурних цінностей в збройному конфлікті, напади на культурні цінності заборонені. Але є винятки, коли культурні об'єкти використовуються для ведення збройних операцій. І коли, на жаль, напади на такі об'єкти можуть принести дуже велику мілітарну перевагу", — зазначила доцентка Національного університету "Києво-Могилянська академія" та Британського інституту міжнародного та порівняльного права Катерина Бусол.

За її словами, мілітаризація росіянами культурної спадщини в Криму — це намагання стерти багатовікову історію півострова та народів, які там здавна проживали. Тому, як додає Бусол, Україна у позовах до Міжнародного кримінального суду (МКС) такі дії інтерпретує як злочини проти людяності.

Юристка додала, що, крім привласнення і незаконного використання культурних цінностей для підтримки збройних зусиль, важливо аргументувати, чому саме ідеологічно деякі культурні цінності Росії вигідно мілітаризувати, видозмінювати і, можливо, пошкоджувати або знищувати.

"Україна включає ці порушення в загальний пакет розслідувань. Важливо наголошувати на всіх рівнях порушень у цій базі, говорити про привласнення, незаконну мілітаризацію, зауважувати, що мілітаризація конкретних символічних об'єктів для України і кримських татар є частиною злочину проти людяності. Тому що і українські слідчі, і прокуратура МКС говорили про ймовірний злочин переслідування за політичною або національною ознакою. Ці злочини можуть бути додатковим доказовим елементом цього ширшого злочину переслідування — коли росіяни знищують спадщину, забороняють використання української мови, мілітаризують світ в окупації, переслідують, наприклад, громадських активістів, істориків, учителів, які не погоджуються з цією політикою", — пояснила Бусол.

Читати ще