28 травня 1997 року Україна і Російська Федерація уклали угоду про статус та умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України. Основною базою Чорноморського флоту Росії визначили місто Севастополь та кілька військових об’єктів у Ялті, Феодосії, Гвардійському.
Термін дії угоди становив 20 років від дати початку з правом автоматичного продовження на п’ятирічні періоди. Як угода 1997 року стала передумовою окупації та як Україна знищує російський флот у Чорному морі зараз, Суспільне Крим розповів Ігор Воронченко — адмірал, командувач Військово-морських сил ЗСУ (2016–2020), головний інспектор міністерства оборони України (2020–2024).
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Перемовини про розподіл Чорноморського флоту розпочалися у 1992 році. Цей процес розтягнувся на майже шість років. На момент розпаду СРСР флот налічував близько ста тисяч військових і понад вісімсот кораблів різних класів. За принципом територіальної належності флот мав перейти під контроль України. Проте частина офіцерів, підтримані Москвою, влаштувала бунт проти української влади.
За результатами зустрічі президентів Кравчука та Єльцина флот мав бути поділений навпіл. Та 9 червня 1995 року вже Кучма і Єльцин вирішили поділити флот інакше — за рахунок газового боргу України розподіл відбувся так: 18,3% кораблів перейшли до України, 81,7% суден до РФ.
У 1997 році був третій етап розподілу об’єктівУсього, згідно з угодою між Україною та Російською Федерацією про поділ Чорноморського флоту, із 525 бойових кораблів, катерів, суден забезпечення Чорноморського флоту РФ отримала 388 (кращі бойові кораблі та катери; судна забезпечення були передані разом з бойовою технікою та озброєнням, морською авіацією тощо) в рахунок погашення боргових зобов’язань України перед РФ на суму 521 мільйона доларів США, натомість до складу ВМС України увійшло 137 суден. Чорноморського флоту, вже остаточний. До складу ВМС України передавали судна й техніку, переважно у непридатному стані. Більшість бойових кораблів була виведена з ладу і приймалася без претензій до російської сторони.
"Тоді ж і узгодили, що Севастополь буде центром ЧФ РФЧорноморський флот Російської Федерації, і вони базуватимуться у Криму до 2017 року. За домовленістю 18 % кораблів Чорноморського флоту відійшли Україні, а 81 % – Росії. Тобто у підсумку Україна втратила більшість кораблів і частину військово-морських баз ЧФ. У той час не було стратегічного бачення розвитку подій на перспективу щодо забезпечення національної безпеки і територіальної цілісності України як незалежної держави. З самого початку росіяни були націлені на утримання своїх баз, тієї частини Чорноморського флоту колишнього Радянського Союзу для того, щоб виношувати свої плани щодо агресії проти України", — розповідає Воронченко
Він каже, Росія забрала собі не лише найкращі кораблі, але і полігони у Криму.
"За цим договором Україні дісталося не найкраще майно і озброєння. Кораблі, які в Україні залишилися, потребували обслуговування і за призначенням для Чорного моря вони не годились. Залишили собі росіяни самі необхідне і самі боєздатні частини, як корабельного складу, так і берегового компонента. Полігони, ті, які були розташовані в Криму, залишили самі собі найкращі, кораблі самі найкращі, а нам дали непотріб. Приміром, ми отримали три фрегата проекту 1135. Корвети, які потребували або модернізації, або ремонту. Із трьох фрегатів практично всі були відправлені на брухт. Той самий крейсер “Україна”, який будувався в Миколаєві, він для України був не потрібен, але ж ми його взяли, бо він на нашії території. Те ж саме з фрегатом “Сагайдачний", — пояснює адмірал.
Вже у 1997 році, каже Воронченко, було очевидно, що агресія Росії проти України невідворотня. І у 2014 році Чорномоський флот РФ використали для окупації Криму.
"Всі подальші кроки України до 2010 року були націлені на те, щоб продовжити цей нікчемний договір щодо поділу і утримання флоту на території Автономної Республіки Крим. І саме частини Чорноморського флоту під час окупації в 2014 році стали отими плямами, які почали розповсюджувати цю повзучу анексію. У 2014 році вони використали свій флот для окупації. Маркером агресії була наявність десантних кораблів Чорноморського флоту", — каже Воронченко.
Після повномасштабного вторгнення ситуація дещо змінилась, вважає адмірал. Нині Україна здатна давати відсіч Росії на морі та обмежувати можливості російського флоту.
"Вже зараз росіяни зрозуміли, що Україна даватиме здачі. Наші дрони і ракети їх вчать адаптуватися до змін бойової обстановки. Однак, їхня вертикаль влади, централізація управління занадто домінована. Така модель управління в них залишилася з радянських часів. І насправді це нас рятує. Щодо наших Збройних сил, то "вистрілила" стратегія, яку ми підготували ще у 2018-му році. Йдеться про асиметричні дії і боротьбу з класичним флотом малими силами. Наразі оці дрони "малюки" роблять свою справу проти класичного флоту, який загнано в Новоросійськ і він зараз там "сидить" замкнутий", — аналізує адмірал.
Нині за його словами, найбільша загроза для України від російського флоту у кораблях-носіях крилатих ракет "Калібр", які чергують у Новоросійську. А от Севастополь перестав бути повноцінної базою для флоту.
"Вони не здатні захистити свої судна. Так, встановлюють "мангали" проти дронів. Але ж дрони діють з повітря. А як бути з морськими підводними дронами проти мін, торпед? У них комплекси вже застаріли. І я не впевнений, що вони найближчим часом можуть модернізувати в цьому плані захист своїх кораблів. Для них кожне знищене судно — болюча тема. Ми досягли знищення десантних кораблів і вони десантну операцію провести не можуть. Зараз, на мій погляд, потрібно добити всі носії крилатих ракет. Чим більше ми знищимо кораблів, носіїв крилатих ракет, тим швидше поставимо Чорноморський флот на межу існування. Щоб назва Чорноморський флот РФ взагалі зникла, як крейсер "Москва", — додав адмірал.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
