Після окупації Криму він був змушений залишити рідний Сімферополь. А після початку повномасштабного вторгнення — взяти до рук зброю.
Тепер кримчанин Михайло з позивним “Сігурд” керує екіпажем перехоплювачів безпілотних авіаційних комплексів та разом із побратимами прикриває українські позиції від російських розвідувальних і ударних дронів.
В інтерв’ю Суспільне Крим військовий розповів про життя на півострові після окупації, службу на фронті та те, чому сучасну війну називає війною технологій.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
"У мене один паспорт, одна держава, одне громадянство"
Михайло за позивним "Сігурд", командир екіпажу БПЛА 46 окремої аеромобільної Подільської бригади ДШВ ЗС України. Народився і виріс у Сімферополі, до 2014 року працював і жив там, але після окупації змушений був переїхати. Тоді вперше задумався про службу в армії.
"Ви знаєте, я вже один раз виїжджав, я вже один раз тікав від війни. Вона мене наздоганяє, і мені здається, що це вже моє покликання”, — каже він.
Після окупації продовжував їздити на півострів, бо там залишилася дитина, перша дружина, родичі, які фізично не можуть виїхати – бабусі, дідусь.
"Навіть побувши там один тиждень, можна було зробити для себе певні висновки. Ви знаєте, по-перше, купа незнайомого народу, завезеного, звісно, з території Росії. А вони, звісно, несуть із собою свої традиції: злість, ненависть, ксенофобію. І я називаю це синдромом жертви. Їм усі винні, їм усі щось повинні. Розумієте? Оцього в моєму Криму, в якому я жив, я ніколи не бачив”, — розповідає військовий.
"Після виїзду з окупованого Криму все починав з самого початку"
На підконтрольній Україні території своє життя, починав з нуля. Каже важко було знайти роботу. До окупації працював у великій американській компанії, яка є світовом лідером у видобутку та розробці нафтових родовищ. Але після того, як росіяни захопили Крим, йому у продовженні контракту відмовили.
"Вибач, друже, ми розуміємо твою історію, все круто, але ти кримчанин. У нас є закон, і ми не можемо тебе взяти на роботу. Було дуже важко довести, що з Кримом я порвав. Я не працюю “на дві сторони”, як деякі – з російським паспортом у Криму і українським в Україні. У мене один паспорт, одна держава, одне громадянство", — згадує Михайло.
Зрештою знайшлася компанія, яка взяла на роботу. Але у 2022-му, говорить військовий, все знову зруйнувалося.
"О 4-й ранку дружина будить: "Прокидайся, війна почалася". Я відповів: "Припини мені цю пропаганду", — розповідає "Сігурд".
"Війна мене наздоганяє, здається, це моє покликання"
Після початку повномаштабного вторгнення, він пішов добровольцем у військкомат. Перша військова посада – стрілець.
"Коли прийшов у військкомат, мене спитали: "Який рід військ цікавить?" Я відповів: "ДШВ або морська піхота". Вони кажуть: "Ми так не розподіляємо. Є зв’язок, артилерія, авіація". Я сказав: "О, артилерія – піде”. У результаті потрапив у зв’язок авіації”, — каже він.
Позивний "Сігурд" придумали побратими.
"Був у мене товариш. Він був дуже схожий на одного з персонажів тоді популярної комп’ютерної гри, у яку постійно грав. А я був трохи старший за нього, він завжди “прилипав” до мене, питав різні загальні речі, досвід. І хлопці сказали: “Слухай, ти як старший брат того персонажа, будеш Сігурдом”. Ну, значить буду”, — згадує він.
"Війну змінили технології, Україна зробила на них ставку"
"Сігурд" каже, технології війни стрімко змінюються. Зараз є те, про що і не думали кілька років тому: FPV зі штучним інтелектом, деякі компанії вже роблять НРКназемний роботизований комплекс зі штучним інтелектом.
"І ми були свідками з моїм побратимом: ми перехопили відео з НРК, на якому стоїть Browning. Уявляєте собі? Воно стоїть у лісі, хтось звідти виходить – і воно працює. Тобто все, це вже не людина робить", — розповідає військовий.
Україна правильно зробила ставку на технології, вважає Михайло. І наводить приклади з власного бойового досвіду, коли саме завдяки технологіям вдалося дати відсіч ворогу.
"Це дуже великий головний біль для нашого супротивника, на щастя. Тому що, по-перше, вони не розуміють, хто проти них воює. І вони всіма силами намагаються себе переконати, що це не роботи воюють. Це просто, як вони кажуть:"Хохли видихаються". Розумієте? А насправді все йде трошки по-іншому. У нас дуже правильно зробили ставку саме на технології. Пригадую, було перехоплення радіорозмов двох російських екіпажів, які казали: “Хлопці, нам тут нема чого робити. У них тут туча дронів, вони просто закрили увесь повітряний простір”. А це ми одним екіпажем робили. Уявляєте собі? Тобто якщо, скажімо так, старанно працювати, то ти ще й вводиш ворога трохи в оману,” — каже він.
Після завершення війни військовий мріє повернутися у Крим
На позиції працюють три людини. Це повний екіпаж: штурман, пілот, технік. Каже, були такі дні, коли сідали снідати о 20:00. Не встигали один дрон повернути, як технік виносив наступний.
“Тільки дрон повертається, я кажу: “Все, ціль знищена, на поверненні”. Повертаємося назад, технік уже крутить наступний, тому що нам уже з БКП кажуть: “Хлопці, полетіли далі, працюємо, працюємо, працюємо”. І ти розумієш важливість своєї роботи. Особливо для тих хлопців, які сидять там і думають: “Де ж ці перехоплювачі?” І ти розумієш, що треба. Хочеш чи не хочеш”, — говорить він.
Він каже: це його особиста війна, після завершення якої він обов'язково повернеться у Крим.
“Якщо чесно, моя особиста війна, незалежно від результатів цієї всієї війни, закінчиться там, де вона і почалась – у Криму. Я прагну саме цього, тому що це мій дім і я хочу повернутися. Що я перше зроблю? Якщо командири дозволять, я залишаю все, що в мене тут є, і в чому буду, отак із позиції на залізничний вокзал і додому.”
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
