У період з 29 квітня до 16 травня 1648 року відбулася битва під Жовтими Водами — перше масштабне зіткнення козацького війська з армією Речі Посполитої під час повстання Богдана Хмельницького.
Перемога стала можливою завдяки військово-політичному союзу Війська Запорізького та Кримського ханства.
Про роль кримських татар у цій перемозі розповідає Суспільне Крим.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Битва під "Жовтими Водами" — початок національно визвольної війни Хмельницького
Станом на 1648 рік етнічні українські землі — Волинь, Підляшшя, Київщина та Брацлавщина — були під зверхністю Польської Корони, у складі Речі Посполитої, яка утворилася у 1569 році.
"Важливою особливістю цього регіону була наявність нового соціального стану, сформованого ще в XVI ст. — козацтва, проте воно не було взято до уваги під час державного переформатування. Це спричинило заворушення в українському суспільстві. Місцева шляхта, яка до цього репрезентувала українські землі, намагалася інтегруватися у нове життя, і тепер козацтво вимушено перебрало на себе роль виразника суспільних інтересів", — пише Центральний державний архів.
На початку 1648 року сотник реєстрового війська Богдан Хмельницький організував козаків повстати проти польської шляхти, до боротьби закликав і простих людей. Із підготовчої в активну фазу повстання перейшло навесні 1648 року.
Перед початком війни Хмельницький уклав угоду з Кримським ханством
Перед початком повстання Хмельницький уклав військово-політичний союз із Кримським ханством — Бахчисарайський договір, розповідає Суспільне Крим Володимир Сергійчук, завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Кримських хан Іслям III Ґерай дав козакам татарську кінноту, натомість мав отримати ясир (полонених) та здобич. Так братами по зброї для козаків стали татари під проводом полководця Тугай-бея.
"Для Богдана Хмельницького союз із кримським ханом був украй важливим. Бо якщо піхота козацька була загартована, особливо в обороні, коли могли створювати фортифікаційні споруди, скажімо, з возів, то наступальна тактика, особливо на відкритій місцевості, не була в козацтві відпрацьована, як це було у тих же кримських татар і взагалі кочових народів, — каже історик. — Українці все-таки землеробський народ, і вони не приділяли стільки уваги скотарству, як кочовий народ — кримські татари. Тому, коли Богдан Хмельницький кинув виклик польській шляхті, він розумів, що має бути допомога кримського хана. І зрештою в цьому і майбутній виграш Богдана Хмельницького — що він знайшов союзника", — каже історик.
Це ще й допомагало Хмельницькому захистити тил, каже історик. Оскільки кримський хан пішов на союз із Богданом Хмельницьким, тож з боку Кримського ханства нападів не було. Кримський хан також мав вигоду від цього союзу — усе обумовлювалося оплатою, наголошує Володимир Сергійчук. Участь кримського війська у походах базувалася на чітких домовленостях щодо винагороди
"Звичайно, татари завжди звикли брати у своїх походах ясир, тобто бранців. Брали майно, брали у полон українських чоловіків, дівчат, жінок. Потім продавали це все. І зрештою за рахунок воєнних походів кримське татарське військо існувало. А тут була вже домовленість про конкретну плату. Деталізувалося щодо кожного штурму, кожного міста. Так було і під Жовтими Водами, і під Корсунем, і під Пилявцями. Так було, зрештою, і з облогою Львова. Кримські татари мали заробляти", — каже Сергійчук.
Під Жовтими Водами союзники розбили військо Стефана Потоцького
Битва почалася 29 квітня 1648 року в урочищі Жовті Води — густо порослій території в долині річки Жовтої та притоки Інгульця. Проти козаків і татар вийшло 12-тисячне військо під керівництвом Стефана Потоцького. 16 травня 1648 року союзники його розбили. Це стало першою із серії перемог. А вже у грудні 1648 року почалося формування держави Військо Запорізьке на чолі з Богданом Хмельницьким.
Згодом союз з татарами похитнувся, бо і татарська сторона не завжди діяла в інтересах козаків, каже Сергійчук. І хан, коли дізнався про відносини Хмельницького з Москвою, яка обіцяла захищати Гетьманщину, угоду розірвав.
Союзи татар з Іваном Виговським та Іваном Мазепою
Після смерті Богдана Хмельницького у 1657 році новообраний гетьман Іван Виговський посилає послів до Криму, щоб підштовхнути хана змінити позицію і щоб Гетьманщина разом із кримськими татарами знову стали союзниками.
"Перше посольство, правда, запорожці перехопили і відправили цих послів до Москви, забравши листи Виговського. Але друге посольство дійшло, і хан кримський восени 1657 року відновлює союз із новим гетьманом Іваном Виговським. І треба сказати, що цей союз був багато в чому виграшним для України. По-перше, за допомогою кримських татар навесні-влітку 1658 року кримський хан допоміг Виговському придушити заколот полтавського полковника Пушкаря. Але більш масштабна подія сталася 1659 року, коли на прохання Виговського кримський хан дав 40 тисяч татар війська, і ці 40 тисяч прийшли під Конотоп і допомогли розгромити московську армію і відкинути її за межі України", — говорить Сергійчук.
І вже хан разом із Виговським влаштували похід — вирішили брати Москву. Перебралися на Слобожанщину, у район Курська, готувалися до походу.
"І тут хану приходить звістка, що запорожці пішли в Крим. Іван Сірко — це такий нібито народний месник, насправді ж скористався відсутністю ханського війська в Криму і пішов грабувати півострів. На жаль, це так було. І зрозуміло, що коли хан дізнався, що запорожці палять Крим, то йому вже було не до Москви — він розвертає свої війська на 180 градусів і йде до Криму", — каже історик.
Наслідки були катастрофічними, наголошує історик історик.
- Помста хана: Повертаючись, татари спалили Полтавщину.
- Гнів народу: Обурення українців перекинулося на Виговського, бо саме він "покликав татар".
- Втрата державності: "Почалася Руїна з того безрозсудного кроку Сірка, каже Володимир Сергійчук.
В часи Мазепи, особливо наприкінці його правління, і в часи його наступника гетьмана Пилипа Орлика султан, тобто хан, підштовхував до того, щоб допомогти українцям звільнити Правобережну і Лівобережну Україну. Але битва на Пруті, де великий візир турецького султана фактично був підкуплений Москвою, зірвала цей план.
"Кримські татари тоді були на боці України. Вони навіть йшли на Москву через Лівобережжя. Але на Слобожанщині, не маючи належного контролю з боку козацтва, вдалися до грабежів. Це спричинило розлад у війську — і в підсумку ні татари не дійшли до Москви, ні українці не визволили Україну. Це стало серйозною проблемою", — говорить історик.
Перебуваючи у сфері османської політики, кримський хан або його військо піддалося бажанню збагатитися, і це призвело до зриву походу на Москву з боку хана, наголошує історик. У результаті поразки зазнала і козацька армія.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
