Перші відкриті зазіхання Росії на український Крим відбулися не у 2014 році, а значно раніше — у двотисячних роках. Саме тоді на півострові почали проявлятися ознаки повзучої окупації: територіальні претензії, військова присутність, політичний тиск і системна робота з впливу на суспільні настрої.
Суспільне Крим зібрало архівні кадри, свідчення та послідовну хронологію подій, які показують, чим жив Крим у нульові та як ці процеси підготували ґрунт для подальшої окупації.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Тузла, 2003 рік: перші територіальні претензії Росії
2003 рік став точкою, з якої почалися відкриті територіальні претензії Росії на український Крим. З острова Тузла, розташованого неподалік півострова, українська сторона публічно закликала не порушувати державний кордон України. У цей момент російські підрозділи перебували менш ніж за п’ять кілометрів — на Таманському півострові.
29 вересня 2003 року Росія без погодження з Україною розпочала насипання дамби у напрямку української коси. Міністерство закордонних справ України направило офіційну ноту протесту, наголосивши на грубому порушенні державного кордону.
"Я не можу розцінити ці дії російської сторони як доброзичливі до України. Добрі сусіди так не роблять", — наголосив тодішній президент України Леонід Кучма.
У відповідь на дії Росії Україна перекинула на острів Тузла посилені підрозділи прикордонників. Водночас на Таманському півострові Росія проводила навчання десантників і морських піхотинців та продовжувала будівництво дамби. До українського острова залишалося трохи більше сотні метрів.
Ситуація набула такого масштабу, що Леонід Кучма перервав офіційне відрядження до Латинської Америки та прибув на Тузлу особисто. Згодом відбулася його телефонна розмова з Путіним. Сторони домовилися про початок переговорів і тимчасове призупинення будівництва дамби.
У грудні 2003 року в Керчі Леонід Кучма та Володимир Путін підписали угоду про спільне використання Азовського моря та Керченської протоки. Тоді Росії не вдалося з’єднати дамбу з українським островом. Втім, після окупації Криму у 2014 році саме через Тузлу російська влада проклала опори мосту через Керченську протоку.
2004-й: україномовні школи і вибори
У 2004 році, на 14-му році Незалежності України, у Сімферополі відкрили першу україномовну школу-гімназію. Подія стала символічною для зросійщеного півострова і зафіксувала спроби держави посилити українську гуманітарну присутність у Криму.
Того ж року Крим продемонстрував чітку електоральну орієнтацію. У першому турі президентських виборів за Віктора Януковича проголосували 69% виборців, у другому — майже 82%.
Після другого туру та повідомлень про масштабні фальсифікації виборів у Києві розпочалася Помаранчева революція. Акції протесту відбувалися і в Сімферополі, водночас проросійські сили організовували свої мітинги.
Лагідна українізація і спротив
За президентства Віктора Ющенка в Україні стартувала політика так званої лагідної українізації, яка торкнулася й Криму. Вона передбачала відкриття нових україномовних шкіл, створення та друк підручників, а також забезпечення ними навчальних закладів.
Ці кроки викликали активний спротив проросійських сил у Криму. У Верховній Раді Автономії з цього приводу точилися гострі дискусії. Зокрема, лунали твердження про "загрозу для життя і здоров’я пацієнтів через україномовну освіту медичних працівників".
"Отримавши таку освіту вони прийдуть до наших громадян, які на 90 відсотків російськомовні. Тут же йдеться про життя і здоров'я наших мешканців", — розповіла Світлана Савченко, депутатка ВР Криму.
Попри спротив, у нульові роки української присутності на півострові ставало більше. Зокрема, у 2007 році в Криму відзначали 15-річчя Військово-морських сил України — українські кораблі під синьо-жовтими прапорами заходили до кримських бухт.
Російський флот і Харківські угоди
Проросійським осередком у Севастополі та Криму залишався Чорноморський флот Росії. Російські військові перевозили на півострів родини, оселялися там і нерідко залишалися жити після завершення служби.
У 2010 році внаслідок газового шантажуУ 2010 році РФ продовжувала газовий тиск на Україну, використовуючи кабальні контракти 2009 року, що передбачали високі ціни та штрафи за невибраний газ. та політичних домовленостей із Партією регіонів Росія домоглася підписання Харківських угод, якими термін базування російського флоту в Севастополі продовжили до 2042 року.
"Крим — не є ніякою спірною територією. Там не було ніякого етнічного конфлікту, на відміну від Південної Осетії та Грузії. І Росія давно визнала кордони сьогоднішньої України", — казав Путін ще у 2008 році, після вторгнення Росії до Грузії.
Втім, у Центрі протидії дезінформації зазначають: саме з серпня 2008 року військово-політичне керівництво Росії розпочало комплексні заходи з підготовки окупації та збройної агресії проти України.
Кримські татари і земля
Питання повернення кримських татар з депортації, яке постало ще у 1990-х роках, у нульові залишалося невирішеним. Кримськотатарські активісти регулярно виходили на протести, вимагаючи виділення землі під будівництво житла.
Упродовж десятиліття працювали десятки комісій, покликаних врегулювати земельне питання. Проте наприкінці нульових років проблема так і залишалася гострою. Її обговорювали навіть на засіданнях Ради національної безпеки і оборони України.
"До Кримської теми українська влада по-серйозному не доходила. Кожного влаштовувало той хаос, який там є. З того живилися і в Києві. Бо перед тим як дать кримському татарину 6 соток, для київських дядьків відводили по 70 гектарів", — розповів Віктор Ющенко.
Міжнародний Крим нульових
У нульові роки Крим неодноразово ставав майданчиком для міжнародних подій та приймав закордонних гостей. У 2004 році півострів відвідав принц Філіп — чоловік королеви Єлизавети II та батько нинішнього британського короля Чарльза. Він прибув на відзначення 150-річчя битви під Балаклавою часів Кримської війни.
У 2006 році в Україні вперше відбувся етап Кубка Європи з ралі поблизу Ялти. У Севастополі та Євпаторії проходили міжнародні товариські матчі з пляжного футболу. А у Форосі з 2006 по 2008 роки проводили міжнародний шаховий турнір "Аеросвіт" за участю гросмейстерів світового класу.
Нульові роки стали для Криму періодом прихованих, але системних змін — від перших територіальних зазіхань Росії до формування умов, які згодом дозволили Кремлю здійснити відкриту окупацію півострова.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
