В Україні надазовські греки — уруми та румеї — відновлюють свої традиції, досліджують історію та прагнуть офіційного визнання їх корінним народом. У ХVIII столітті за наказом російської імператриці Катерини II їх виселили з Криму на територію сучасної Донеччини. Нині в Україні вони вважаються національною меншиною.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Про це Суспільному Крим розповіли співзасновники ГО "Надазовські греки: уруми і румеї" — Микола Ахбаш, Валентина Євсеєнко та голова організації — Ольга Цуприкова.
Українські уруми та румеї прагнуть, щоб їх визнали корінним народом на державному рівні, щоб зберегти дві рідні мови й ідентичність, адже нині всі поселення компактного проживання надазовських греків окуповані Російською Федерацією. В Україні надазовські греки вважаються національною меншиною. Корінних народів в Україні визнано на державному рівні три: кримські татари, кримчаки та караїми.
"Уруми і румеї де-факто, і це підтверджується дослідженнями численних істориків, є автохтонним народом України. Тобто, по суті, це так і є. Тут не потрібно додаткове визнання. Але якщо ми говоримо про визнання на державному рівні, то має відбутися ряд процедур, які описані в тому ж таки законі.21 липня 2021 року президент підписав Закон "Про корінні народи України". Він визначає, що корінними народами України є автохтонні етнічні спільноти, які сформувалися на території України, не мають власного державного утворення за межами країни і є носіями самобутньої мови та культури. До таких народів належать кримські татари, караїми та кримчаки. Закон гарантує захист їхніх культурних, мовних, освітніх та інформаційних прав, а також створює механізми для захисту від дискримінації та сприяє розвитку їхніх представницьких органів. І ми сподіваємося, що поступово цей процес надазовські греки також пройдуть і зможуть бути визнані і на рівні корінним народом", — розповідає Ольга Цуприкова.
До насильницького переселення з Криму їх назвали надазовськими греками, розповідає Валентина Євсеєнко, співзасновниця ГО "Надазовські греки: уруми і румеї". Історично народ формувався в Криму — з візантійських часів, пізніше Кримського ханства та Османської імперії — через об’єднання кримських християн різного походження.
Валентина Євсеєнко — теж з надазовських греків, вона — урумка. Вони з румеями один народ, який об'єднують спільні традиції, звичаї, культура, релігія. Проте у них різні мови, адже урумська є тюркською, а румейська походить від середньовічної грецької.
"Наприклад, існує така інформація, що румеї могли розуміти урумів, бо в свій час урумська була більше поширена, у Криму мовою тих, хто займались торгівлею. А тому для того, щоб ти хотів щось продати чи купити, це було зручно і, в принципі, румеї могли розуміти урумську мову. А так взагалі вони абсолютно різні, тобто можливо, є якісь там слова запозичені з інших мов", — пояснює Валентина.
Нині невідомо, скільки зараз є носіїв цих двох мов. Микола Ахбаш каже, що на побутовому рівні урумська і румейська ще існують. Він сам рідну мову знає з дитинства, пише поезію, видає свої збірки. Сам родом з Ялти, але не з кримської, а з тієї, що на Донеччині. Він є нащадком надазовських греків-румеїв. На Донеччині його пращури опинилися, бо в ХVIII столітті за наказом Катерини II їх виселили з Криму.
"Люди зберігають, звісно, свою мову. В деяких родинах розмовляють і найбільш молодші покоління, ті, які от уже народилися останнє там десятиліття. От, але здебільшого, на жаль, носії, більшість носіїв мов наших - це вже представники старших поколінь. Тобто люди, які 50, 60, 70 і більше років. І чим старше, тим більш компетентні носії", — розповідає поет.
Ольга Цуприкова — українка з надазовськогрецьким корінням. Вона очолює організацію "Надазовські греки: уруми і румеї". Каже, працює над тим, щоб у людей була можливість вивчати урумську та румейську. Сама теж старається вивчати рідну їй мову.
"Я, на жаль, не володію румейською мовою, лише намагаюсь її вивчати. Користуюся тими наробками, які робить мій колега Микола Ахбаш. Користуюся тією літературою, яка вже була видана і там є деякі переклади українською, зокрема, і читаю паралельно. Намагаюся зрозуміти, намагаюся якісь нові слова запам'ятати. Ми, як організація, сьогодні почали вже процес такий, щоби створити перший підручник урумської мови надазовських греків", — розповідає Ольга Цуприкова.
Традиції свого народу нині стараються зберігати, каже голова громадської організації. У Ольги Цуприкової, наприклад, є весільний пояс, який в її родині передають з покоління в покоління.
"Це весільний пояс, так званий кавказький пояс. Такі пояси були розповсюджені у надзовських грекинь. Я бачила дуже схожі фотографії зі схожими поясами на сайті Маріупольського краєзнавчого музею, тобто може приблизно датувати його кінцем XIX сторіччя", — пояснює жінка.
Нині кожен з наших співрозмовників на своєму рівні намагається зберегти ідентичність свого народу. Микола Ахбаш через мову та її відродження. Валентина Євсеєнко досліджує генеалогію надазовських греків та шукає зв'язок урумів і румеїв з Києвом. А Ольга Цуприкова вирішила об'єднати небайдужих людей з урумським та румейським корінням, щоб народ не втратив своєї ідентичності.
У роковини насильницького виселення урумів та румеїв із Криму, 8 серпня, у Києві відкрили мультимедійну виставку "Надазовські греки: шляхи ідентичності", аби привернути увагу до маловідомої сторінки української історії. Її можна відвідати до 28 вересня у Національному музеї Голодомору-геноциду.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
