Поїхав відвідати батьків в окупований Севастополь — потрапив у полон. Кримчанина Євгена Мельничука окупаційний суд засудив до 17 років за ґратами, звинувативши у "шпигунстві". Попри тортури та етапування до російської колонії, його дружина та шестеро дітей чекають на повернення.
Суспільне Крим поспілкувалося з дружиною та колегою політв’язня, аби розповісти його історію — від життя у Севастополі та участі в Революції Гідності до арешту та вироку окупаційного суду.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
"Десь за тиждень до повномасштабного вторгнення він мені каже, що йому дуже треба поїхати до батьків у Крим. Ну, я йому казала: "Ну, добре, їжджай", — згадує дружина політв’язня Ірина Мельничук.
Після початку вторгнення жінка з шістьма дітьми сама вибиралася з-під обстрілів в Ірпені. Родина виїхала за кордон.
"Коли вже ми були в безпечному місці, я його вмовляла приїхати до нас, а він казав, що ні, мені треба бути тут", — розповідає вона.
Євген родом із Севастополя, випускник військово-морського інституту імені Нахімова, майстер спорту з греблі, підприємець, який завжди мав проукраїнську позицію. Під час Революції Гідності він поїхав підтримати друзів на Майдані.
"Він казав мені, що поїде на три дні, тільки там постоїть, підтримає друзів. А потім з'ясувалося, що він залишився там до самого лютого — до цих сумних подій", — каже Ірина.
Ірина тоді ще з чотирма дітьми залишалася у Севастополі й пам’ятає початок російської окупації.
"Бачила ці воєнні машини, озброєних чоловіків. І коли я зателефонувала тоді чоловіку, він сказав, що мабуть щось почнеться, якесь військове заворушення, тому краще, щоб я з дітьми поїхала у Київ. А він на той час поїхав, навпаки, у Севастополь", — згадує Ірина.
Там Євген допомагав українським військовим у заблокованих росіянами частинах.
"Він допомагав військовим, своїм друзям — приносив цигарки, їжу, розмовляв з ними, підтримував, коли їх вмовляли відмовитись від України й присягнути Росії", — розповідає дружина.
У березні 2014 року Євген записав відеозвернення із закликом боротися проти російської окупації. Після цього "самооборона Криму" увірвалася до його квартири.
"Вони його дуже сильно били. Перевернули всю квартиру, шукали зброю, питали, де ти її ховаєш. Потім його вивезли кудись, він не знає, де був. Казали, що він клятий бандерівець", — розповідає дружина.
Згодом родина виїхала з Криму до Ірпеня. Євген був екоактивістом, балотувався у мери міста, працював журналістом.
"Одразу стали не тільки колегами, але й друзями. Женя захищав багато зон — від Гостомельського шосе до залізничних колій. Він завжди наголошував, що Україна — суверенна держава", — розповідає колега Юлія Полянська.
Він у патріотизмі виховував своїх дітей. Щоправда молодшу доньку перед розлукою бачив ще немовлям.
"Маленька донечка зовсім не знає тата, бачила його лише немовлям. Він завжди виховував дітей у повазі до Батьківщини", — каже Ірина.
У жовтні 2022-року зв'язок з Євгеном зник. Батьки з’ясували, що сина забрали російські силовики, згодом за кілька місяців дізналися, що він в СІЗО у Сімферополі і його звинувачують у "шпигунстві". І лише навесні 24-го батькам вдалося зустрітися із сином під час тюремного побачення.
"Він розповів, що за 17 місяців, що він там провів, його били, катували, вивозили до лісу на розстріл, аби змусити погодитися на слідчі дії. Він довго не погоджувався", — говорить Ірина.
У листопаді 2024-го окупанти оголосили вирок — 17 років колонії суворого режиму. Де він зараз — невідомо, бранця вже місяць етапують.
"За нього дуже переживаємо, як він це витримає. У нього вже тоді боліли нирки, був у важкому психологічному стані. Чекаємо, сподіваємось, що скоро повернеться. Кожного обміну чекаємо", — каже дружина.
Ірина добилася, аби чоловіка внесли до списків на обмін, і звертається до міжнародних організацій із проханням допомогти звільнити Євгена.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
