До дня незалежності рух "Жовта стрічка" організував акцію спротиву на окупованих територіях: люди з Криму, окупованих частин Донеччини, Луганщини, Запорізької та Херсонської області роблять фото із символами спротиву.
"У цей день активісти наповнили окуповані міста українськими символами на окупованих територіях", пишуть у Telegram учасники руху. Рух опору стає сильнішим, це відчувається, зокрема у Криму, який в окупації 11 років, розповів Суспільному Крим координатор "Жовтої стрічки" на умовах анонімності. Про як протидіють окупантам, читайте у матеріалі.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
— Як діє рух "Жовта стрічка" на півострові. Чи знаєте своїх агентів?
Діяльність активістів нашого руху максимально анонімна та диверсифікована: жоден учасник не знає про інших активістів руху навіть у своєму місті. Така відокремленість — задля безпеки людей, які нам довіряють. Ми не збираємо персональні дані своїх активістів, лише просимо підтвердити, що є 18 років.
— Наскільки активно долучаються до руху?
Притік нових активістів є стабільним. Хтось робить фото, хтось повідомляє інформацію — і все це є спротив. Щоразу, особливо напередодні важливих державних свят, до нас долучаються нові люди, які виявляють бажання стати частиною руху спротиву.
— Акції "Жовтої стрічки" в окупованих містах відбуваються регулярно. Як реагують місцеві на це? Що робить місцева окупаційна влада: зриває наліпки, шукає організаторів?
Для багатьох це підтримка, надія і знак, що спротив продовжує жити в окупації. Для окупантів — це привід для нервів, бо це є доказом того, що вони не контролюють ситуацію. Вони зривають наліпки, замальовують графіті, навіть створюють мобільні групи, які ходять по місту, шукають та знищують проукраїнські символи (це зафіксовано в Криму).
— Чому важливі ці акції? Чи отримуєте зворотний зв’язок від кримчан?
Так, зворотний зв’язок отримуємо, і що дивно — найбільше саме від кримчан. Навіть після 11 років окупації люди не здаються. Вони пишуть, що для них це знак: вони не самі і про них пам’ятають. Це їх дуже мотивує та дає надію. До того ж саме через такі прості дії до спротиву приєднуються нові люди, які бачать, що можна робити маленькі кроки — і це вже має значення.
— Чи відчуваєте ви, що окупанти бояться "Жовту стрічку" та інші рухи спротиву?
Так, окупанти бояться. Саме тому постійно намагаються дискредитувати безглуздими заявами на кшталт "його не існує, всі підтримують Рф". Крім того, намагаються висміювати рух, поширюючи це через свої пропагандистські мережі. Але факт у тому, що якби вони не відчували загрози, то й не реагували б так нервово.
— Ви повідомляєте про посилення контролю над населенням півострова. Які методи використовують?
Так, спроби посилити контроль є постійними. Їхній месенджер Max — це система, яка взагалі не гарантує конфіденційності. Він потрібен виключно для збору даних про людей: контакти, листування, активність. Тобто вони хочуть, щоб усі комунікації проходили через підконтрольний канал, де простіше відстежувати настрої й тих, хто може мати проукраїнську позицію.
Крім цього, ми бачимо регулярні відключення мобільного інтернету на ТОТ. Це робиться для того, щоб люди менше користувалися незалежними джерелами інформації та соцмережами, які не підконтрольні окупантам. Паралельно застосовуються й інші методи тиску: перевірка телефонів на вулицях і блокпостах, вимога встановлювати певний софт, тиск на студентів і бюджетників, яких змушують "правильно" оформлювати акаунти чи брати участь у пропагандистських заходах.
— Які зараз настрої на півострові? Чи можна сказати, що за 12 років ми втрачаємо Крим ментально? Які настрої серед молоді, яка виросла під час окупації?
Можливо, це дивно, але саме в Криму зараз спостерігається найсильніша активність спротиву. Чому так — важко сказати: можливо, через особливу атмосферу півострова, можливо, через те, що людям постійно нав’язують одну "правду". І якраз це викликає зворотний ефект: люди шукають альтернативу, об’єднуються і знаходять один одного. Найголовніше — це молодь. Є ті, хто після 2014 року взагалі ніколи не був в Україні, більшість пам’ятає її лише з початкової школи. І попри це саме молоде покоління стає рушієм спротиву. Це дуже тішить, бо видно: Україна для них — це не лише спогади чи картинки з новин, а реальний вибір і внутрішня ідентичність.
Окремо хочу зазначити, що в Криму багато наших людей добре володіють українською мовою. Здавалося б, звідки — якщо стільки років намагаються витіснити її з освіти й публічного простору. Але це факт: мова живе, її використовують і вона залишається важливою частиною ідентичності навіть там, де, здавалось би, це майже неможливо. Більшість активістів спілкується українською, кажуть, що хочуть більше практикувати. Саме це дало ідею для створення курсів української мови для жителів ТОТ — https://www.tyvukraini.com.
Уся наша діяльність спрямована на те, щоб показати: спротив є, і люди не змирилися з окупацією, як це намагається подати російська пропаганда. РФ активно поширює міф, що життя на окупованих територіях стабільне, а населення прийняло нову реальність. Але ми бачимо зовсім іншу картину: люди продовжують чинити спротив навіть у найскладніших умовах. Навіть через 10 років окупації бажання залишатися частиною України нікуди не зникло. Наші дії — це нагадування, що Крим був, є і буде Україною. Кожна жовта стрічка чи листівка — це спосіб показати, що окупанти не контролюють ситуацію, а жителі не сприймають окупаційну владу.
— Якої підтримки потребуєте від української влади і суспільства?
Передусім нам потрібна злагоджена й системна політика реінтеграції жителів тимчасово окупованих територій. Потрібна комунікація, що люди з ТОТ важливі й потрібні Україні. Дуже важливо підкреслювати: усі, хто через обставини жив під окупацією, не є зрадниками. Це наші громадяни, які вимушено існували в умовах окупаційних порядків, і ми повинні приймати їх із цим досвідом. Потрібно напрацьовувати ініціативи, які допоможуть цим людям залишити окуповані території та інтегруватися в українське суспільство повною мірою.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
