Кінематограф неодноразово звертався до теми Криму, відображаючи складні історичні події, драматичні суспільні процеси та особисті історії людей, пов’язаних із півостровом. У добірці Суспільне Крим зібрало фільми різних років, що висвітлюють депортацію кримськотатарського народу, окупацію півострова, військовий спротив, а також індивідуальні долі, які постають у цих обставинах.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
1. Киснева Станція (2025), режисер Іван Тимченко
Стрічка показує біографічну сторінку життя Мустафи Джемілєва. У 1980 році дисидент Джемілєв відбував заслання в Якутії, фільм розповідає про знайомство Мустафи з Майбутньою дружиною Сафінар. Жінка приїхвла до нього в заслання з Узбекистану. У фільму показана боротьба кримських татар за власну свободу. Головною ідеєю фільму, за словами режисера є людська гідність. В українських кінотеатрах стрічку презентували 10 квітня.
"Фільм насправді про кохання. Труднощі й боротьба — лише фон, обставини, в яких двоє людей знаходять одне одного. Нам хотілося розповісти саме цю історію — вона надихнула нас і, сподіваюся, надихне глядачів. Це не тільки про боротьбу, це взагалі про сенс життя. Робота над фільмом почалася з низки інтерв’ю, коли ми шукали невідомі подробиці життя. Спершу думали зробити традиційний байопік, але зрозуміли, що це було б дорожче й складніше, і, мабуть, нереально реалізувати. Добре, що ми відійшли від цієї ідеї", — розповів Суспільне Крим режисер фільму “Киснева станція” Іван Тимченко.
Акторка фільму “Киснева станція” Христина Дейлик згадує, що була переконана що це вигадка.
"Коли отримала сценарій я читала. І ну нє, ну не може такого бути. Ну це якась фантастика. Але влучна, класна, стильна, смачна, але зрештою фантастика. Потім ми спілкувалися з командою всі разом і думала ну дурять мене. Попри все вище сказане мною. Я дуже довго не могла прийняти цю історію. Вважала її фантастикою. Історію кохання. І моя героїня вона через кохання така сильна. Вона через кохання чинила такий опір. Вона через кохання підтримувала Мустафу. Можлива і Мустафа в деякій мірі відчуваючи таку підтримку тримався, протягував, робив те, що він міг",— поділилася дівчина.
2. Татарський триптих (2004), режисер Олександр Муратов
У трьох новелах Михайла Коцюбинського — "У путах шайтана", "На камені" та "Під мінаретами" — розкривається складна й трагічна доля кримськотатарських жінок, чиї серця сповнені прагнення до кохання, але життя жорстоко руйнує їхні мрії. Героїня першого твору, змирившись із неминучим, виходить заміж за нелюба. Вона знаходить утіху в дітях, але в снах тікає разом із коханим у гори, де вони відчувають омріяне щастя. Проте "пути шайтана" залишаються непорушними.
"На камені" автор зображує жінку, яка кидає виклик суворим звичаям. Її сміливість коштує життя: море, що було свідком її кохання, назавжди з’єднує її з обранцем у глибинах смерті.
Третя історія — "Під мінаретами" — розповідає про дівчину, котра не бажає перетворитися на бранку у "золотій клітці" та чекати, коли її віддадуть за отару овець. Проте страх перед батьківським осудом змушує її відмовитися підтримати коханого, який прагне боротися зі старими порядками.
“Татарський триптих” — це був мій перший фільм взагалі, коли Олександр Муратов, покійний, приїхав до Криму. Фільм за мотивами новел Коцюбинського. Я тоді працював у театрі, це був 2003 рік. Раніше ніколи в житті я не звертався до теми кримськотатарського костюма, але тут довелося. На той час я напрацював собі певну кількість етнографічного матеріалу за картинками, листівками. Адже за час депортації, у принципі, забули, що таке кримськотатарський костюм — це був симбіоз узбецького і ще чогось. І коли я вже приїхав до Криму, там були музейні експонати костюму, то я для себе пізнавав і крій одягу, і взагалі все про костюм. Це мені допомогло в “Татарському триптиху”, — згадує художник-постановник Шевкет Сейдаметов.
3. Чужа молитва (2017), режисер Ахтем Сеітабалаєв
Події військової драми "Чужа молитва" розгортаються у 1944 році. Фільм розповідає про події, що відбувалися під час окупації Кримського півострова фашистськими військами. У центрі сюжету — діти та молода вихователька дитячого будинку, кримська татарка Саїда Арифова. Під час окупації Бахчисарая німецькі солдати активно розшукували комуністів і євреїв. Знайденим загрожує — депортація до Німеччини, відправлення в концтабори або розстріл на місці. Єврейські родини змушені були відправляти своїх дітей у гори, сподіваючись врятувати їх від фашистських переслідувань.
Одного разу група таких дітей, залишившись без батьківської опіки, опинилася беззахисною перед смертельною небезпекою. Один з них, хлопчик на ім’я Іцхак, звернувся по допомогу до Саїди. Дівчина, не вагаючись, придумала відчайдушний план порятунку: вона підмінювала національність дітей, змінювала їх імена та навчала кримськотатарської мови, щоб вони змогли видати себе за місцевих.
“Чужу молитву” неможливо було зняти в Криму, ще й з такою темою і з такими авторами. І тоді ми вирішили це робити в Грузії — там знайшли закинутий якийсь піонерський табір. Як варіант ще їздили дивитися дачу Берії, але вона нам не підійшла", — розповідає Шевкет Сейдаметов.
4. Хайтарма (2013), режисер Ахтем Сеітаблаєв
Це перший повнометражний художній фільм кримськотатарського виробництва та водночас перша ігрова стрічка, присвячена депортації кримськотатарського народу. Стрічка створена на основі реальних подій і відтворює трагедію сталінського виселення кримських татар, що відбулося у травні 1944 року.
Історія подана крізь призму спогадів льотчика, національного героя кримськотатарського народу Амет-Хана Султана. Після визволення Криму від нацистських окупантів військове командування дозволило йому разом із бойовими товаришами навідати рідних в Алупці. Та саме в ці дні НКВД розпочало масштабну операцію з примусового виселення кримських татар. Радянський ас, якого боялися німецькі льотчики, виявився безсилим перед жорстоким злочином сталінського режиму, що назавжди змінив долю його народу.
5. Додому (2019), режисер Наріман Алієв
За сюжетом фільму, старший син кримського татарина Мустафи — Назім — гине під час російсько-української війни. Після цієї втрати батько вирушає до Києва, куди його обидва сини переїхали після окупації Криму. Мета поїздки — повернути молодшого сина Аліма додому та перевезти тіло старшого, щоб поховати його на батьківщині, у Криму, відповідно до мусульманських традицій.
6. Черкаси (2019), режисер Тимур Ященко
Фільм, заснований на реальних подіях. Розповідає історію останнього українського корабля у Криму, який чинив опір і продовжував відважну боротьбу. Події розгортаються у лютому 2014 року, коли розпочалася окупація Кримського півострова. Мінний тральщик "Черкаси" разом з іншими українськими суднами опиняється заблокованим у озері Донузлав — вихід у море перекрито затопленими кораблями російського флоту. Це стає справжньою пасткою. Один за одним українські кораблі починають здаватися, але екіпаж "Черкас" вирішує боротися до кінця.
7. Роксолана (1996-2003), режисер Борис Небієрідзе
Зйомки телесеріалу відбувалися на Ялтинській кіностудії. Сюжет розкриває драматичну історію українки Анастасії Лісовської, яка потрапила в турецький полон і згодом стала дружиною султана Сулеймана І, увійшовши в історію під іменами Хюррем Султан або Роксолана. Серіал простежує її шлях від полонянки до однієї з найвпливовіших постатей Османської імперії, показує її боротьбу за владу та кохання, а також складну мережу інтриг і зрад у стінах султанського палацу.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
