У 2014-му Аліна з Євпаторії зустріла окупацію Криму з українським прапором. Попри переслідування окупантами, вона понад чотири роки залишалася на півострові, підтримуючи Україну. Зокрема, носила кросівки із синьо-жовтими шнурівками, зривала триколори зі флагштоків, запускала прапор України у небо над Кримом. Після чергового виклику — виїхала на Київщину.
Суспільне Крим розповідає на прикладі Аліни про життя молоді в окупації, спротив, якого не показують російські ЗМІ, та українців, які не скорились системі.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
На початку окупації Аліні було 19. Вона завершувала другий курс вишу у Севастополі.
"Тоді був час, коли ми не дивились телебачення. Нам було не до цього. Ми — молодь, у нас своя двіжуха, нам би тут розібратись, а потім вже у політику, у війну, в якісь державні ситуації втручатись. В якийсь момент мене як клацнуло і я зрозуміла що взагалі коїться. Тому що ти заснув у гривнях, а прокидаєшся в рублях", — зазначила кримчанка.
Після цього вона перестала ходити в університет, їй було важко там дихати, каже Аліна. Дівчина хотіла перевестись до Харкова, щоб отримати диплом українського зразка, але батьки тоді не дозволили.
Тоді Аліна з друзями почала чинити спротив російській окупації на півострові.
"Ми просто гуляли вночі, дивимось і такі: "а, номера вже поміняв?" (українські на російські). І це поліція. І тобто це зрозуміло, що людинка, тільки що ти давала присягу, ти вчилась, ти служила одній країні, а сьогодні в тебе вже російські номери, значить ти вже дала присягу там. Ну якось так це складалось в моїй голові щонайменше. І просто порізали колеса, всьо", — розповіла вона.
Зривали у Криму і російські триколори, згадує дівчина.
"Я не пам'ятаю досі як я залізла на цей стовп, зняли ці прапори. Дуже важко було щось дістати, я пам'ятаю... Ми не боялися ходити в прапорі українському. У мене кросівки були — один зашнурований синім, інший — жовтим. Тобто страху ніякого не було. Я вдома. Ну типу — що ви мені зробите? Бо тоді на початку не було зрозуміло, куди зникають люди. Вона (людина — ред.) тільки що говорила, за щось боролася, щось робила, а потім її немає", — зазначила Аліна.
Понад чотири роки дівчина прожила в окупованому Росією Криму. Допоки мама її не попросила їхати до Києва.
"Мені телефонує мама і каже: "Я відправила тобі гроші, щоб ти зараз їх забрала. Я отримала смску і ввечері тебе тут [щоб] не було". Я гуляла до вечора, до останнього. Потім приїхала, швидко позапихала все під руки, чесно кажучи, що потраплялось. Дуже шкодую, що не забрала фотографії", — згадує вона.
Аліна зазначила, що коли перейшла на підконтрольну Україні територію, то фізично стає легше дихати. Згодом вона зробила собі татуювання у вигляді карти України з кордонами 1991 року — з Кримом та Донбасом.
"В мене є подружка, вона теж з Криму. У неї на нозі набита карта України з Кримом, Ізюм все як треба. І у мене був одногрупник — у нього на спині (карта України — ред.)", — уточнила дівчина.
Вона додала, що з патріотичним татуюванням потім ще їздила до окупованого Криму навідувати родичів.
Останнього разу була там 2021 року, коли також з іншими активістами запускала прапор України до півострова. На адмінмежі дівчину затримали російські прикордонники.
"Мене беруть під руки два чоловіки. Я думаю: "Боже, о це я злочинець". В якийсь момент ми щось спілкувались, він дістає папку. Я думаю, зараз заяву будемо писати чи ще щось. Тому що за відсутність російського паспорта тобі виписують адміністратівку. А він відкриває і я бачу, що там чорно-біле, роздруковане, щось схоже на фотографію, якийсь текст. Там десь ми с прапорами були — ми їздили на кордон вже з Києва, запускали прапор. Щось по камерах було видно, що ми щось побили", — розповіла Аліна.
За кілька годин допиту кримчанку відпустили і виписали адмінштраф. Більше вона туди не поверталась. Зараз живе на Київщині, працює у beauty-сфері, та мріє про повернення додому — в український Крим.
"Я навіть уявляю: все закінчується, ми вільні, нас ніхто не чіпає, нас ніхто не намагається вбити. Я просто сідаю в машину, я проїжджаю кордон собі спокійно. Не так що там одна сторона, а там інша. Я просто проїжджаю і цілеспрямовано їду в Бахчисарай. Це стовідсотково. Це серденько таке, котре ще б’ється в Криму, і нам треба його повертати, треба визволяти", — наголосила вона.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
