У перший день повномасштабного вторгнення троє учасників скаутської організації "Пласт" з Чернівців долучилися до війська. Зараз там бракує виховників-чоловіків, які би займалися з дітьми. Серед них був чернівчанин Ігор Гангала. Усередині 2000-х підлітком він став частиною "Пласту" через свою цікавість до історії, а у 2022 році – частиною ЗСУ через цінності, які виховав "Пласт", і глибше розуміння присяги, яку склав на вірність Богові та Україні.
Сьогодні найстарішій скаутській організації "Пласт"– 113 років. Символічною датою його створення вважають день прийняття першої присяги у Львові.
Які навички з "Пласту" допомагають у війську, що означає присяга для пластунів та як національна організація формує патріотичне покоління – читайте у матеріалі Суспільного.
У "Пласті" з підліткового віку
Ігор Гангала дізнався про скаутську організацію з книжок. Любив читати про минулі історичні події України, про січових стрільців.
"Випадково у книгарні на Центральній площі натрапив на "Пластовий довідник". Це була моя перша книжка про "Пласт". Згодом долучився до юнацької вечірньої гімназії. Там познайомився з пластункою Таїсією Наконечною. Це був мій перший дотик до реальних пластунів".
Хлопець став пластуном у підлітковому віці. Наприкінці 2006 року Ігор привів за руку тата, аби той підписав заяву на вступ в організацію. Через два роки склав присягу. За словами Ігоря, на той момент осередок у Чернівцях активно розвивався і долучав дітей.
"Я їздив у пластові табори, знайомився з дітьми, грав з ними у ігри на місцевості. Ми навчалися різних умінь. Перше моє куховарення було у таборі. Тоді я й склав свою присягу. Добре пам'ятаю, коли я варив величезний казан гречки, аби нагодувати всіх учасників табору. У тому ж таборі я вперше побачив, що таке карабін та страхувальна система, вчився надавати першу медичну допомогу і в'язати вузли, зрозумів, як відбувається пластова мандрівка".
Пізніше Ігор Гангала організовував проєкти, проводив табори та вишколи. До початку повномасштабного вторгненням був виховником – опікувався в середньому десятьма дітьми, а також зв'язковим – адміністрував роботу кількох хлоп'ячих гуртків, які були об'єднані у курінь. Осередок "Пласт" масштабувався і розвинувся з кількох десятків до більше сотні членів різного віку.
"У мене назбиралося багато історій, які пов'язані з "Пластом". Коли я був юнаком, мав пройти спеціальний табір для здобуття вищого ступеня. У межах табору можна було навчитися виживати в природі – переночувати три дні у лісі. Я облаштував собі житло, нам надали мінімум продуктів — на перший час. Мені цього вистачило на два прийоми їжі. Звичайно, це було складно, але через це й цікаво. Я відшукав ожину, воду і так тоді харчувався. Нас періодично перевіряли дорослі пластуни і якраз перша така перевірка не змогла мене знайти. Я тоді дуже замаскував своє житло, бо така була вимога. Лише коли вони почали гукати, я вийшов на голос. Класна навичка, як на мене".
Цінності "Пласту" вплинули на рішення долучитися до війська
Ігор Гангала каже, що цінності "Пласту" сформували його та вплинули на рішення долучитися до війська на початку повномасштабної російсько-української війни.
"Пластова присяга має три пункти: бути вірним Богові й Україні, допомагати іншим, жити за пластовими законами. Це допомагає пластунам ставати кращими, щоби через нас ставала сильною й Україна загалом".
У перший день вторгнення Ігор був вдома. Дізнався про початок війни від друга-пластуна. Залишив дружину та кількамісячну доньку. Написав у спільний пластовий чат хлопцям, аби визначити, що робитимуть. Тоді троє пластунів з Чернівців долучилися до бригади тероборони.
"Упродовж перших кількох днів вторгнення нам видали зброю, відправили охороняти один із мостів у області. Згодом нас розподілили по різних підрозділах. Тоді я ще думав, що ми з хлопцями будемо у одному підрозділі. Ми з ними багато пройшли, організовували заходи у "Пласті". Мене призначили у підрозділ цивільно-військового співробітництва — на той час це була ще досить нова структура у ЗСУ. В ньому ж я перебуваю досі. А хлопці, з якими я прийшов в перший день до війська, пішли своїми шляхами — один став командиром роти, інший розвиває ІТ-складову в ЗСУ. Пишаюся ними".
Ігор розповідає, що працює у штабі. За наказами керівництва був у зоні бойових дій та поблизу неї. Зокрема, їздили в Ізюм, Оскіл. Серед його завдань – організація транспортування загиблих, взаємодія з родинами зниклих безвісти, комунікація з громадськими структурами, органами влади.
"Я не стріляю і не перебуваю в окопах, але бачу тіла тих хлопців, яких привозять звідти — я теж, до речі, перевозив їхні тіла до судово-медичної експертизи у районі виконання завдань. Бачу матерів і дружин, які плачуть. Це дуже складно, хоча розумію, що не менш важливо. Я мав випадки, коли було по кілька безвісти зниклих, а родичі не розуміли, що відбувається, питали мене, чи загинув. Ситуації бувають настільки складні, що ти не можеш дати або забрати надію в родини. Нещодавно мали випадок, коли хлопця знайшли через місяць, а його вважали безвісти зниклим і, мабуть, вже думали, що загинув. Було й таке, коли думали, що хлопця притиснуло плитою і він загинув, навіть побратими підтверджували, що бачили, але через кілька днів його знайшли живим – вийшов через інші позиції".
Навички з "Пласту" допомагають у війську
Ігор Гангала каже, що "Пласт" – це демократична структура, навіть попри елементи, які прийшли з війська — шикування, форма, вишколи. У "Пласті" можна навчитися комунікувати в групі, організовувати мандрівку, розраховувати бюджет, правильно розподіляти свій і чужий час під час вишколу.
"Коли я потрапив до війська, то мені знадобилась навичка роботи з таблицями Excel — найбільше я її практикував саме під час організації роботи в "Пласті", цього і дітей навчав. У війську і в "Пласті" є схожі риси: шикування, нічні тривоги і чергування, вишколи, однострій, елементи лідерства, орієнтування на місцевості по картах. Також є схожість у викликах, які стоять перед дітьми чи вже дорослими людьми у війську, наприклад, організація побуту на новому місці. Завдяки "Пласту"я простіше сприймаю певні життєві ситуації, бо здобуваєш багато різного досвіду під час мандрівок, вишколів чи таборів. Без цього мені було би складніше у війську".
Для росту над собою в "Пласті" є Пластовий закон, який складається з 14 орієнтирів. Серед них — точність, правильне планування, економія свого ресурсу, позитивне бачення світу, розвиток своїх фізичних сил та здоров'я. Цього пластуни навчаються. Опанувавши певні навички, вони здобувають ступені — як і в ЗСУ.
"У декалозі українських націоналістів йдеться про те, що пам'ятатимеш день наших визвольних змагань та про великих лицарів. До таких великих лицарів можна віднести і пластунів, які воюють зараз чи, які, на жаль, загинули. Вони є і будуть прикладом для наслідування, як для нас, у свій час, були прикладом січові стрільці, армія УНР – всі ті, хто здобував українську незалежність у важких умовах. Пластуни боролися за Україну колись і роблять це зараз".
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
