У Чернівецькій області є понад 300 храмів, які підпорядковуються УПЦ МП, — це один з найбільших показників серед західних областей, сказав в інтерв'ю Суспільному релігієзнавець Олександр Бродецький.
За його словами, московський патріархат з'явився на Буковині з приходом радянської влади, а остаточно укорінився після Другої світової війни. Водночас попри те, що у 2019 році українське православ'я отримало Томос, а отже і автокефальну ПЦУ, частина людей категорично відмовляються від переходу з УПЦ МП до ПЦУ.
То яким може бути рішення для релігійних громад та як на це вплине дія закону про заборону організацій, які мають зв'язок з РФ — читайте в інтерв'ю.
Чому почастішали переходи
— Від початку цього року в області почастішали збори, де голосують за перехід до ПЦУ або за збереження УПЦ МП. Чому, на вашу думку, так сталось?
— Головна причина — це те, що ми перебуваємо вже на завершенні третього року повномасштабного вторгнення. Все більше людей розуміють, що перебувати у релігійній організації, яка має тісні глибинні зв'язки з країною-агресором, із її церквою — неприпустимо.
Буковина у цьому плані трохи "пасла задніх", якщо так можна сказати. У сенсі переходів громад, зміни юрисдикції. І зараз вона не на перших лініях в Україні. Однак останнім часом ми бачимо, що цей процес став інтенсивнішим.
Інша причина — це, можливо, те, що прийнятий відповідний закон. Люди розуміють, що релігійні організації, які мають зв'язок з Росією, швидко можуть опинитись поза законом.
— Цей закон вступив у дію ще у вересні, але переходи почастішали саме від початку цього року. Чому так?
— Можливо, ще й тому, що термін встановлений цим законом для самовизначення громад, для зміни юридичної підлеглості наближається до критичної точки, де держава буде приймати рішення — надавати громадам приписи, провівши відповідне дослідження. Якщо встановлять, що статут релігійної громади містить зв'язок з релігійними центрами Росії, то держава повинна подавати до суду для унеможливлення цієї релігійної організації.
У нас на Буковині ще понад 300 парафій залишаються в структурі УПЦ.
— Яким є цей показник, порівняно з іншими областями?
— Якщо брати західноукраїнський регіон, то тут точно є різниця між Львівською, Тернопільською та Івано-Франківською областями. Нині, якщо там і залишаються парафії Московського патріархату, то це одиниці. Але там взагалі греко-католиків більше, ніж православних.
Я зараз не буду наводити точні цифри, але приблизний відсоток церков ПЦУ та УПЦ, їх пропорційний розподіл, дорівнює Вінницькій, Хмельницькій, Житомирській областям.
З часу отримання Томосу на Буковині відбулось понад 40 переходів.
Як Московський патріархат зʼявився на Буковині
— Як Московський патріархат з'явився на Буковині?
— З приходом радянської влади. У Радянському Союзі існувала православна церква, очевидно, Російська православна церква. Відповідно, коли радянська влада запанувала на теренах Чернівецької області, тобто 1939 рік, а потім остаточне її утвердження після Другої світової війни.
Тоді православні церкви були підпорядковані Московському патріархату і українському екзархату — це така структура в структурі, тобто підлегла структура, але з певними мінімальними автономними правами.
Так існувало до початку 90-х років, коли багато українських православних церков почали говорити про потребу автокефалії.
Утворилась Українська православна церква Київського патріархату.
— З чим може бути пов'язано те, що Буковина "пасе задніх" за кількістю переходів з УПЦ МП?
— Різні причини. І ментальний контекст.
Порівняно з Галичиною у Чернівецькій області більше радянської ментальності у свідомості людей. А УПЦ МП у цьому плані така гібридна структура, де легко уживається релігійність зі стереотипами радянщини. У нашій області цього залишилось більше після розпаду СРСР, ніж, скажімо, у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях.
Другий момент — у нас є чимало православних парафій УПЦ, які є етнічно-румунськими. Відповідно вони озираються на Румунську православну церкву. А Румунська православна церква досі офіційно не визнала Православну церкву України. Цей фактор, напевно, впливає на свідомість румуномовних громад.
Вони залишаються у структурі УПЦ МП. Для них там створені непогані умови у сенсі їх мовних інтересів та культурних.
У Чернівецькій області, я не знаю, якщо і є, то можливо одиниці, громади УПЦ, де служать українською мовою, а не церковнослов'янською. І є велика кількість громад УПЦ, де спокійно служать румунською мовою. Тобто румунською можна, а українською не можна?
УПЦ ніби офіційно не каже, що не можна служити українською мовою. Але ще у 2016 році їх предстоятель Онуфрій дуже скептично висловився про українську мову у богослужіннях. Мовляв, у нас є церковнослов'янська. А от українська мова, сучасна народна мова, малоадаптована до священних речей і нам треба триматись в богослужіннях за церковнослов'янську.
Тут певна маніпуляція, зокрема філологічна, тому що церковнослов'янська — це не мова українців. Вона дуже істотно відрізняється від української. Це навіть не староруська мова, яка існувала у 16 столітті і раніше. Наприклад, є таке Пересопницьке Євангеліє. Воно перекладене ще у ті часи з церковнослов'янської на тогочасну українську. От в УПЦ МП навіть не служать цією давньою українською, а саме церковнослов'янською з російською вимовою. Тобто не "літо", а "лєто". Не "Господи", а "Госпаді".
Тому я можу сказати, що є певна несправедливість в УПЦ саме до українців. Постає питання, чому українці у цьому обмежені? Я не думаю, що в україномовних селах Буковини громади проти того, щоб слухати Слово Боже в храмі українською мовою. Але немає доброї волі керівництва УПЦ, священників.
Які звʼязки УПЦ розірвала з РПЦ
— В УПЦ вважають, що у 2022 році розірвали зв'язки з Російською православною церквою? Про які саме зв'язки тут йдеться?
— Українська православна церква, яку очолює митрополит Онуфрій, згідно з власним статутом і згідно з статутом Російської православної церкви, весь час з 90-х років була самокерованою частиною РПЦ.
Її очільник обов'язково мав бути членом священного синоду Російської церкви. Тобто регулярно їздив у Москву на засідання цього синоду, голосував, приймав разом з іншими архієреями Російської православної церкви рішення. До того ж був другим за статусом після предстоятеля РПЦ.
Всі єпископи Української православної церкви були єпископами Російської православної церкви, були зобов'язані брати участь в архієрейському та помісному соборах РПЦ. Брали у них участь, коли скликали, до 2022 року.
Відповідно до 22-го року УПЦ — абсолютно точно частина РПЦ.
Тільки у травні 2022 року під впливом громадськості зібрали собор у Феофанії, один з монастирів Києва, і усунули зі статуту деякі пункти. Зокрема, що їх предстоятель — член синоду Російської церкви. Усувають формулювання "самокерована", але все-таки частина Російської церкви. Ще деякі моменти усувають і вважають, що вони можуть говорити, що повністю розірвали зв'язки з церквою.
Є релігієзнавча експертиза, де вказано, що тих дій, які зроблені у 22-му році, недостатньо, щоб повноцінно вважати церкву не Московського патріархату. Власне чому — збережено посилання на грамоту патріарха Алексія ІІ 90-го року, де надається самостійність і незалежність в управлінні. Але водночас у цій грамоті вказують, що зі світовим православ'ям УПЦ з'єднана через російську церкву. Цей момент дуже важливий.
У тій грамоті навіть сказано, що висловлюється сподівання, а церковною мовою — це ствердження, що УПЦ буде керуватись постановами архієрейських та інших соборів РПЦ. Тобто вказівка на цю грамоту — це важливий момент збереження єдності з Росією.
Інколи, до речі, у листі митрополита Онуфрія, який він писав на адресу Державної служби з етнополітики і свободи совісті, йдеться, що ПЦУ пов'язана зі світовими церквами через Вселенський патріархат. Але тут є принципова різниця. Вселенський патріархат, такий його історичний статус — перший серед рівних у православному світі. Московський патріархат — це лише одна з автокефальних церков. Коли певна церква пов'язана з іншими через одну з автокефальних церков, яких є багато, це означає, що вона у її структурі.
У православному світі немає іншої форми існування, окрім автокефальної чи автономної. Автокефальною УПЦ не є.
УПЦ не звернулась до світових автокефальних церков з проханням про те, щоб її сприймали, як автокефальну, незалежну. Це теж важливо.
Які вимоги в України до УПЦ МП
Українська держава висуває запити перед УПЦ, щоб вважати, що та дійсно розірвала стосунки з Москвою. Є відповідний лист голови Державної служби з етнополітики та свободи совісті, де стверджується, що не йдеться про те, що в Україні планують заборонити православ'я, що планують заборонити навіть УПЦ — це абсурд, тому що цей закон говорить, що забороняється діяльність тільки Російської церкви, як ідеологічної структури Росії. Для цього вона повинна направити у Москву документ, підписаний її предстоятелем, про те, що вона не частина Російської церкви.
Також кожен єпископ, який перебував до 2022 року у структурі якихось органів, синодів, міжсоборних присутностей, повинен написати заяву про те, що він виходить з цих структур. Не просто декларувати, а написати заяву.
Далі УПЦ повинна недвозначно, знову ж таки, устами свого предстоятеля засудити тих єпископів, які вступили у колаборацію з Росією на окупованих територіях.
Далі, про що ще просить Україна, офіційно, з підписом предстоятеля, оцінити вчення патріарха Кирила, який благословляє війну, називає її священною, посилає на цю війну своїх капеланів, які досить часто є зі зброєю. Хоч православним священникам категорично заборонено брати в руки зброю.
Цих кроків не зроблено. В УПЦ загалом немає якоїсь проблеми це зробити, якщо вони справді не хочуть бути частиною Російської церкви.
Вони інколи заявляють, зокрема був лист Онуфрія до Державної служби з етнополітики та свободи совісті, де він писав про те, що предстоятель УПЦ припинив бути членом синоду РПЦ. Але є простий приклад: я хочу звільнитись з роботи. Якщо я скажу, що вже не працюю в університеті — цього достатньо? Ні. Що я повинен зробити? Написати заяву на звільнення. Таким чином, коли Онуфрій просто каже, що вже не є членом РПЦ, а не пише заяву у Російську православну церкву, то складається враження, що це маніпуляція.
Чому деякі вважають ПЦУ несамостійною
Мусимо констатувати, що Православну церкву України визнали тільки Вселенський патріархат, Грецька церква, Кіпрська і Александрійська. Такі церкви, як Польська, Болгарська, Албанська, Румунська, Єрусалимська, Антіохійська церква поки що ПЦУ не визнали.
До речі, Румунська православна церква заявляла, що була готова визнати, але є певні нюанси, певні застереження, тому ми не маємо цього визнання. Румунська православна церква активно претендує на те, щоб створити на території Чернівецької області, де є румуномовні парафії, своє представництво. Тобто, щоб ці парафії належали Румунській церкві. Світське законодавство України не забороняє таких речей. Але зважаючи на ситуацію, на контекст, на воєнний стан — це викликає певні тривоги.
— Шість років тому українське християнство отримало Томос і утворило Православну церкву України — автокефальну церкву. Водночас існує думка, що ПЦУ не є автокефальною, а підпорядковується Стамбулу. Звідки походить ця думка?
— У православному світі символом єдності є Вселенський патріарх Варфоломій, який має свою резиденцію у Стамбулі. Тобто це Константинополь, "другий Рим", як його називають. У такому крнтексті це не можна називати Стамбулом, це центр світового православ'я.
Які ще можуть бути питання щодо того, чи автокефальна чи ні?
Вселенський патріарх не керує Православною церквою України. Тут не звучить грецька мова в храмах, а звучить українська. Якоїсь реальної залежності немає. Єдина проблемна ситуація це те, що згідно з Томосом, згідно з статутом ПЦУ, вона не має права створювати свої громади за кордоном.
З Вселенським патріархом митрополит Епіфаній, предстоятель ПЦУ, служить на рівних, як два предстоятелі, а не як підлеглий і керівник. Свідченням цього є символічним посох, який і той, і той тримають при зустрічі у руках.
Думку про те, що ПЦУ не самоврядна, поширюють ті, хто зацікавлений у тому, щоб вона не зростала, щоб не було переходів. Тобто, звичайно, УПЦ МП і їх структури, які поки існують в Україні.
— Частина людей вважає, що УПЦ існує вже понад тисячу років, і що утворення ПЦУ зробило розкол. Яка з цих церков була основоположною?
— Ми спадкоємці Київської Русі. Це абсолютне перевертання ситуації з ніг на голову. Тому що церква Київської Русі отримала християнство від Константинополя, від Вселенського патріархату у 988 році. По суті вона були митрополією Вселенського патріархату аж до 2019 року, коли він вирішив надати їй автокефалію.
У 17 столітті було прийнято рішення не про передання Київської митрополії Москві, а про тимчасове управління з боку Москви над цією митрополією. Через географічну близькість і так далі. Але ніколи Вселенський патріархат не відмовлявся від того, що це його юрисдикція, а значить і автокефалію має право надавати тільки він. І він це зробив, він надав цю автокефалію в 2019 році. Тобто ця митрополія була його, але він добровільно сказав, що ось вам незалежність, ось вам самостійність.
Тобто логічне питання: якщо ця церква отримала автокефалію від того, хто колись давав християнство у 988 році, то саме вона і є спадкоємицею тієї церкви Київської Русі, правда? А не та, яка перебуває під Москвою, під Московським патріархатом, який сам отримав автокефалію, і ту, правдами-неправдами, лише у 16 столітті.
Які звʼязки в УПЦ залишились з РПЦ
— Кожен храм УПЦ має свій статут і деякі священики УПЦ стверджують, що не мають зв'язку з РПЦ, бо про це не йдеться в статуті. Але чи це дійсно так?
— Я думаю, у статуті кожної парафії УПЦ написано, що вона є частиною вертикалі, яка веде до Київської митрополії УПЦ.
Вони ж не заперечують, що є частиною УПЦ, очолюваної Онуфрієм. Це у їх статутах обов'язково, тому що у православному світі не існує такого явища, як окрема парафія. Тобто з точки зору українського світського законодавства кожна парафія — окремо зареєстрована структура. Але з точки зору самого церковного устрою — вона підпорядкована Київській митрополії УПЦ. А УПЦ, як встановила релігієзнавча експертиза, є частиною РПЦ.
Вона не зробила тих кроків, які повинні засвідчити, що вона повністю вийшла зі структури Російської церкви. Відтак буде дослідження статутів храмів УПЦ. Якщо експерти знайдуть там зв'язок, то нададуть тій громаді припис і час, щоб його усунути. Якщо ж вони не усувають, тоді держава подає до суду.
В УПЦ є два шляхи: або приймати рішення про перехід до ПЦУ двома третинами членів зборів і існувати у її структурі, або тоді казати "ми вже не у структурі цієї УПЦ, яка підпорядкована Москві. Ми парафія сама по собі".
— Під час обшуків у Свято-Миколаївській церкві у Чернівцях у листопаді 2022 року у СБУ заявляли, що знайшли російське громадянство та листування у керівників єпархій зі своїми кураторами з Москви, в яких вони нібито отримують методички щодо особливостей проведення церковних літургій після повномасштабного вторгнення. Чи є різниця у змісті проповідей священників УПЦ та ПЦУ?
— Це відбулось вже понад два роки тому. Але ми бачимо, що митрополит Мелетій, щодо якого були ініційовані ці дії, зараз є очільником УПЦ в нашій області, міністром закордонних справ в УПЦ, є такий відділ з міжнародних зв'язків церкви. Тобто він і зараз активно діє і вочевидь не отримав якихось санкцій від української держави. Тут вже питання до СБУ, чи мають вони дійсно достатню базу доказів, щоб його притягнути до відповідальності.
Поки що він до відповідальності не притягнений, хоча президент заявляв, що він громадянства України позбавлений. Це Мелетій Єгоренко, який на Буковині очолює УПЦ. Він кожної неділі служить у соборі і так далі.
Щодо листа, що там був знайдений. Він навіть, я пригадую, у той період підтверджував це, що "швидше за все писав той лист". Таке формулювання "швидше за все", але по суті він це визнав. Це був лист його переписки із представниками Російської православної церкви на Заході. І що він у тому листі формулював? "Так, ми залишаємось частиною Російської церкви і ми не хочемо інакшого. Але нас трохи засмучує те, що лідери у Москві сьогодні роблять такі заяви, які ставлять нашу репутацію під удар". Така маніпулятивна половинчаста позиція.
Щодо проповідей — це дуже індивідуальна річ. Кожен священник робить проповідь від свого серця, звісно, керуючись православним вченням. Тому я допускаю, що і в УПЦ є сумлінні, совісні і навіть патріотичні священники. Деякі, окремі, які у проповідях вчать християнського вчення, а зло називають "злом", добро — "добром".
Є і так, якщо говорити про священників УПЦ, які говорять про абстрактний мир, про те, що ми не від світу цього, як християни. Таким чином, по суті, потураючи тому, що їх паства не чутлива до речей, де треба бути принциповими, безкомпромісними, тобто у боротьбі і протистоянню агресорові.
Навіть митрополит Онуфрій намагається у своїх проповідях говорити тільки про євангельські речі, щоб не було претензій політичного характеру. Однак у Києві він звертався до пастви, десь у березні 2022 року, навіть не церковнослов'янською, якою вони служать, а чистою російською. До того ж проповіді російською у нього неодноразові.
Ще один такий момент, коли ми говоримо про проповідь чи публічні звернення їх лідерів. Треба віддати належне. 24 лютого 2022 року Онуфрій звернувся з певними словами, він засудив війну, розв'язану Росією, назвав її "Каїновим гріхом", але сам проговорився. Тобто він дещо читав з листочка, а дещо говорив від себе. Є такий фрагмент у тому відео, де він звертається безпосередньо до Путіна і сказав таку фразу: "Це велика ганьба для нас, що ми воюємо один проти одного". Тобто він зрівняв жертву і агресора. Митрополит Онуфрій вжив тут свідомо чи несвідомо займенник "ми". Тобто ототожнив нас, мовляв, це сімейний конфлікт, суперечка.
І ще такий момент щодо митрополита Онуфрія. Коли були заяви про наявність у нього російського паспорта, до нього звернулись журналісти. Це, здається, десь пів року тому було. Він почав говорити, що не знає, чи у нього є те громадянство. Бо колись він справді тривалий час мешкав у Росії. Можливо, Росія і числить його своїм громадянином. Але у межах своїх бесід він сказав, що у нього прекрасні спогади про роки, проведені в одному з монастирів Росії.
Тобто на ментальному рівні ця людина, вочевидь, не відмежовує українськість і вона таки підходить до цього, як до якоїсь братськості.
— Чи є в УПЦ МП пропаганда?
— Звісно. Я вважаю, що коли представники УПЦ кажуть, що ми не російська церква, ми не були нею — то це маніпуляція і пропаганда, спрямована на те, щоб подати ситуацію не такою, якою вона є насправді, а такою, яка вигідна їм і Москві.
Якою є мова у більшості парафій УПЦ — церковнослов'янська з російською фонетикою. Це зберігає єдиний мовний простір з Росією.
Також були крамниці, де продавали релігійні книжки з молитвами за російське воїнство, російську державу.
Чому віряни звертаються до уряду США
— Звернення представників УПЦ до уряду США після голосування за перехід до ПЦУ — це пропаганда?
— Той чоловік, який на відео озвучував те звернення, каже, що "хочуть перейти з православної віри у віру ПЦУ". Тобто він дає такий меседж, що ПЦУ — не православна віра.
Вони завжди кажуть "ми поза політикою", а тут якраз демонструють абсолютне перебування у політичному дискурсі, бо знають про попередні заяви Венса, де він давав проросійські натяки, і думають, що буде відповідна реакція.
— Після голосування у Сторожинці щодо переходу до ПЦУ прихильники УПЦ зібрали орієнтовно 10 тисяч підписів під зверненням до СБУ, прокуратури, уряду США та віцепрезидента Джей Ді Венса, Надзвичайної і Поважної Посолки США та румунського посла щодо можливих порушень прав релігійних громад УПЦ. Чого чекати, якщо якась з цих країн відреагує на звернення?
— Україна повинна бути готова, що є різні реакції. Скажімо, була реакція певної комісії ООН, де було сказано, що є певні кроки з переслідування Української православної церкви.
Якщо будуть такі заяви від США, чи від Румунії, чи ще від якоїсь країни, то потрібно, посилаючись на факти, на логіку, на аргументи, демонструвати, що це не так.
Але якщо все-таки були якісь порушення на конкретних локальних громадах, то, напевно, це треба визнавати. Умовно кажучи, якщо відбуваються збори, приймається певне рішення, але долучаються до цих зборів люди не з цього села. Я не знаю, чи так було, але я просто загально моделюю ситуацію. Це неправомірно. І українська держава повинна сказати, що це неправомірно.
— А чи існують випадки пропаганди у ПЦУ?
— На проповідях, на богослужіннях ми чуємо євангельські речі, ми чуємо там патріотичні речі, ми чуємо, попри те, що у християнстві сказано, що треба любити своїх ворогів і пробачати — не може бути повноцінним, якщо той, хто вчинив зло, ще у цьому не покаявся. Тому поки Росія відкрито йде зі зброєю проти України, українці зобов'язані чинити опір.
Українці не повинні здаватися, пробачати їм в тому сенсі, що от забирайте, мовляв, наші території, ми вам пробачаємо. Це неприпустимо. Такі речі звучать у проповідях священників ПЦУ.
Тому я не вважаю, що в ПЦУ є пропаганда. Інша річ, що є кращі чи гірші священики. На проповіді говорити якісь речі, які сіють розбрат, ненависть до протестантів — таке не виключено, але це поодинокі явища, на які треба реагувати відповідно.
Що змінить закон про заборону релігійних організацій, повʼязаних з РФ
— У вересні став чинним закон, відповідно до якого всі релігійні організації в Україні мають розірвати зв'язок з РПЦ. Вони мають на це дев'ять місяців. Яка ймовірність, що не всі храми УПЦ встигнуть це зробити?
— Звичайно, що всі не розірвуть. Ми бачимо тенденцію. На Буковині досі понад 300 громад УПЦ МП. А прийняли відповідні рішення про перехід лише 30 або 40. На момент, коли завершиться термін, який відводить закон, ще далеко всі не розірвуть.
Держава буде приймати рішення — якщо встановлять, що статут релігійної громади містить зв'язок з релігійними центрами Росії, то повинні будуть подавати до суду для унеможливлення цієї організації.
— А чи є неконфліктний спосіб проводити збори?
— Ті, хто не погоджуються, мають право утворити свою іншу релігійну громаду. Такий шлях. Завжди будуть певні непорозуміння, умовно кажучи. Ось та бабуся стверджує, що вона тільки за старий устрій, старий лад, тобто підпорядкованість УПЦ. А от ці кілька людей кажуть ми хочемо бути в ПЦУ. Це конфлікт? Так, конфлікт, але він неминучий.
Головне, щоб не доходило до силових протистоянь, які абсолютно шкідливі в умовах війни, тому що нам і так достатньо кровопролиття, нам і так достатньо болю на війні з агресором, щоб ще одні українці билися з іншими.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
