16 травня у віці 80 років помер композитор та засновник ВІА "Смерічка" Левко Дутківський. Він писав перші пісні для "Смерічки", ставив виступи артистів та зробив так, аби українська музика звучала у всьому Радянському союзі та за його межами. Завдяки Левку "Смерічка" не втрачала популярність впродовж декількох десятиліть з різними солістами. Суспільне запитало, як про Левка згадують солісти "Смерічки".
У 1966 році Лев Дутковський приїхав до Вижниці працювати у будинку культури. Тут Лев заснував колектив із гітар та саксофона, а сам грав на фортепіано. Тоді електрогітар не було, тож Дутковський змайстрував їх сам. Вже за місяць оркестр грав на танцях. Музиканти виконували закордонну музику — пісні Луї Армстронга, Адріано Челентано, "Бітлз" та "Роллінг Стоунз". На ці танці приїжджала молодь з усієї округи. Зокрема о 23:00 з Чернівців прибував потяг, молодь танцювала до 2:00, а тоді на потязі поверталась додому.
Перед 1967 новим роком Дутковський задумав влаштувати бал-маскарад і написав для цього пісню "Сніжинки падають". Гості вечора були в захваті від неї. Тоді Дутковський вирішив, що треба писати щось своє і дав ансамблю назву "Смерічка".
Левко Дутківський сам ставив виступи музикантів, декого навчав грати та співати. Костюми для ансамблю шила дружина Левка Алла Дутковська. Для виступу ансамблю у будинку офіцерів у Чернівцях Алла Дутковська пошила зелені жилетки-кептарі та розкльошені штани для музикантів та зелені мінісукні з вишитими бісером смереками для вокалісток. Тоді "Смерічка" була єдиною біг-біт групою на фестивалі до 50-річчя Жовтневої революції в Чернівцях. Після першої пісні на сцені вимкнули світло та опустили завісу. Місцеві комсомольці назвали гурт "буржуазними бандитами", Дутківський боявся, що "Смерічці" не дадуть виступати. Але Левко попросив у міністерства культури електрогітари. Ці гітари прийшли з Москви і це врятувало "Смерічку".
Найбільшу популярність "Смерічка" на чолі з Дутковським отримала, коли до ансамблю приєдналися Василь Зінкевич, Назарій Яремчук та Володимир Івасюк. У 1971 році "Червону руту" виконали у Москві на "Пісні року". Цей концерт показали на всесоюзному телебаченні.
У цей час Мирослава Єжеленко з Вижниці навчалась у Москві. Там вона і почула "Червону руту" по телевізору. Ведучий оголосив виступ ансамблю "Смерічка" з Вижниці під керівництвом Левка Дутківського.
"Я на чужині, це Росія. Дивишся — свої, земляки, своя українська пісня. І я заплакала. А дівчата питають чому я плачу. А я додому хочу. Я ще тоді не знала, що рівно через рік я буду стояти на тій же сцені і буду співати з Володимиром Івасюком "Водограй", — розповідає Мирослава Єжеленко.
Після навчання Мирослава повернулася до Вижниці і працювала вчителькою в школі в Лукавцях. Дівчину запросили до Вижниці, аби її послухали Назарій Яремчук і Левко Дутківський. Вона заспівала дві пісні, а потім Левко зіграв приспів "Водограю", аби Мирослава спробувала заспівати.
"Добре, ви нам підходите. Але репетиції будуть кожен день. І довго. Бо ми готуємося до програми "Ало, ми шукаємо таланти" в Москві", — сказав Мирославі Левко Дутківський.
З того дня Мирославу по обіді забирали автобусом зі школи, до півночі вони репетирували, а вранці дівчина знову їхала проводити уроки. Репетиції тривали так довго, що і солісти і музиканти втомлювалися і співали вже сидячи.
Левко Дутківський нікого зі сторонніх не допускав на репетиції. Виключенням були лише хлопці, які ходили на курси шоферів і готувалися до армії. Також Левко не терпів запізнень на репетиції, забороняв пити алкоголь перед виступами.
Левко був чуйною людиною, завжди помічав зміну настрою у своїх музикантів, старався допомагати їм. Вже у зрілому віці йому було самотньо, каже Мирослава Єжеленко. Вони часто говорили з ним телефоном. У Левка залишилася дочка у Москві, він прожив там приблизно місяць, але повернувся в Чернівці.
"Він залишився не пошанованим. Він зробив великий внесок у розвиток української естрадної музики, бо тоді такої пісні, таких обробок, такої культури виконання, підходу до музики — не було. Тому люди так прикипіли до екранів, коли "Смерічка" виступала".
Павло Дворський був у пізнішому складі "Смерічки". Він познайомився з Левком Дутківським, коли той працював на студії Чернівецького телебачення. Коли Левко почув, як співає Павло Дворський, то запросив його приєднатися до "Смерічки".
Наприкінці 1970-х років "Смерічка" їздила з виступами до Румунії, Чехословаччини, НДР. Також запрошували приїхати до Канади та Австралії, але міністерство культури не дало дозволу. Вже пізніше ансамбль поїхав з гастролями в Індію, а у 1990-х в США та Канаду. Тоді "Смерічка" дала понад 50 концертів у різних містах США та Канади.
Фото: Версії
"Смерічка" перестала існувати, коли у 1995 році помер Назарій Яремчук. Левко Дутківський залишився працювати у філармонії, хоча його запрошували до Києва.
Попрощатися із Левком Дутківським можна буде 18 травня об 11:00 у філармонії в Чернівцях. 14.00 — чин похорону на Алеї слави Центрального міського кладовища. Поховають митця біля дружини Алли Дутковської.
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
Станьте частиною Суспільне Чернівці: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected].
