Від початку цього року в Чернівецькій області трапилось 64 самогубства. Один з випадків — серед дітей. За кожним фактом у поліції починають кримінальне провадження, під час якого встановлюють, чи це самогубство.
Про це у коментарі Суспільному повідомила речниця Нацполіції області Кароліна Маришева.
У 2025 році зафіксували 71 випадок самогубств, два з них — серед дітей, каже Маришева.
Яким може бути психологічний стан людини, аби вона наважилась вчинити самогубство
Під час суїцидальної кризи людина може переживати душевний біль, безнадію, самотність, сором або відчуття пастки, з якої не бачить виходу, розповіла у коментарі Суспільному кандидатка психологічних наук, психологиня Олена Лісова. Провідною емоцією такого стану, ймовірно, є відчай — стан безпорадності та повної втрати надії, коли людина відчуває безвихідь і неможливість змінити обставини на краще.
«Стан свідомості людини у такий період можна характеризувати як, певною мірою, звужений, "тунельний". Тобто її сприйняття можливостей може звужуватись настільки, що інші способи припинити страждання здаються недоступними», — розповідає Лісова.
Ззовні людина може виглядати пригніченою, тривожною, роздратованою, емоційно відсторонено або спокійною.
«Іноді бажання померти співіснує з бажанням жити, якщо біль стане менш інтенсивним або з'явиться прийнятний вихід. Ця суперечливість і мінливість стану означають, що своєчасні підтримка та допомога можуть мати вирішальне значення».
Водночас робота, достаток, сімʼя, усмішка та звична активність можу співіснувати з внутрішніми стражданнями. Людина може продовжувати працювати, приховуючи відчай або відчуття безвиході. Сигнали суїцидальних думок можуть не помічати, а пояснювати їх втомою, стресом чи особливостями характеру.
«Тому після самогубств некоректно автоматично стверджувати, що близькі "мали все побачити" або були недостатньо уважними. Практичний висновок полягає в тому, щоб цікавитися внутрішнім станом людини й прямо запитувати про безпеку за наявності занепокоєння, навіть якщо зовні все виглядає благополучно».
Які обставини можуть підштовхнути людину до думок про самогубство
До факторів ризику думок про самогубство належить
- сімейна історія суїциду, коли в сімʼї раніше траплялись такі випадки,
- депресія та інші психічні розлади,
- залежності,
- хронічний біль і тяжкі захворювання,
- пережитий досвід насилля, цькування, дискримінація, втрати близьких, розрив стосунків, фінансові труднощі, соціальна ізоляція.
Війна, втрата близьких, вимушене переселення, пережитий полон можуть підвищувати суїцидальний ризик, розповідає Лісова. Водночас пережита травма не означає, що людина обовʼязково матиме суїцидальні думки. На стан може вплинути розвиток депресії, посттравматичного стресового розладу, тяжкого безсоння, хронічного болю або проблемного вживання алкоголю.
Лісова каже, втрата близьких, дому, роботи та звичного оточення можуть одночасно руйнувати кілька джерел підтримки й відчуття контролю над життям. А після полону, катувань та інших форм насильства додатковими чинниками можуть бути сором, самозвинувачення, недовіра до людей та відчуття глибокого порушення власних цінностей.
«Небезпека може зберігатися й після припинення безпосередньої загрози, коли людина залишається наодинці з наслідками пережитого. Тому профілактика має охоплювати психологічну й медичну допомогу, відновлення соціальних зв'язків, фізичної безпеки та практичну підтримку в повсякденному житті».
До погіршення ситуації можуть призвести алкоголь та наркотиків, бо погіршується самоконтроль.
«Особливої уваги потребують переживання безвиході, нестерпності ситуації та переконання, що людина є тягарем для інших. Водночас наявність факторів ризику не визначає неминучого результату: підтримка, доступна допомога й безпечне середовище можуть зменшувати ризик».
Суїцидальні думки можуть виникати у людей будь-якого віку, розповідає Лісова.
«Мої спостереження і спостереження моїх колег показують, що вік перших суїцидальних думок значно «помолодшав» у часі війни. Підлітки та молоді дорослі потребують особливої уваги через поєднання інтенсивних переживань, чутливості до прийняття й відкидання та навичок емоційної регуляції, які ще розвиваються».
Ризик підвищується, якщо людина відчуває цькування, насильство, дискримінацію, сімейні конфлікти та відсутність доступного дорослого, якому можна довіряти. У старшому віці вразливість може зрости через самотність, втрату партнера, хронічний біль, погіршення здоровʼя та втрату самостійності.
Суїцидальні думки можуть виникати й у людини, у якої немає психіатричного діагнозу, каже Лісова.
Які ознаки того, що людина планує вчинити самогубство
Прямими сигналами є слова: «Я хочу померти», «Я думаю про самогубство» або повідомлення про намір припинити своє життя.
Непрямими можуть фрази: «Без мене всім буде краще», «Я більше не витримую», «Виходу немає», «Не хочу прокидатись» чи «Скоро все закінчиться».
«Близьких людей мають насторожити також прощання, роздавання особливо важливих речей, незвичне впорядкування справ і дії, що можуть свідчити про підготовку до спроби».
Іншими сигналами можуть бути відсторонення від близьких, різкі зміни сну, посилення вживання алкоголю, збудження або небезпечна поведінка. Важливими також є зміни, які виникли нещодавно, посилюються або зʼявились після болісної події.
Як діяти, якщо у близької людини помітили ознаки суїцидальних думок
Найбільш корисною у такому випадку буде щирість намірів допомогти людині та підтримати її. Можна почати з конкретної фрази: «Я помічаю, що тобі дуже важко, і хвилююся за тебе; чи думаєш ти про самогубство?».
Таке питання не підвищить ризик суїциду, а покаже готовність до будь-якої реакції людини, готовність говорити про найскладніше і переживання за людину. Тобто це допомагає вести відкриту розмову, каже Лісова.
Якщо людина підтверджує, що має такі думки, потрібно вислухати без осуду та зʼясувати, чи є зараз намір діяти, план, доступ до небезпечних засобів або вже здійснені підготовчі дії.
«За безпосередньої загрози життю залишайтеся поруч, якщо це безпечно, та викликайте 103 або 112, навіть якщо людина заперечує проти виклику. Якщо негайної небезпеки немає, допоможіть якнайшвидше організувати оцінювання у психіатра, сімейного лікаря або фахівця з психічного здоров'я, підготовленого до роботи із суїцидальними кризами».
Олена Лісова каже, не можна знецінювати переживання людини. Наприклад, словами: «Не вигадуй», «У всіх проблеми», «Іншим ще гірше» або «Тобі немає на що скаржитись». Також небезпечно звинувачувати чи викликати відчуття сорому у людини.
«Зокрема слова про слабкість, егоїзм або невдячність. Фрази: «Подумай, що ти зробиш із батьками чи дітьми» можуть посилювати провину та переконання, що людина лише завдає іншим болю. Не можна провокувати, перевіряти серйозність намірів або казати».
Натомість можна сказати: «Я чую, наскільки тобі боляче; дякую, що розповідаєш, і давай разом знайдемо допомогу».
Чи можна залишати людину наодинці, якщо вона говорить про намір вчинити самогубство
Якщо людина повідомляє про актуальний намір вчинити самогубство, залишати її наодинці до отримання допомоги не можна. Особливо у момент, коли вона вже готується до самогубства. Також якщо має доступ до смертельно небезпечних засобів, перебуває у стані спʼяніння, сильного збудження.
«Залишайтеся поруч спокійно, залучіть іншого надійного дорослого та викличте екстрену допомогу. За можливості без ризику для себе обмежте доступ людини до небезпечних предметів і речовин, уникаючи силового протистояння. Якщо розмова відбувається телефоном чи онлайн, дізнайтеся місцеперебування людини, підтримуйте контакт і організуйте допомогу за цією адресою».
Сам факт суїцидальних думок не означає потреби в безперервному нагляді надалі, розповідає психологиня.
Обіцяти не розповідати іншим про суїцидальні думки іншої людини — небезпечно. Якщо про таке просять, можна відповісти: «Дякую, що довіряєш мені; я поважаю твою приватність, але якщо твоє життя в небезпеці, нам потрібно залучити допомогу». Важливо пояснити, кого саме пропонуєте залучити і як ця людина або служба може допомогти. Водночас краще не допускати широкого розголосу, а передати інформацію тільки тим, хто справді може допомогти.
Як відрізнити, коли людина говорить про самогубство, аби привернути увагу, від того, коли такі думки і наміри дійсно є
Надійно розрізнити два випадки у побуті неможливо, а сама постановка такого питання може призвести до знецінення.
«Надійно розділити ці ситуації на побутовому рівні неможливо, а сама така постановка питання може призвести до небезпечного знецінення. Потреба бути почутим, отримати підтримку або вплинути на ситуацію може співіснувати зі справжніми суїцидальними думками. Навіть якщо намір померти нечіткий або змінюється, небезпечна дія все одно може мати смертельний наслідок».
Тому кожне повідомлення про намір самогубства потребує серйозного ставлення, прямої розмови й оцінювання актуальної безпеки. Потрібно зʼясувати інтенсивність думок, намір, підготовку, попередні спроби та доступ до засобів.
«Якщо такі висловлювання повторюються під час конфліктів, потрібні одночасно послідовне реагування на ризик і професійна допомога у формуванні безпечніших способів вираження потреб».
Людина також може приховувати свої суїцидальні думки навіть від людей, яким довіряє. Причинами можуть бути:
- сором,
- страх засудження,
- знецінення,
- відкидання,
- небажання тривожити інших,
- страх втрати контролю над власним життям,
- примусова госпіталізація,
- наслідки для роботи та стосунків,
- переконання, що можна впоратись самостійно,
- сумніви, що переживання достатньо серйозні для допомоги,
- іноді буває складно розпізнати й описати свій стан або знайти момент, коли людина почувається безпечно для розмови.
Також людина може приховувати свої наміри у випадку, коли її рішення про самогубство продиктоване справжнім мотивом припинення власного життя і є остаточним.
Зменшувати такі барʼєри допомагають спокійні прямі запитання, уважне слухання та зрозуміле пояснення того, яка допомога можлива і коли виникає потреба залучати інших.
Чи означає раптове покращення настрою після тривалого важкого періоду, що криза минула
Раптове покращення настрою не доводить ні завершення кризи, ні посилення суїцидального ризику. Воно може бути справжнім результатом підтримки, лікування або зміни обставин. Водночас іноді незвична заспокоєність виникає після прийняття остаточного рішення про самогубство, тому її потрібно оцінювати в загальному контексті.
«Особливо насторожує поєднання такої зміни з прощаннями, роздаванням речей, підготовчими діями або недавніми висловлюваннями про намір померти. Варто спокійно запитати, що саме змінилося, чи залишаються суїцидальні думки та чи є намір діяти. Якщо у цей час людина отримує професійну допомогу психолога або психіатра, то підтримку й заплановані консультації слід продовжувати, доки стан і безпеку не буде належно оцінено».
Як діяти, якщо людина стає свідком того, як інша людина готується до самогубства і хоче вчинити його за мить
Перш за все, треба викликати екстрену службу за номером 112. Далі назвати точне місце, описати безпосередню загрозу та повідомити про потребу в медиках, поліції чи рятувальниках. Якщо поруч є інші люди — попросіть когось телефонувати, поки ви підтримуєте контакт із людиною в небезпеці. Підходити можна лише за умови власної безпеки, повільно, без різких рухів і надмірного наближення. Говорити потрібно коротко і спокійно. Наприклад: «Мене звати Олена; я хочу допомогти й можу побути поруч».
Також потрібно слухати та запропонувати перейти в безпечніше місце. Не можна кричати, сперечатись, знімати на телефон. Якщо у людини є зброя — самостійно відбирати не можна, потрібно перейти у безпечне місце та виконувати вказівки диспетчера екстреної служби. За можловості потрібно залишатись до прибуття екстрених служб, а якщо людина вже травмувалася, треба спробувати надати домедичну допомогу, відповідно до своїх навичок та інструкцій диспетчера.
Що робити, якщо людина вже пережила спробу самогубства? Як із нею спілкуватися та як допомогти зменшити ризик повторення?
Якщо спроба сталася щойно або можливі небезпечні наслідки для здоров'я, потрібна невідкладна медична допомога, навіть коли людина говорить, що вже почувається нормально.
«Після забезпечення фізичної безпеки важливо сказати щось на кшталт: "Я радий, що ти живий; хочу зрозуміти, як підтримати тебе зараз", уникаючи докорів і вимог пояснити все негайно. Потрібне професійне оцінювання психологічного стану, обставин спроби та подальших потреб, оскільки попередня спроба є важливим фактором повторного ризику».
Разом із фахівцем потрібно скласти конкретний план безпеки з ознаками загострення, способами пережити кризу, контактами підтримки та заходами обмеження доступу до небезпечних засобів. Обіцянка «я більше так не зроблю» або так званий «договір про несуїцид» не замінюють плану безпеки й необхідного лікування. Подальші зустрічі та підтримувальні контакти слід узгодити завчасно.
Як діяти, якщо це стосується дітей та підлітків?
«Щодо дітей та підлітків слід бути особливо уважними. Адже в силу барку життєвого досвіду, вони можуть сприймати смерть не як кінечний стан, можуть мати надто "романтизовані" уявлення про суїцид, а також можуть не розрахувати засоби самогубства і спричинити собі смерть навіть у випадках, коли мали на меті, як люблять казати інколи дорослі, "пошантажувати оточуючих» або «справити враження», — розповідає Лісова.
Тому їхні висловлювання про смерть, навіть у формі жарту чи під час сварки, потребують з'ясування.
На які «гарячі лінії» можна звертатись у разі суїцидальних думок
На сайті Міністерства охорони здоровʼя йдеться, звертатись можна сюди:
- за номером 7333 цілодобово працює «гаряча лінія» з попередження суїцидів та психологічної підтримки для ветеранів Lifeline Ukraine,
- 0–800–501–701 — Всеукраїнський телефон довіри,
- (044) 456-17-02, (044) 456-17-25 — лінії Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи,
- 0-800-211-444 — лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції.
Більше номерів можна знайти за посиланням.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
