Пережили важкі особисті історії та допомагають людям у небезпечних регіонах — попри виснаження через війну і постійну роботу в надскладних умовах. Для медиків із Чернігівщини та Харківщини організували ретрит у гірському селі в Чернівецькій області.
У декого з них — професійне вигорання, у когось — депресія, у інших — загиблі чи зниклі безвісти родичі. Серед них — Валентина, яка два з половиною роки шукала зниклого на війні сина. Цьогоріч жінка змогла його поховати. Попри особисту втрату, більше тридцяти років вона допомагає іншим. Її історія й чому важливі такі ретрити — у матеріалі Суспільне Чернівці.
Валентина Коптіль — завідувачка пункту здоров'я з 36-річним стажем і медсестра паліативного відділення. Її пацієнти — переважно літні люди.
"Їм важко. Я стараюсь, як би мені не було важко — я посміхаюсь, я їм допомагаю, я їх підтримую, я їх вислуховую", — каже вона.
Водночас у липні 2023 року поблизу Запоріжжя безвісти зник її син Юрій. Востаннє він дзвонив до Валентини, щоб сказати, що виїжджає забрати поранених побратимів. Проте жінка не встигла підняти слухавку.
"У день, коли він зник, подзвонила його дівчина. Я була якраз на виклику. Вона каже: "Вам Юра не телефонував?" Я кажу — ні. Тому що там, куди поїхав Юра, один — 200, один — 300. Сказала: "Я не знаю, що з Юрою". А потім приїхали з військкомату і сказали, що він пропав безвісти", — згадує Валентина.
Два з половиною роки родина перевіряла списки, розсилала запити до Міністерства оборони та координаційного центру, шукала інформацію через знайомих на Запоріжжі.
"По всіх можливих пабліках виставляли публікації — може, хтось із побратимів десь бачив, може, в полоні. Кожного дня продивлялися списки. Навіть до моргу зверталися — щоб подивилися. Інформації не було ніякої", —розповідає сестра Юри, Світлана.
У січні цього року слідчий повідомив, що ДНК Валентини збіглося у базі.
"Я не плакала. Я просто слухала — наче це не про мене, не про нашу сім'ю. Юра — це мій герой з дитинства", — каже Валентина.
На ретриті в гірському селі на Буковині вона вперше розповіла про втрату сина.
"На роботі — якщо не вистою, виходжу, заспокоююсь і знову розмовляю з людиною. Свій біль ні на кого не виливаю. Тільки сюди приїхавши, я відкрила свій біль. Інколи хочеться щоб тебе теж пожаліли і зрозуміли", — каже жінка.
Разом з нею на ретриті — її донька Світлана. Вона навчається на практичного психолога, але зізнається: зараз не готова повноцінно працювати за фахом.
Тренерка ретриту Олена Посканна розповідає, що такі виїзди дають людині змогу побачити свій стан з іншого боку.
"Будь-яке навчання дає базу: людина починає розуміти, що з нею відбувається. "Я усвідомлюю, що я стривожена — і вже можу щось зробити, щоб почуватися менш стривоженою", — каже вона.
Ретрит організувала місія-лікарів FRIDA Ukraine за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини під координацією Help – Hilfe zur Selbsthilfe та в межах Програми локалізації Help (HLF).
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
