Буковинець Іван Терен загинув у перші дні наступу українських військ на Курську область РФ у серпні 2024 року. Йому було 25. Понад рік сім’я не знала, чи він живий. Тіло Івана передали в межах обміну у жовтні 2025-го. Мати розповідає, що впізнала сина навіть попри те, що тіло було знівечене. Історію полеглого буковинця читайте у матеріалі Суспільне Чернівці.
"Зв'язок обірвався, коли його відправили на Курськ"
Іван Терен служив з перших днів повномасштабної війни. Пройшов різні напрямки фронту у кількох областях. Остання його посада була фельдшер у стабілізаційному пункті. Пізніше, коли почалася Курська операція, разом з групою Івана відправили на ворожу територію, розповідає його мати Євгенія.
Зв'язок з Іваном сім'я втратила на початку серпня 2024 року, тоді отримали його останнє голосове повідомлення.
"Ніколи він не казав, що йому погано, загалом казав: "У мене все добре, я здоровий". Ще 5 серпня він говорив зі своєю дівчиною, а вночі з 5 на 6 серпня зв'язок був обірваний", — говорить Євгенія.
Сповіщення про те, що Іван зник безвісти, сім’я отримала 15 серпня. Майже 15 місяців не знали, чи син живий.
"Я була вдома і побачила військових біля хвіртки. Один військовий сказав: "Не хвилюйтеся, все нормально", підтримав мене, а потім сказав ще: "Ваш син зник безвісти".
Пізніше мати спілкувалась з побратимами Івана. Вони розповідали, що під час штурму Іван їхав у складі екіпажу, і тоді автомобіль потрапив під влучання протитанкової ракети.
"Самі побратими кажуть, що в той час набрали молодих хлопців. Один молодий хлопець вів машину, і у тій машині був і мій син. Його направили туди як прикомандированого, але молодий хлопець погано керував машиною, і мій син сказав: "Виходь, і сів за кермом". Через кілька метрів сталося влучання протитанковою ракетою — так зазначено в акті розслідування", — говорить мати.
Пізніше мати дізналась, що з групи загинув лише її син, який був за кермом.
"Той хлопчина поміж хлопців потім казав: "Це могло статись зі мною".
Мати каже, що Іван поїхав на завдання без письмового наказу і не розуміє, чому будучи фельдшером, він брав участь у штурмі.
Чому фельдшер їхав на штурм
Суспільне Чернівці звернулося до військової частини, в якій служив Іван Терен, із запитаннями, чому він, як фельдшер, їхав на штурм та чи був наказ на це. Нам відповіли наступне:
"Близько 18 години 12 серпня 2024 року внаслідок ураження протитанковою керованою ракетою противника під час виконання бойового завдання, відповідно до розпорядження від 12 серпня, був втрачений звʼязок з фельдшером Тереном Іваном. З приводу функцій і обовʼязків солдата, це перш за все виконання наказів командира, в бойових діях обстановка постійно змінюється, дивлячись на це приймаються рішення щодо завдань", — йдеться у відповіді.
"Я впізнала свою дитину"
Мати полеглого військовослужбовця розповідає, що Іван загинув від удару в машину, а після вибуху його викинуло з авто. Відео тіла, що лежить, вона знайшла на російських каналах.
"Ваню викинуло, і він лежав на полі, але я впізнала свою дитину. Я б серед тисяч його впізнала — навіть обличчя було знівечене, але я впізнала. Ночами не спала, кожну волосинку вивчала; це було гірко й дуже боляче. Мені дехто каже: "Як ти могла так дивитися?" А як я могла не дивитися? Коли я шукала й сто разів казала собі: "А може це не Ваня, а може це не він?" А другий раз бачу і кажу собі: "Все ж таки він", — говорить мати.
Тіло Івана Терена передали в межах обміну 1000 на 1000. За словами матері, тіло доставили з РФ до Чернігівської області. А вже 27 жовтня родині повідомили про підтвердження ДНК.
"Я поїхала до Чернігова, бо сказала слідчому, що хочу сама побачити, але слідчий сказав: "Тут нема що бачити, бо тіло довго перебувало на відкритому просторі, воно знівечене". У нього був підтверджений військовий квиток, і збіг ДНК на 99,9%. І я все одно поїхала, слідчий організував зустріч із тілом, і в мене ще трохи був час подумати під дверима моргу: "Може, все ж таки, то не він?", — але, на жаль, то був Ваня", — каже мати.
За словами матері, тіло Івана було невпізнаним, однак у його кишені були військовий квиток та образок, який вони раніше разом купили в церкві.
"Ніколи нікому не відмовляв"
Мати військового розповідає, що її син служив у 82-й Буковинській бригаді та врятував життя багатьом бійцям. Одного разу у відділенні лікарні, де вона працює, проходив лікування військовий із цієї бригади. Жінка почала розпитувати про підрозділ і розповіла, що син також там служив.
"І він каже: "Ви мама Вані? Ваш Ваня мене врятував, він забрав мене з поля бою". Хлопці дуже його пам'ятають", — розповідає мама.
За її словами, коли відбулося поховання сина, військові приїхали з Донеччини, щоб попрощатися. Вони згадували його як щиру людину, яка ніколи нікому не відмовляла у допомозі.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
