У Чернівцях виготовляють біонічні протези рук для військових та цивільних. Наразі це переважно протези до передпліччя, втім, тестують й з ліктем. Протези допомагають людині у побуті, зокрема, застеляти ліжко, нести пакети чи тримати, наприклад, пляшку води. Ті, хто користуються активно, можуть і навчитись писати. Однак, за словами виробника, для цього потрібно багато тренуватись. Чи довго треба звикати до протезів, як їх виготовляють та чому він працює завдяки мисленню — у матеріалі Суспільне Чернівці.
Як працюють біонічні протези
Один з військових, якого поранили на війні, прийшов отримати свій перший біонічний протез. У центрі йому пояснюють, як ним користуватись, що можна робити, та що не можна — аби не нашкодити механізму. Такий протез відрізняється від інших тим, що він є рухомим від частини, яка одягається на ампутовану кінцівку, до пальців.
Біонічний протез — це електронна система, яка працює у поєднанні з тілом людини. Спершу мозок подає сигнал, який містить інформацію про дію, яку хотіла б виконати людина втраченою кінцівкою. Далі цей сигнал отримують нерви, які розташовані поблизу місця ампутації, до якого підʼєднані датчики протеза. Система обробляє сигнал, а відтак механізм може виконувати завдання. Для цього кнопкою його треба увімкнути.
Зазвичай люди рухають своєї кінцівкою несвідомо, тобто не задумуються над тим, яку дію їм потрібно виконати. З протезом це інакше — аби ним користуватись, треба змінити мислення, каже директорка компанії Ніка Кудрицька.
"Потрібно дати свідомий сигнал певній групі мʼязів на вже неіснуючу кінцівку — скоротити чи стиснути. Наприклад, я напружую цей мʼяз — кисть у мене закриється. Я перестаю напружувати цей мʼяз — воно зупиниться", — каже Кудрицька.
До центру можуть звертатись цивільні та військові, яких більше. Гроші за протези бійців відшкодовує держава, а для цивільних — це платно. Покрити витрати можуть і органи місцевого самоврядування, втім це окремі випадки, каже Кудрицька. У середньому протез вартує 8-10 тисяч доларів.
Що може робити людина з біонічним протезом
Один з ветеранів — Дмитро, який отримав протез у центрі, користується ним два місяці. Каже, спершу було незручно, бо протез чіплявся за меблі та інші предмети, складно було одягатись. Втім чоловік усвідомлював, що невдовзі його лікування та реабілітація завершаться, а відтак побутові справи треба буде виконувати самостійно.
Зараз протезом може, зокрема, нести пакет з продуктами, тарілку, чашку, пляшку чи лопатку для прибирання. Для цього протез має три хватки, які дозволяють брати предмети різного обʼєму. Аби механізм запрацював, його треба увімкнути, а щоб предмет не випадав з руки — натиснути кнопку, яка зафіксує.
"Незвичне відчуття. У мене просто фантомка – я постійно руку свою відчуваю. Тільки з тією різницею, що долоню не тут відчуваю по лінії руки, а, начебто вона вище", — розповідає ветеран.
Є випадки, коли через незручність люди не користуються протезом, а одягають його тільки, коли потрібно, аби одяг виглядав гарніше. Водночас деякі люди вчаться використовувати протез на максимум — тримати виделку, ложку чи малювати. Один з військових, який має такий протез, навчився ним писати.
Втім основною функцією протеза є допомога іншій руці, каже Кудрицька. Також важливо знати, що протез ніколи не зможе повністю замінити руку.
Яким є процес виготовлення протезів
Над виготовлення одного протеза працюють декілька спеціалістів. Все розпочинається з інженера-конструктора компанії Віталія Занюка. Чоловік розробляє компʼютерну 3-D модель, яку згодом перетворюють на фізичну. Найбільше чоловік пишається розробкою останньої моделі руки.
"У розробці зараз також наш лікоть для того, щоб протезувати людей, у яких ампутована кінцівка вище ліктя. На цьому поки з глобальних розробок — все", — каже Занюк.
Наразі "штучний лікоть" перебуває на етапі тестування. Якщо модель буде успішною, то у компанії почнуть виготовляти новий вид протезів. Джерелом ідей для Занюка є дослідження мережі, інших наукових робіт та дизайни конкурентів.
Коли компʼютерна модель готова, то її починають втілювати у фізичну версію. Частину робіт тут виконує інженер з електроніки та програмного забезпечення Богдан Дудик. З комплектуючих він збирає повноцінну систему, яку далі програмують та налаштовують. Також інженер за допомогою інструментів контролює якість компонентів, які отримують від постачальників.
"З моєї сторони, інженерної, там немає нічого такого складного, тому що все складається з більш елементарних процесів, деталей. Для кінцевого користувача, з їх реакції — це магія, тому що коли вони беруть, одягають і користуються, вони такі: "Вау, як це?", — каже Дудик.
Також над протезами працює хімік-матеріалознавець Юрій Бабʼюк. Його кабінет — лабораторія, де можуть працювати над покращеннями, та друкувати потрібні деталі на 3-D принтерах. Також тут виготовляють силіконову частину пальців для протеза, щоб людина могла краще тримати предмети — це розробка Бабʼюка.
Складники біонічного протеза
Біонічний протез останньої моделі важить 1100 грамів. Він складається з куксоприймача — це частина, яка кріпиться до кінцівки та корпусу, який виготовлений з порошку, запеченого при високих температурах. Також у протеза на пальцях є металеві деталі, виготовлені з алюмінію та титанові деталі, які розташовані всередині протеза. Всередині механізму є електронні складники — це плати, мікромотори, зʼєднувачі, шлейфи та датчики — саме вони реагують на нервовий імпульс та дають змогу протезу рухатись. Куксоприймач оброблений медичною піною, яка не спричиняє алергії та подразнення.
Протез може працювати гірше, якщо між шкірою та куксоприймачем є зайві речовини. Наприклад, піт. У такому випадку відбувається реакція, яка може призвести до неправильно виконання дій механізмом.
Протезом не можна підіймати речі, які важать більш ніж сім кілограмів, кидати його та створювати контакт з речовинами, які можуть нашкодити механізму.
Відгуки людей
Перший час після користування протезом люди можуть дратуватись, коли якась дія не вдається. Також люди можуть втрачати контроль над мʼязами. Коли у центрі отримують такий відгук — це радує, бо працівники розуміють, що протезом користуються.
"Найгірший фідбек, який можна почути нам, як виробникам: "Все ок, все працює" — без деталей. Тому що, як правило, це означає: "Я не користуюсь протезом", — каже Кудрицька.
Для протезування потрібен висновок лікаря, який підтверджує, що протез може підійти. Далі працівники зустрічаються з людиною, яка потребує протезування, роблять заміри, для виготовлення та починають роботу. Це може зайняти орієнтовно місяць.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
