Троє чернівецьких нацгвардійців 70 днів тримали оборону в посадці під Покровськом. Росіяни наступали мотоциклами, піхотою, обстрілювали мінометами й дронами. Один із таких штурмів тривав три дні без перерв. Його відбивали настільки активно, що кожен боєць стріляв одразу з трьох автоматів, аби встигали охолоджуватися.
А навколо був ризик оточення: росіяни прорвалися на другу лінію праворуч і ліворуч посадки. Тоді їжу українським бійцям скидали дронами, а з рідними контактували раз на тиждень — через короткі повідомлення по рації, які записував командир.
Для буковинця Максима Бомка це був перший виїзд на передову. Три тижні він був на позиції пораненим, девʼять днів тривала евакуація. Про спогади Максима про цей бій, а також його побратимів Владислава Каліни та Миколи Бортника — у публікації Суспільне Чернівці.
70 днів в одній посадці
Бійці зайшли на позицію на Покровському напрямку пізньої зими 2025 року. Там безперервно були упродовж 70 днів. На початку ситуація була спокійна, згадує солдат нацгвардії Владислав Каліна. Однак через деякий час росіяни почали наступ: їхала техніка, піхота на мотоциклах, було багато дронів.
Найдовший штурм тривав три доби. За цей час були сильні мінометні обстріли. Частина росіян продовжувала наступ на мотоциклах.
"Загальна кількість противника, мотострілецьких груп, наприклад, за ранок становила більше 20 людей. Влучити важче, коли на мотоциклах, у них швидкі маневри. Швидко проїжджають ділянку, де наші дрони могли б їх знищити. Доїжджають до певного місця і далі йдуть на штурм. Найближче від нас піхота була за два метри", — згадує сержант Микола Бортник.
Відстрілювались доводилось хаотично. Штурм відбивали настільки активно, що кожен боєць стріляв одразу з трьох автоматів, аби ті встигали охолоджуватися.
"Автомат був червоний. Адреналін просто зашкалював, бо хочеш вижити. Відбиватись було дуже важко, бо позиція була з малою оглядовістю, тому наші дрони допомагали. Ми вже знали — де вони, з цієї сторони і йдуть росіяни", — згадують військові.
Тіл росіян — море
Бійці пригадують, що їхня позиція була всіяна тілами російських військових. Частина ще з попередніх боїв до того, як заступили вони.
"Їх там лежить просто море. Є такі, де одні кістки і бронежилети. Можливо, з минулого року. Дванадцять трупів бачили таких. Ми забрали рацію одного штурмовика, то періодично слухали. Лише один раз вони влаштовували евакуацію. Не знаємо, чи пройшла вона успішно", — розповідають нацгвардійці.
За словами військових, росіяни пробували підходити на позиції українських бійців говорити. Частині піхоти російські командири брехали, що у цій посадці — їхні, тому росіяни йшли групами вдень та вночі.
"Вони кричать завжди, що "свої". Бо їх сильно обманюють. Вони йдуть спокійно, ніби Кобилянською (пішохідна вулиця в Чернівцях — ред.). Водночас деякі розуміють, що йдуть на штурм", — каже військовий Максим Бомко.
На евакуацію зі зламаними ребрами
Жодну позицію українських військових росіяни не захопили, однак були поранені. Бійці згадують, як одного вечора почався мінометний обстріл. Біля військових на сусідній позиції було близьке влучання.
"Довелося бігти надавати допомогу. Десь пʼять хвилин чекав на момент. Коли вибіг, то на середині дороги зліва від мене міна влучила. Я так далі і побіг, пробігаю і відчуваю хрип у грудях. Я впав на коліно, все заніміло. Маленький осколок вдарив вище бронежилета — так я отримав поранення", — згадує нацгвардієць Владислав.
Пораненим на позиції він перебував ще понад два тижні. Аж поки не вдалось організувати евакуацію — вона тривала понад тиждень.
"Ми виходили як поранені до більш безпечної точки і там чекали ще девʼять днів. Потім підʼїхала бронетехніка і нас забрала. На тій позиції отримав поранення. Прилетів вранці дрон і скинув димові шашки. Один з дронів сильно цілився і зробив скид — у мене одразу два ребра зламало, контузія була", — розповідає Максим.
Зараз нацгвардійці проходять реабілітацію.
"Треба продовжувати службу, щоб не захоплювали нашу територію. Втікати з країни полями в Румунію — не про мене точно", — каже Максим.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
