Олива та Дмитро Чернови понад чотири місяці тому удочерили дитину. Остаточно вирішили це зробити після початку повномасштабного вторгнення, коли переїхали з Харкова до Чернівців.
Олива Чернова розповідає, що пошук дитини був складний. Вони дзвонили у дитбудинки по всій країні й чули відповіді, що дітей на усиновлення немає. Зараз їхня донька Лія вже адаптується до життя в родині. Суспільне Чернівці розповідає про труднощі адаптації й чому було важко знайти дитину для усиновлення.
"Ми її майже народили": про шлях до усиновлення
Олива та Дмитро ще з початку подружнього життя говорили про усиновлення, але остаточно вирішили це зробити після початку повномасштабного вторгнення, коли переїхали з Харкова до Чернівців. За словами Оливи, дитину шукали довго.
Щодня упродовж місяця Олива обдзвонювала служби у справах дітей по всій Україні. Як усиновлювачі вони мали право шукати дитину не лише в області, де жили. Але у відповідь майже завжди чули: "дітей немає".
"В деяких дитячих будинках не були зацікавлені, щоб дітей всиновлювали. Весь процес усиновлення у нас зайняв вісім місяців. Лія народилася восьмимісячною, і ми ще раз впевнилися в тому, що вона – наша дитина", — каже Олива.
Олива розповідає, що процес усиновлення емоційно дуже складний. Особливо, коли вже отримав надію, а потім усе змінюється.
"Здавалося, що все вже вирішено: подзвонили й сказали, що є дитинка. Ти надсилаєш документи, чекаєш, що тобі скажуть завтра їхати до дитини, а виявляється, що якісь люди, які були в черзі перед тобою, написали заяву. І тобі кажуть — дитина не твоя", — каже Олива.
Вона не торкалась мами: про адаптацію в родині
Сім'ї Чернових розповідали, що дівчинка хвора, агресивна і від неї відмовилися шість сімей.
"В першу зустріч мене конкретно залякували — перелічували всі можливі діагнози: і плоскостопість, і косоокість. Коли ми всиновили Лію, у неї були проблеми зі сном: деколи вона спала по дві години на добу. Також Лія не розуміла, що батьки можуть бути одні, а інші люди — чужі", — каже Олива Чернова.
Перший час у родині Лія справді проявляла агресію, каже Олива. Зокрема, кусалася. Жінка вважає, це вдалося змінити, пояснюючи, що можна робити, а що – ні, бо діти в такому віці розуміють тільки чорне і біле.
"Донька не знала, що можна обійняти чи доторкнутися до нас. В неї була агресія саме до мене, як до жінки. До чоловіка агресії не було, ймовірно, тому що чоловіків в дитячому будинку не було", — каже Олива.
Олива та Дмитро почали водити дівчинку до логопеда та нейропсихолога. За словами жінки, дитина у чотири роки дуже погано говорить, ймовірно, тому що у групі з нею були молодші за неї діти, які не розмовляли.
"У Лії не було нічого, окрім чотирьох стін. Вона не гралася на дитячому майданчику і не бачила, як готують їжу. Зараз ми вчимо її цього. Разом із нею почали дивитись на світ по-іншому. Для неї навіть похід на пошту чи запуск пральної машини — це щось нове й цікаве. Головне – розмовляти з нею й пояснювати все", — говорить жінка.
Ми хотіли тільки усиновлення, а не опікунства
В Україні є різні способи, як діти-сироти чи позбавлені батьківського піклування можуть бути в родині — це усиновлення, опіка, прийомна сім'я або дитячий будинок сімейного типу. Також є патронатні сім'ї, в які дитину тимчасово забирають через складні обставини, коли їхні батьки певний час не можуть виконувати свої обов'язки.
Олива каже, що з чоловіком одразу знали, що хочуть усиновити дитину, хоча багато хто їх відмовляв. Опіку над дитиною теж не розглядали, бо вважають, що так дитина не стає повністю їхньою — у неї інше прізвище, і, якщо з'являться рідні, вони можуть її забрати.
"Нам говорили про щомісячні виплати на дитину, про безкоштовне навчання і квартиру у 18 років. Але ми одразу були впевнені в усиновленні. Ми хотіли, щоб дитина була нашою, а біологічні родичі не мали на неї жодних прав. А коли вже полюбив, то хочеться, щоб дитина залишалась з тобою назавжди", — каже Олива.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
